Шановна Lyubov buno, язичництво, так як його подають сьогодні, а це переважно форми одинізму, яхівства, перунізму (варіанти окультизму і аккадства), не являється вірою в Праву (давнім, глибиною у десятки тисяч років, православ'ям). З справжньою, глибинною, Рахмано-волхвівською, тисячолітньою українською культурою не мають нічого спільного. Щоб у цьому розібратися пропоную ознайомитися з матеріалами блогу "Україна: забута історія слов’янських предків" - zabutaistoriia.blogspot.com/
Вмилося серце сльозою-росою, душу піднесло до хмар - та веселка правдиво... (спускаюсь до проз - и...), стверджує, що коромисло між Творцем і народом зав'язалось в ґудзь і чим далі тим тісніше. Полин - трава гірка, як в приказці - "краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти", але через всю гіркість і примусовість до "любові", наш народ нездоланний, він - геній, не кажучи вже про фізичне знищення, голодомори, заборони друку, Божого дару - звуку солов'їного... Божий народ загубив 10 колін з половиною, а найбільший народ Европи (кільканадцяти мільйонний) - від Сяну до Дону, протягом століть в жорстких жорнах історії, жуючи гірку полин-траву (чорнобиль) усміхається і щиро вірить в Його благодать, даруючи світу свої багатства - ні, не плодючий чорнозем і всі корисні копалини землі не ханаанської, а справжнього Едему - людський потенціал! Ця фраза не є достатньою, щоб освітити душу українця. Ті уми, мізки, або ж скуповуються чи, зрештою, самі кидають свій рідний край, примножуючи багатства других країн, народів, почасти змінюючи свої імена і прізвища.., але! Гоголь Микола про це вже сказав... і не тільки він. Десь там, на дні нашого серця заплела дивну казку - ЛЮБОВ! Даруйте, за перафраз! І цю ЛЮБОВ, як Новий заповіт равина-вчителя-теслі Емануїла-Ісуса-Христа підсвідомо несе і втілює цей народ. "Який ще більший пам'ятник тобі, ЛЮДИНО? Людина! Що таке людина?"
Боже як в дома побувала з сльозами на очах дивилася.Дуууже гарні гаївки,дуже файно співали, але дуже невеселі обличчя у виконавців.Веселих Вам свят та усмішок не дивлячись ні на що.
