Ваші діти люблять читати казку з татом чи обожнюють мамині казки? На каналі СЛУХАТИ ЧИТАТИ казкананіч_українською, у рубриці «міфи давньої Греції» #Геракл_і_пес_Цербер, схожий на мультфільм (мультик) через живі яскраві малюнки
11 ПОДВИГ ГЕРАКЛА (ПЕС ЦЕРБЕР)
Тоді Еврісфей придумав для нього особливо небезпечну справу. Геракл мусив спуститись у похмуре, повне страхіть підземне царство Аїда і привести до Еврісфея охоронця підземного царства, жахливого, пекельного пса Цербера.
У вічному мороці, у стародавній вогкості й у холоді лежить похмуре царство Аїда. Жоден промінь не доходить туди. Жоден звук не досягає його чорних глибин. Навіть сови й кажани бояться залітати в ці страшні підземелля.
Живі люди ніколи не потрапляють туди. Лише коли людина помирає і тіло її ховають у землю, тінь людини швидко летить, наче лист, гнаний вітром, до дикого входу в царство Аїда, спускається вниз і назавжди залишається там. Сивий старий Харон за дрібну мідну монету перевозить тінь людини в дірявому човні на другий берег підземної ріки Стікс.
Немає людським тіням виходу з Аїду на землю: усі виходи з нього стереже безсонний пес Цербер. Три голови є в цього невсипущого сторожа, три голови на довгих шиях, і з кожної шиї спадає долу густа грива - не з волосся, а з найстрашніших отруйних змій. Довгий хвіст у злого Цербера, але придивися: це не хвіст, це лютий дракон виріс у нього на спині. Він звивається в кільця й розвивається, висуває гостре жало й шипить.
Перш ніж пускатися в дорогу, Геракл сходив у місто Елевсин, до мудреців, які жили там і не боялися смерті. Старий мудрець шепнув йому на вухо чарівне елевсинське слово: воно звільняло від страху смерті кожного, хто його почув.
Після цього сміливо попрямував Геракл в дикі скелясті гори, де була розколина, що вела в темне царство Аїда.
Чим далі він ішов, тим глибшою й похмурішою ставала долина. Змії зловісним шипінням проводжали кроки могутнього героя. Сірі жаби розповзалися з-під його ніг, а сірі ворони, сидячи на засохлих деревах, хрипко каркали йому вслід. Нарешті серед отруйних кущів він побачив чорне жерло печери.
Геракл востаннє поглянув угору, в далеке синє небо, на веселі білі хмари і переступив через страшний поріг. Але тієї ж миті хтось узяв його під руку.
- Не бійся, сине Зевса, - сказав дзвінкий молодий голос. - Наш батько послав мене, щоб я довів тебе до палацу Аїда. Іди за мною.
Геракл озирнувся й побачив поруч із собою усміхненого юнака з лукавими очима, з крилатим жезлом у руці. Маленькі крильця тремтіли в нього на круглому шоломі; маленькі крильця були й на тонких сандалях. Геракл одразу ж впізнав у ньому свого старшого брата. Це був Гермес, небесний посол і вісник, бог торговців, вигадників-винахідників, а також бог усякої хитрості й шахрайства.
Разом з ним спустився безстрашний герой під похмурі склепіння підземного царства. У страху сахнулися навсібіч легкі тіні померлих при вигляді живої людини із левовою шкурою на плечах.
Нарешті вдалині, у глибокому мороці, постав перед ним пишний і великий палац Аїда, похмурого царя підземного світу. Аїд насупив брови, побачивши перед собою живого Геракла. Але коли той шепнув йому на вухо чарівне елевсинське слово, зморшки на чолі бога розгладилися. Милостиво вислухав він прохання героя забрати Цербера і, подумавши трохи, сказав:
- Добре, сине мого брата Зевса. Нехай буде так, як ти просиш. Я дозволю тобі відвести мого вірного пса у світ живих. Але для цього ти повинен сам, без будь-якої зброї в руках, знайти, впіймати і скувати його. Іди, і нехай тобі пощастить.
Геракл негайно вирушив на пошуки Цербера. Раптом до нього здалеку долинув грізний потрійний гавкіт та гарчання. З каменя на камінь стрибав, поспішаючи напасти на людину, триголовий пес.
Спершись на вірну довбню, чекав на нього Геракл, і, коли страшний звір зі злим ревінням кинувся йому на груди, він зціпив могутніми руками усі його три шиї разом. Несамовито рвався й бився в цих обіймах страшний сторож підземного царства. Змії, що росли у нього на гриві, люто вп'ялися в руду шкуру лева. Усе було марно - руки Геракла стискалися все міцніше.
І ось нарешті нагнулися три голови лютого пса. У страху він припав до ніг героя. Геракл прикував Цербера до міцного ланцюга і вивів з темного Аїда на землю. У жаху завив і затріпотів народжений у мороці пес, тільки-но перший промінь сонця торкнувся його очей, - адже він ніколи не бачив денного світла. Отруйна піна заклубилася на трьох його мордах, і там, де краплі падали на теплу землю Греції, виростала отруйна трава аконіт.
Ледве глянувши на чудовисько, Еврісфей закрив обличчя руками і заховався у найдальшу кімнату свого палацу. Звідти він почав благати скоріше відвести Цербера назад у темне царство Аїд.
Так і сталося. Геракл відвів Цербера назад у дикі гори і випустив його в чорну розколину землі, що вела в підземне царство Аїда.
29 сен 2024
