Маленька Христина у матусі просить: “Хочу вишити сукню, хай Асберн ізносить”. На те відмовляє їй мати в любові: “Покрай і поший, як подоба тобі”. Гарненько сукно на долівці зложила, І рожі й лілеї на нім прикроїла. До пах прикроїла всім людям на диво Прегарний кораблик і хвилю бурливу. Рукава прибрала к сердечній утісі, Найкращими звірми, що бігають в лісі. На лівій полі накроїла потому Найкращую панну на світі цілому. На грудях одежі прегарно гаптує, Як молодий рицар ту панну цілує. І мовила брату слово умилене: “Занеси сю сукню Асберну від мене!” “Як же ж мені бути послом твоїм воли? Я ж Асберна того не бачив ніколи!” “Іди оцим шляхом все д’горі та д’горі, Там Асберн сидить у оружному зборі. “Сидить у тім зборі і на арфі грає, А на правій руці золотий перстень має. “Ось вам, пане Асберне, сукню,-сказала!- Се моя сестра вам у дарі прислала”. Присутні одежу гуртом оглядали, Майстерні рисунки на ній подивляли. “Благослови, боже, ті пальчики милі, Що рожі й лілеї на сукні нашили! “Відповідь дівчині,хай здорова буде, На моє весілля хай сюди прибуде. “Хай сюда прибуде шляхом, не водою, А на тім весіллю буде молодою”. І послав їй дари по своїй охоті- Гребінець золотий і дружину у злоті. -+-+-+- Дякую -+-+-+-
