ДА ИСПРАВИТСЯ МОЛИТВА МОЯ, ГРИГОРІАНСЬКА МЕЛОДІЯ, АДАПТАЦІЯ ТА ГАРМОНІЗАЦІЯ АРХІМ. МИТРОФАН (БОЖКО) 

А ви як визначаєте моляться чи ні?

@@GalynaValerieva видно. Это нужно понять, объяснить это невозможно... может я не совсем права но это видно всё-же...

Можливо вперше на службі виконують цей піснеспів, ще не досить впевнено "вспівали", як належить, за 3-м, 5-м разом буде переконливіше, ..Хоча є питання: чому наприклад, якщо допускаються просто безсловесні звуки, типу"а-а", "м-м", ("по-умному" це наз. "іссон", "бурдон"), )то цілком логічним є допуск відстроєного, і безвідмовного, (на відміну від моветонного голосу) акомпонуючого музичного інструменту, типу орган, фізгармонія, і т.п...? Якщо ж інструментам - категоричне "НІ", то який молитовний сенс у тих "А-А ", "У-У", і т.п...? Цікаво було б почути аргументацію від "випускаючої сторони".

@@JanAnatNBCНа мій погляд ніякого особливого "автентизму" там немає, звичайне собі учбове виконання, звичайного "новодела", (з елементами архаїки)),тим бльше, що ступінь "автентизму" зовсім не залежить від виду чи типу нотаціїї, будь вона латинська, чи "американська" чи якась інша, якість виконання це рівень розуміння матеріалу , заглиблення у традицію, творча інтуїція, помножені на загально-культурний рівень розвитку. Щодо історій хоралів, гласів, чи модусів, то автентичних автографів папи Григорія скоріше за все не існує, як і переконливих свідчень, авторського стосунку Іоанна Дамаскіна до побутуючих останні 300 на теренах учасного руського православія мелодій осмогласія.. Стосовно якоїсь частини текстів можливо й так, але щодо мелодій..., то це лише "благочестиві фантазії")..оскільки звукової системи координат можоро-мінора, в межах яких функціонують 99% сучасного церковного мелодичного матеріалу за часів згадуваних пап, і отців церкви просто не існувало, як не існувало їх аж до середини 17-ст, .Приблизно в той час оформилась і сучасна нотація, на п,ятилінійній основі. з вивіреною гармонічною тональною вертикаллю. а до того були Невми, Знамена, Мензуральна, Квадратна, Чотирилінійна, і т.п. варіанти кодифікації звуків на папері. Приблизно у 17ст виникла і більшість тих , що нам відомі "валаамських, візантійських,староболгарських, афонськи, єрусалимських" і т.п. наспівів, які звичайно ж до афонів , єрусалимів , та візантій мають дуже опосередковане відношення.)(це м,яко кажучи)..Можливо це суб,єктивно , але в одній сучасній , свіжо видуманій партитурі Арво Пярта стильової достовірності, і автентики , і зрештою історичної правди в рази більше аніж в більшості подібних поробок.