Про дівчинку та жабу”
Ця казка про жабу замінить консультацію психолога - як підвищити самооцінку та не витрачати час на токсичних людей.
Автор казки, жіночий психолог Тетяна Семенова, вкладає у свій витвір конкретний посил: не варто чіплятися за ілюзії, не слухаючи голосу розуму, і плекати надію нескінченно довго - і життя пройде, і щастя не дочекаєтесь.
«По залитому сонцем лузі бігала Дівчинка. На ній була біла мереживна сукня, на кучерях рожеві бантики, а в руках вона тримала сачок, щоб ловити метеликів. Їй було весело та добре. І тут, на великому зеленому аркуші лопуха, вона побачила величезну Жабу, вкриту бородавками.
- Яка мерзенна жаба, - з огидою сказала Дівчинка.
- Кхе-кхе, - прокашлялась Жаба. - А ти знаєш, що я принц зачарований?
- Не може бути, - недовірливо сказала Дівчинка.
- Щоправда, - підтвердила Жаба. - Зла відьма зачарувала мене та моє величезне Королівство. Я молодий, прекрасний і багатий. Якщо ти розчаруєш мене, я візьму тебе за дружину, і ми житимемо довго і щасливо. Я носитиму тебе на руках і щодня даруватиму квіти.
- А як тебе розчарувати? - Запитала Дівчинка.
- Це не просто, адже зла відьма наклала складне закляття. Ти повинна взяти мене додому, щоб я спав у твоїй м'якій постільці і цілувати мене щодня. Годувати з ложечки та виносити погуляти. І тоді, одного ранку ти побачиш поруч не мерзенну жабу, а гарного принца. А життя твоє стане щасливим і безтурботним.
Дівчинка зачаровано слухала Жабу. Вона дивилася на шкіру, вкриту бородавками, на величезні, витрішкуваті очі, вузьку щілину рота, а бачила високого статного чоловіка з копицею чорного волосся і лукавим прищуром зелених очей. Поруч із ним вона бачила себе - у пишній білій сукні та в гарному замку…
Подолавши відразу, Дівчинка опустилася на коліна, посадила Жабу в поділ сукні і забрала до себе додому.
З того дня життя Дівчинки змінилося. Вона більше не бігала на сонячному лузі за метеликами, не співала та не веселилася. Вона доглядала Жабу. Жаба виявилася дуже примхливою: вона вимагала круасанів на сніданок і спагетті з соусом бешамель на вечерю, вона хотіла спати в ліжку Дівчинки, а ще вона залишала слизські сліди на підлозі і на ліжку і Дівчинці доводилося постійно мити підлогу та прати білизну.
Дівчинка перестала зав'язувати бантики і одягати гарне мереживне плаття. Від прання руки її почервоніли та дуже хворіли. А Жаба продовжувала залишатися великою і мерзенною Жабою і ніяк не перетворювалася на того гарного принца. Іноді Дівчинка дивилася на неї і дуже хотіла викинути зі свого будиночка, щоб жити, як раніше, але вона боялася помилитися. А раптом лишилося зовсім небагато?
Так минуло кілька місяців. Мало хто дізнався б у цій замученій замарашці колись веселу та безтурботну Дівчинку. Тепер усім розпоряджалася Жаба. А Дівчинка лише обслуговувала її та робила брудну роботу по дому.
Якось Жаба накричала на неї за те, що вона надто довго несла їй обід. Дівчинка вийшла з хати і заплакала. Вона сиділа на ґанку і гірко ридала. Її побачила Пташка, що співала на гілочці.
- Чому ти плачеш? - Запитала її Пташка.
- У моїй хаті живе мерзенна Жаба, яка кричить на мене. Цілий день я мою, прибираю і готую їй їсти. Я дуже втомилася і не хочу більше.
- А чий це дім? - Запитала Пташка.
- Мій, - відповіла Дівчинка, витираючи сльози.
- А хто приніс до тебе цю Жабу додому?
- Я сама, - сумно сказала Дівчинка.
- Навіщо? - здивувалася Пташка.
- Вона обіцяла мені, що перетвориться на принца, якщо я доглядатиму її. Але минуло вже багато місяців, а нічого не змінилося.
- Чому б тобі не викинути Жабу з дому?
- А раптом це правда? І вже скоро вона перетвориться на принца? І я не дочекаюся зовсім небагато? Я так багато сил уже витратила. Прикро, що я не дочекалася зовсім трохи.
- А якщо ти все життя проведеш? - Запитала Пташка.
Дівчинка замислилась.
- Якби я знала точно, - промовила вона.
Тут Дівчинка підвела голову і її очі засяяли: - А чи не сходити мені до старої Відьми, що живе за лісом? Вона стара й мудра, може вона скаже мені - стане Жаба принцом чи ні?
Дівчинка зраділа і негайно пішла до Відьми. Стара Відьма жила за лісом у хатині, що покосилася.
- Мені б впізнати, - розповідала дівчинка. - Чи не втрачу я можливість вийти заміж за принца.
Відьма взяла курячі потрухи, очі кажанів і болотяну траву і почала ворожити. Вона трясла сивою головою і дивилася в свій горщик над яким піднімалася густа смердюча пара.
- Це просто жаба, - нарешті сказала вона. - Не марнуй свій час. Вона ніколи не стане принцом.
Дівчинка сумно вийшла від чаклунки. Вона йшла якийсь час, опустивши голову, і тут їй спала на думку ідея.
- Відьма може помилятися. Що знає ця стара про принців? Мені треба сходити до доброї Чарівниці! Вона скаже мені точно!
Добра Чарівниця жила в гарному замку зі стрілчастими віконцями та високими вежами.
- Я так стомилася, - казала дівчинка. - Але я боюся, що коли прожену Жабу, то ніколи не вийду заміж за Принца!
28 фев 2024
