Д/ф "Григор Тютюнник. Доля". Фільм другий 

Який талант і як мало про нього знають українці.Людина великої душі і щирого серця.Дякую за фільм

Дивлюсь на мирний Київ і болить душа,бо 29.01 2024 вкотре росія обстріляла місто. Дякую за фільм,царство небесне Григору.Крутиться платівка пам'яті...

Почула про видатного письменника на каналі у Ірини Побідаш. Запам'ятала, треба почитати думаю. З початком повномасштабної війни відкриваю для себе аудіокниги українською і саме наших письменників. Ми мабуть в школі їх не читали (зак. школу в 2002). І з кожним твором, кожною біографією видатних, неймовірно талановитих письменників і письменниць виростає такий щем в душі за рідних, яких ми не знали. І соромно стає. Що не знала, не цікавилася. Дякую за відео, за інформацію. В світлі сучасних подій все сприймається ще гостріше. Слава Україні!

Дякую за спогад .Це дуже цікава передача.Спогади сучасників ...Така красива у всих сенсах людина була.Дякувати Богу,та його братові за таке надбання української письменності.Майстер слова.

Ці фільми треба демонструвати по телебаченню у прайм тайм

Чудесный фильм. Жаль, очень жаль, что многие даже не читали такого замечательного украинского прозаика. Его новелла три поклона с кукушкой, лучшеее что можно прочесть.

Сильне емоційне враження справляє фільм-спогад. Хочеться схилити голову перед пам'яттю митця, Людини. Вчитуймося у його слова, бо в них - ціле життя..

Дякую каналу за те,що надає можливість надолужувати те,про що мала би взнати ще в школі. Фільм сподобався.Звичайно,всі ,хто знав письменника,вже в поважному віці, але так би хотілося,щоб у них були й молодші послідовники.Щоб не переривався ланцюг поціновувачів творчості Гр.Тютюнника.

Дуже вдячні режисерам за цей фільм про мого земляка з с. Шилівка на Полтавщині. В цьому селі і ми народилися, ходили в школу, милувалися природою, селом і цими жителями що тут проживають. На превиликий жаль, того колоритна і тих жителів практично зовсім не осталось. Колгоспу не має, а було в ньому декілька ферм корів, свиней, коней, люди жили віталися один з одним тільки по імені та по батькові знімаючи при цьому кашкета. Тут похоронені мої дедушка Андрій, бабушка Анна, тут похоронені рідні Григора і Григорія Тютюнника з сімьями яких дружили мої старики. А тепер в хатинці брата Григора проживає моя однокласниця Алла Назіпова, правда село по маленьку вимирає, як і всі села в Україні. Хочеться побажати і вклонитися низько цим жителям здоров'я та добра, це вони організували у селі музей цим видатним моїм землякам і їх творчість буде надихати всіх нас на велике добро до всіх людей!!!

Дякую за цей фільм. І за правду про Григора. Сьогодні ж бо його день народження.

Дякую за другий фільм, за просвіту українців, хоч і запізнілу.

Справжній Украінець!Великий Полтавчанин : Талант ,Глибина ,Відвертість ,Краса ,Щирість ,Гумор !Все й в одні галушці !Ось де Люди Украіни !Єдині й Неповторні ! Спасибі

Надзвичайно вдячна за фільм.

Дякую.

Лякую за Вашу працю!

Геній!!!!

Дякую за щиру,але страшну розповідь.

Якi безцiннi спогади...А про "пiдкинутий нiж"!!! - бракуватиме слiв,завжди...😢

Літературний критик Лариса Мороз переконана - у випадку з Тютюнником маємо не самогубство, а вбивство. То справа рук усесильного тоді КДБ. Вони не довели його, як дехто вважає, до самогубства, а підло і цинічно вбили. А сім’ю залякали. Бо що могла вдіяти слабка жінка з двома малими дітьми на руках? Це роки коли КДБ активізувало каральну машину в «українському питанні». За рік до того «повісився» Володимир Івасюк. Всі ці зашморги затягували кадебісти. Так, не без підстав, вважає Лариса Мороз.

На 22-23 хвилині найголовніше!!!!

Моя фамилия Тютюнник

Зачарована творами і особистістю Григора Тютюнника, вбитого "Снистемою".

страна, где любят мертвых....

Він найкращий! Я в захваті! Чому він мало відомий Українцям?!