Танго Харків Вечір, як довгий ковток. Скільки між нами в повітрі ниток. Скільки над нами зірок у гарячому небі. Місто птахів і пітьми. Вогонь вижирає панельні доми. Але ти вертаєшся і шепочеш вогневі. Дотик вогню, мов дотик руки. Все буде тепер навпаки. Але мені так бракує тебе, так бракує тебе такої. Нас так багато, нас тут залишилось двоє. І це місто між нами, ламане й вічне, наче хребет динозавра. Завтра побачимось, давай доживемо до завтра. Місто лежить поміж рік. Нам із тобою даровано лік темних шулік, що вгортаються в неба сувої. Але доки тебе стережу, смерть не заступить за нашу межу. Смерть неможлива там, де лишаються двоє. Перші слова, як початок дощу. Як я тебе відпущу? Але мені так бракує тебе, так бракує тебе такої. Нас так багато, нас тут залишилось двоє. І це місто між нами, ламане й вічне, наче хребет динозавра. Завтра побачимось, давай доживемо до завтра.
Місто, яке мені сниться. Мій універ, моя Сумська... Кожне прифронтове місце чує щось своє в цієї пісні. Тримаймося! Нам є, чим жити, поки є такі вірші та пісні.
У тексті твору нема слова "Харків". Але кожна літера, кожна нота - Харків. Як, як ви знайшли це образ?! "Ламаний, вічний хребет динозавра". Цеглини, шматки розторощених будівель у наших долонях - хребці... Це надзвичайно, дуже, дуже потужно. Дякую. Доживемо до завтра. Дякую.
Це неймовірно. Прослухав тричі. Сльози на очах. Хоч я і киянин, але болить за Харков. Як і за всю Україну. Сергію. Дякую вам за вашу творчість, за волонтерську працю. Дякую за чудовий творчій вечір, котрий ви подарували нам в Палаці спорту Києва.
Тримаюся за Жадана. Особливо коли дуже тяжко. Вірю в те, що він робить, пише і каже. Мрію про те, як після нашої Перемоги прийду на його творчий вечір у затишному дворі Літмузею❤
Дуже щемливо та сильно! Я вірю, що не стане на коліна наша країна! Ще засяють зорі над Харковом вечірнім! Розправить свої крила ненька Україна! Розстелить переможну скатертину! І всі заспіваєм ми разом "Червону калину!"
Справжній пісенний шедевр. Завтра побачимось. Давай,доживемо до завтра. Дорогі наші захисники, хай у вас буде ще не одне завтра,щоб ви побачили завтра,яке почнеться з нашої Перемоги і потім багато -багато нових днів. Дякую за все.
Пам'ятаю часи, коли ідучи центром міста можна було натрапити на виступ місцевих гуртів, в тому числі й Сергія. Нажаль, мріяти про про будь-які скупчення людей перед сценою невчасно, але сподіваюсь, що ми ще побачимось. Вірю в ЗСУ, все буде Україна.
Так,це про Харків і харків'ян,які залишилися разом з них.Місто це в першу чергу люди,які живуть в ньому.Теріторія і будівлі це лише скелет, а життя це люди.Нема людей нема життя,нема і міста.Рідний Харків,ми не покиннмо тебе!!!
Який же сильний текст! Просто сижу і плачу. Неймовірна пісня, неймовірні емоції. Харків має вистояти, дочекатись перемоги, відбудуватись і розквітнути.
У 2006 році на Туреччини познайомився з дядь Славою з Харківа. Він навчив нас грати Деберц та шутковал без перерви ❤ Дядь Слава, мені дуже болюче за твій Харків, за твію Україну за тебе і за кожного з вас❤
"Місто птахів і пітьми. Вогонь вижирає панельні доми... І це місто між нами, ламане й вічне, наче хребет динозавра. Завтра побачимось, давай доживемо до завтра". Місто, яке має свого поета дійсно стає вічним. Творчість Сергія Жадана унікальна і не варто його з кимось порівнювати. Але останнім часом у мене все більше виникає асоціація - саме асоціація, а не порівнювання - з Сержем Генсбуром, Леонардом Коеном... Може тому, що Жадан стає все більш і більш крутішим як артист з виразною трагічною ліричністю. "Ми помремо не в Парижі", як написав інший поет. І хто зна, де ми помремо - сьогодні ти в Парижі, а завтра в Харкові, або навпаки, або ще десь... Матриця звиклого життя радикально зламана і кожний наступний рік додає невизначеності. Але "Місто лежить поміж рік. Нам із тобою даровано лік темних шулік, що вгортаються в неба сувої. Але доки тебе стережу, смерть не заступить за нашу межу. Смерть неможлива там, де лишаються двоє'.
Очень люблю свой город, горжусь моими земляками харьковчанами . Желаю всем мирного неба. Спасибо Херсону, Одессе, которым тоже не сладко, за поддержку. Слава ВСУ, слава украискому народу!
