Жадан і собаки - Листопад OST до фільму Любові стане на всіх. Прем`єра 14.02.2016 Більше про Жадан і собаки: / jhadandogs / jadandogs / zhadansobaki Виробництво MYSHORTCINEMA GROUP Режисер Михайло Лук`яненко.
Знову перший день листопада. Але війна. Змішала світи, Змішала долі. Цей перший день листопада не по Жадану. Війна внесла своі корективи. Кохання зосталось, але поки тільки в серцях.
Чому, ось чому життя таке? Я почав зустрічатися з дівчиною цією весною, ми разом обожнювали Жадана і у нас була мета поїхати на концерт Жадана. Так, ми поїхали, провели чудово час. Але нещодавно наші дороги розбіглися і буде прикро якщо вони розійдуться назавжди саме в листопаді..
I can't stop listening to this song... Any chance someone could post the lyrics and/or a translation of the dialogue at the beginning and the end? I am learning Ukrainian but only just started. Thanks 💙💛
Dialogues are in Russian. I'm not that good at translating, but here you are: Beginning: - Who are you? - I'm Roma. My mom called you. (*Roma is Ukrainian name, short for Roman*) - Mom? Why did she call me? - I will live with you. End: - Roma... - Roma. - Your mom is a lawyer. - Exactly. - What's on your head? (*meaning haircut*)
Song lyrics are from the Serhiy Zhadan's poem "Перші дні листопада", meaning "The first days of November". I'll post text of it in Ukrainian: "Перші дні листопада. Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку. А він думає: чуже місто, чужа кімната - як я її тут залишу? Третя по обіді. Суха осінь. Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно. Світло таке легке. Вона четвертий день у дорозі. Хай їй хоча би тут буде спокійно. Якщо буде потрібно - поправлятиму ковдру. Якщо буде холодно - причинятиму вікна. Спробую перехитрити її застуду невиліковну. Я сам усе це вигадав, вона ні в чому не винна. Як я її залишу? Незабаром почнеться вечір. Швидко стемніє, повітря остигне. Краще вже охоронятиму її речі. Краще вже грітиму її стигми. Раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату, раптом птахи почнуть битися в стіни, раптом дерева обступлять її й поведуть на страту, раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини, раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене, раптом забуде все, що говорила до цього, раптом серце її, золоте й шалене, буде битись тепер для когось чужого. Хай спить. Хай розбереться зі снами. Хай її нинішні сни перетечуть у колишні. Навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає. Навіть якщо їй буде снитись хтось інший. І ось він сидить, відраховуючи хвилини. Сидить, нервує без потреби. А вона не прокидається лише з тієї причини, що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе. Осінь над ними з льоду й сталі. Холодні ріки, незнайомі люди. Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі. Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде."
@@nataliiao_ mind if I edit your translation a little? :) Intro: "Who are you?" "I'm Roma. My mother called you." "Your mother? Why would she call?" "Well, I'm supposed to live at your place." Outro: "Roma; that's you, huh?" "Roma." "Mom's a lawyer." "Right on." "What's that you've got on your head?"
Перші дні листопада. Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку. А він думає: чуже місто, чужа кімната - як я її тут залишу? Третя по обіді. Суха осінь. Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно. Світло таке легке. Вона четвертий день у дорозі. Хай їй хоча би тут буде спокійно. Якщо буде потрібно - поправлятиму ковдру. Якщо буде холодно - причинятиму вікна. Спробую перехитрити її застуду невиліковну. Я сам усе це вигадав, вона ні в чому не винна. Як я її залишу? Незабаром почнеться вечір. Швидко стемніє, повітря остигне. Краще вже охоронятиму її речі. Краще вже грітиму її стигми. Раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату, раптом птахи почнуть битися в стіни, раптом дерева обступлять її й поведуть на страту, раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини, раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене, раптом забуде все, що говорила до цього, раптом серце її, золоте й шалене, буде битись тепер для когось чужого. Осінь над ними з льоду й сталі. Холодні ріки, незнайомі люди. Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі. Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде. Хай спить. Хай розбереться зі снами. Хай її нинішні сни перетечуть у колишні. Навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає. Навіть якщо їй буде снитись хтось інший. І ось він сидить, відраховуючи хвилини. Сидить, нервує без потреби. А вона не прокидається лише з тієї причини, що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе. Осінь над ними з льоду й сталі. Холодні ріки, незнайомі люди. Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі. Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.
Жадан-блискучий.Тізер-прикольний.Типу, хлопчика-дзвоника звабилює мамина подруга.Мрія школоти-ябивдув.(я теж,а шо!?)...Мопассан-куре бамбук.Далі ідут 50 відтінків різного.Іншн-додумати,або перегляд на інших ресурсах. І на хна так робити????
как это прекрасно ... взагалі , наша украинская музыка - днк тест , подтверждающий отсутствие родственных связей с ними .... Перші дні листопада. Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку. А він думає: чуже місто, чужа кімната - як я її тут залишу? Третя по обіді. Суха осінь. Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно. Світло таке легке. Вона четвертий день у дорозі. Хай їй хоча би тут буде спокійно. Якщо буде потрібно - поправлятиму ковдру. Якщо буде холодно - причинятиму вікна. Спробую перехитрити її застуду невиліковну. Я сам усе це вигадав, вона ні в чому не винна. Як я її залишу? Незабаром почнеться вечір. Швидко стемніє, повітря остигне. Краще вже охоронятиму її речі. Краще вже грітиму її стигми. Раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату, раптом птахи почнуть битися в стіни, раптом дерева обступлять її й поведуть на страту, раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини, раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене, раптом забуде все, що говорила до цього, раптом серце її, золоте й шалене, буде битись тепер для когось чужого. Осінь над ними з льоду й сталі. Холодні ріки, незнайомі люди. Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі. Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде. Хай спить. Хай розбереться зі снами. Хай її нинішні сни перетечуть у колишні. Навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає. Навіть якщо їй буде снитись хтось інший. І ось він сидить, відраховуючи хвилини. Сидить, нервує без потреби. А вона не прокидається лише з тієї причини, що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе. Осінь над ними з льоду й сталі. Холодні ріки, незнайомі люди. Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі. Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.
Добрый день! Этот фильм не появится в сети НИКОГДА! Это я вам как режиссер этого фильма , ответственно заявляю. Его можно посмотреть только на закрытых показах в небольших клубах или кинотеатрах, такие показы мы организуем раз или два в год.
Мне тоже как то позвонила сестра и попросила устроить её сына Евгения в Дпи в 2000 году примерно это было и я ей помогла и позволила поселиться у сё. Я в квартире. Зря я эти сделпда т. К. Потом две СЕСТРИЦЫ отняли у меня все квартиры имущество и засадила в Сизо. А потом в 2009г хотели присвоить и моего сына когда ему 2 месяца всего исполнилось. Так что не доверяйте л. Ди братьям и сёстрам. Это могут быть самые страшные враги. Евгений кстати устроился работать к Ринату Ахметову и переманил к тому же Ринату сотрудников нашего офиса Игоря Мальцева. Короче главным врагом в моей жизни оказались родная и двоюродная сестра и подруги. Прям как в сказках Пушкина. Помните где две старшие сестры младшую законопатили в бочку с сыном и выкинули в море. А сами стали царицами. Кажется про портниху и повариху и сказка о царём Салтане. ДВЕ СЕСТРЫ. И ОНИ ЖЕ УСТРОИЛИ БОЙНЮ НА ДОНБАССЕ. Т К СЕСТРИЧКИ ЭТТ НИМФЫ И АСТЕРОИДЫ М73. М66 НУ И ЕЩЁ НЕСКОЛЬКО. КОТОРЫЕ ВОЗЛЕ ЗВЕЗДЫ БЕТЕЛЬГЕЙЗЕ. Часто мотаются к Луне и Венере ещё это подруги звезды Хамаль. Которая угрожает Солнцу и находится рядом. Это самая опасная звезда. Училась тлже в нашей греппе яирина Палеха. ЕЛЕНА кравец
