Сльози в очах! Як можна довести дітей до такого стану! Дівчинка дуже сильна, якщо змогла написати та попросити допомоги! Тримайся, маленька! Маєш бути сильної заради свого майбутнього!
Маю приклад «виховання» дівчинки підлітка. Подія шокувала усе місто. Одна мама вважала, що тільки залякуванням і покаранням виховає достойну жінку зі своєї єдиної дитини. Дівчинку карали за все, за найменше, що не подобалось недоматері. І от одного разу дівчинка принесла у щоденнику зауваження від вчителя. Вона навіть не дочекалась повернення матері з роботи… дитина злетіла з балкону восьмого поверху Знаєте, що кричала на похороні мати? «Ти сама винна! Чого тобі не вистачало? Я хотіла для тебе тільки найкращого. А ти, невдячна, таке зробила»
Браво, Марино! Згідна з кожним Вашим словом, бо колись сама пройшла через таке пекло: психопат-вітчим з 5 років (рідний батько мій загинув, коли мені ще 1 року не було), і така ж само хвора на голову мама-нарцис. Вони вдвох постійно били, принижували, змушували змалечку багато працювати на городі і по дому (ми жили в селі). Це при тому, що я вчилася на відмінно, була чемна, та завжди знаходили причину, щоб кричати та бити, наприклад, як варіант, через те, що ми занадто голосно сміємося з молодшим братом, чи просто граємось-дуркуємо, а це їм не подобається, і т.д. Били дуже жорстоко, з такою ненавистю, що кров стигне в жилах, коли згадую. Це при тому, що моя мама - вчитель молодших класів, людина із ВИЩОЮ ПЕДАГОГІЧНОЮ ОСВІТОЮ ))) І мала б знати, як поводитися із дітьми, та її декілька разів ледь не звільнили з роботи, бо вона била дітей навіть там, та не всі її учні говорили про це батькам, на жаль. Зараз вітчим вже здох от кілька років як, а мама ще жива. Та вона для мене - просто порожнє місце, емоцій нуль до неї. І навіть коли здохне й вона, мені буде абсолютно все одно. Якось раніше я намагалася з нею говорити про моє дитинство і їх знущання, та вона нічого не визнає і каже, що я перебільшую і такого не було ))) А я ніколи не забуду, як цілими днями ридала і молилася, щоб якнайшвидше подорослішати і піти здому, почати заробляти та стати незалежною. Тому вчилася як навіжена, щоб отримати хорошу освіту, паралельно після 2 курсу почала заробляти (офіціанткою в ресторані), і в 25 років вже керувала найкращим рестораном у Буковелі. Потім зробила хорошу кар'єру і можу дозволити собі зараз багато що, та ця травма з дитинства дуже вплинула на моє психічне здоров'я та особисте життя (( Тому поради Марини дуже правильні - головне це вижити! Друге - направити всі сили на навчання, по можливості, щоб мати змогу отримати освіту і згодом роботу. І зробити все, щоб стати незалежною від усіх, як лиш буде перша нагода. На жаль, таких жахливих батьків десятки тисяч, і діти залишаються сам-на-сам із цією проблемою в кращому випадку до 16-18 років, а то й довше. Бажаю всім сили і витримки, тримайтеся! Я обіймаю міцно всіх, хто зазнав чи зазнає насилля від батьків. Ми мусимо вижити заради Себе! Життя вартує цього!!! 🤗💖
Там далеко в дитинстві,був у нас вітчим,і я була козлом відпущення,і коли мені виповнилося 14 років,пішла в технікум, я узнала закони,і набралась сміливості,і сказала,що якщо щось,хоч на мене крикнеш,засуджу,і як бабка по шептала. Дякую
Золотко, хороша моя дівчинко! Тримайся! Має щось колись змінитись с цьому світі! Я свого часу втікала до лісу, але доводилось повертатися і терпіти до 22 (тоді на мене востаннє підняли руку). Але скажу тобі, що ти дуже сильна і смілива! Я такою не була! Тримайся! І ще, якщо насилля не просто принизливе, а загрожує вашому життю чи здоров'ю. Якщо ти бачиш, що справа може дійти до каліцтва або (не доведи Господи) до сексуального насилля, то шукай допомоги. Не можна про таке мовчати! Хоча часто здається, що говорити соромно і страшно. Можливо є хтось з дорослих, кому ти можеш довіритись. (В мене була бабуся). В твоїх руках інтернет: шукай осіб, що мають вплив, продовжуй шукати поради! Якщо є питання, то відповідь обов'язково прийде! Я не знаю як правильно, але вже знаю, що дорога допомагає тому, хто йде (хто діє)!
Тримайся, дівчинко❤ Потрібно це відео показати усім батькам! Їх так виховували, вони не вміють по іншому. Але вони можуть усвідомити свою неправоту, подивись відео , яких у Марини Романенко багато на цю тему. Я раніше не могла збагнути чому донька в 11 років перестала носити платтячка. Чому носила балахони , все чорного кольору , закривалась в кімнаті, не спілкувалась з нами і т.д. Я не розуміла що робити. Добре, що натрапила на відео Марини про підлітків, питання та відповіді. І зрозуміла, що це такий вік, що з моєю дитиною все норм, розвивається за віком, сепарується, що більшість підлітків такі.
Мені допомагали мрії про власні меблі, які я куплю, коли виїду , шукала підробітки за які я могла купити собі щось і шукала підтримку у дальніх родичів, шоб хоч іноді приїхати до них на кілька днів, коли зовсім нестримно, ще ходила до старих сусідів допомагати, там теж можна було пересидіти момент плюс старі бабусі сусідки можуть підтримати, зараз 35 і досі сняться сни про дитинство, присинаюсь від жаху плюс слово сім'я викликає негатив, не розумію чого люди заводять сім'ї, так кайфово жити самому
Какой ужас, бедные дети.... Спасибо за то что помогаете и детям, поддержка в таком возрасте важна как никогда(( Родители - не вся наша жизнь, с 18-ти уйдёте и можете больше никогда с ними не видеться. Они только начало нашей жизни, и если родители настолько плохие люди, то они не должны быть в остальной жизни
Немає в нас соц підтримки де дитині нададуть захіст та турботу! В Європі суспільство не мовчить. Одразу заберуть дітей і подбають про них соцслужби. І це правильно!
Зроби все, щоб в майбутньому стати самостійною і незалежною. Використай цей час правильно, багато навчайся, щоб в майбутньому отримати хорошу професію і добре заробляти.Це шлях до свободи.
У мене все життя була така ж проблема.Здоров'я не дозволяло жити окремо.В нашій країні чесно заробити гроші на квартиру коли вже дорослий не можливо.Життя - ад.На Заході в такому випадку дитину відокремлюють від батьків.А у нас,така система,яка робить людей нелюдами.І таких 80%. Мені не допоміг ніхто.
Дитині потрібно допомогти звернутися до соціальної служби (через школу, через дорослого, кому можна довірити). І тим більше щоб захистити молодших дітей. Здивована відсутністю цього аспекту в пораді психолога.
В ідеалі ваша порада правильна, а от у реальному житті все в нашій країні працює не так, як ви уявляєте, на превеликий жаль, я знаю багато історій про дітей, органи опіки і жорстоких батьків, що ускладнили життя дітей
@@user-cr1sc7zp8l а що толку, в нас мало слухають дітей, і поліції скажуть батьки що то капризи і все, поліція послухає саме батьків! Приймуть до уваги хіба що вже побої та синці!
@@ЛюдмилаЛозко-м1ы ага, тобто ви підтримуєте ідею терпіти? Якщо діти звертатимуться, поліція повинна реагувати, соц служби теж. Якщо вони не реагуватимуть, а батьки вб'ють дітей, тоді ця відповідальність буде на поліції і соц службах... А вони, повірте, такої відповідальності не хочуть, тож будуть спостерігати і діяти.
@@user-cr1sc7zp8lяк психолог запевняю, що Марина професійний психолог, і дала дуже слушні рекомендації дитині. Бо, звернутись до держави - ще гірше. Максимум у якийсь фонд, типу який утримує Маша Єфросиніна, що допомагає дітям і жінкам з насилля.
Та нє. Тирани знайдуть привід. Якщо бʼють, треба шукати захист професійний. Я, очікуючи, дотерпілася до згвалтування. Мені 45 років. Я Назавжди травмована людина. І себе можна тільки підтримати, маючи чималі гроші на психолога чи психотерапевта. Ось - реальність. Люди, які бʼють дітей і знущаються НЕ БУДУТЬ ЧИТАТИ!!!
Не думайте що діти яких ніколи не б'ють і на яких ніколи не кричать виростають успішними і щасливими людьми іноді все навпаки ,занадто багато свободи і любові і людина виростає монстром .
На мою думку, не варто терпіти до якогось певного часу, а потрібно ДІЯТИ ВЖЕ: є поліція, соціологічні служби, які мають подіяти на таких ГОРЕ-БАТЬКІВ, якщо можливо , забрати дітей від батьків до інтернату, притягнути батьків до відповідальності, щоб розуміли,що їм щось за таке ставлення має бути. Хто у таких родинах не жив, то не знає, що навіть день здається вічністю. Дитина має знати, що її хтось може захистить. Але суспільство часто осторонь
Марино, дякую за це відео. Колись я казала собі, що не буду такою як моя мама. Але стала сама такою з для своїх дітей. Ненавиджу себе за це. Намагаюсь бути іншою. Часом виходить, часом...
Правильні слова, але як це все зможе зробити дитина? Загублене дитинство це рана на все життя і буде впливати на її дітей. 😢 Держава повинна дбати? Так це вірно. я бачила де держава дбає там батьки пристосовуються.
Що значить повернуть до батьків ? Треба казати соц педагогу , звертатися у поліцію і бути готовою до інтернату .Бо якщо сильно бьють то можуть забити насмерть . Дивний психолог . Терпи , каже 😮
Ваша порада дитині не допоможе. Діти в таких сім'ях досягнувши підліткового віку знаходяться у глибокій депресії і через це, в них відсутне бажання до життя і зневіра до усіх і усе. Щоб виконати Ваші поради дитинв потрібно десь узяти сили і підтримку. Така підтримка може бути від вчителів, від шкільного психолога, від бабусів, дідусів, тіток, від сусідів, від батьків її друзів. Чому Ви про це не говорите? Ваша порада залишила дитину сам на сам із своєю проблемою. Ви ще і молодших дітей їй поручили. Здивована Вашим коментарем на таку, складну і небезпечну ситуацію.
Доброго дня сину 25 років живе з нами з батьками вирішення будь-якої проблеми закінчується злопамятністю, що було ,а я досягнув то то , а треба так то так як він каже ,на все є відповідь Звинувачували всіх ,має магнію що його хтось підслуховує що робити підкажеіть будьласка
А як захищатись матері від підліткової агресії? 13 років, я жодного разу не ударила, навіть не шльопнула. Мене почала боляче штовхать, щіпать, насміхаться, ударять. Отак і получається, шо в дитинстві мене мати била, а тепер дочка...
Я не знаю вашої ситуації. Але на своєму досвіді. скажу , мене батьки не били , але хай би краще вдарили ніж монотонно виносили мозок.Мені 44р моїм синам 21 і 9 років , і мій досвід не вберіг мене від помилок. З старшим сином, хотіла щоб добре вчився , займався спортом. Тепер розумію,що мене цікавило лише це а не те що цікавить і турбує мою дитину. Коли він був в 9 класі я записала його на курси підготовки до вступу в технікум, який він пройшов.Але коли закінчив школу, відмовився вступати в технікум. Він сам взяв документи і заніс в ПТУ на упоряджувальник будівельний.Я була в ударі, але потім я зрозуміла що це було його правильне, самостійне рішення. Він закінчив ПТУ на відмінно, вступив в Будівельний коледж на 3 курс (бюджет), в 2023 році закінчив і в ступив на 2 курс університету Будівництво та цивільна інженерія ( бюджет) . До чого я веду, намагайтесь довіряти своїй дитині, навіть якщо їхні вчинки на вашу думку хибні. Це їх досвід . Може недоречно але захотілося поділитись .
@@МаркМарков-ж6ь дякую, що відповіли. Мабуть сепарація проходить для мене болючіше, ніж для моєї доньки. Мені не вистачає елементарних знань про підлітків, мало попадалося джерел. Надіюся знайти на цьому каналі.
Дитина від вас залежить. В мене теж таке починалося, але швидко припинила. Займіться спортом. Побийте подушку у дитини на очах. Продемонструйте силу. Важать, що ви цього терпіти не будете, а якщо дитина ваші кордони порушуж, то з вашого боку будуть санкції. Дуже добре виховує голод. Просто їсте поза домом, а дитині кажете, що гроші витратили на психотерапевта, наприклад, бо хочете навчитися захищати себе. Забрати гаджет. Поїхати з дому на добу або більше. Вам набагато легше відстояти себе, чим дитині
@@alinaalina2260 З дитиною не потрібно воювати, потрібно найти спільну мову, поговорити з дитиною чому вона до вас так ставиться. Може ви почуєте відповідь, і зробите разом висновки ? В такому протистоянні , програють завжди батьки, а ще гірше коли дитина на фоні цього попаде в якусь халепу. Ми їх виховуємо,і якщо ми помилились, в агресії дітей до нас, винні ми.
А що ви пропонуєте? Рекомендувати дитині 12 років піти з дому? І що далі? Де вона буде жити - зніме квартиру? І на що вона жити буде - піде працювати в 12 років?! Так і в 12 років батьки мають повне право повернути її додому. Що ви пропонуєте?
