Запитай у тата | Коли батьки заважають жити | Аня Рибак та Олександр Чмут 

Дякую!Повчально!

Дякую 🙏Ви молодці 🙏🙏🙏 Дай Бог вам благословіння за ваше служіння 💛💙

дякую

Дякую!

Ще одне маленьке свідчення. Коли я була студенткою, мене і мого хлопця направляли на роботу в іншу область. Я відмовилася, тому ще це означало почати там нове життя, облаштуватися на роки. Заради батьків, я не погодилася. Розійшлася з хлопцем, який все таки поїхав і живе вже багато років там. Я зустріла віруючого хлопця, який став мені хорошим чоловіком, маю чудових, відданих дітей.

А ще будуть такі випуски?🥺

Дякувати Богу за можливість вас чути . Нехай милість Божа не відходить від вас.

Дякую друзі! Повчально! В мене теж були сльози, коли я виховував своїх дітей, але тепер вони дякують. Слава Богу!🙏

Мене теж карали ремінцем, але я мабуть більше вдячний за це)

Величезне дякую за цікавий Україномовний контент !!! Цікаві питання, та цікаві відповіді. Що до «Покарання ремінцем» та сльози батька, фізичний вплив на дітей, та покарання - є пережитком колишнього радянського життя, та радянського виховання, коли батько не прочитав ні однієї книги про виховання дітей, не зміг зрозуміти свої ємоції, та наслідки, діє інстинктивними методами. Фізичний вплив на будь-кого в сім’ї, веде до трагедій, комплексів, травм, та пошкодженого майбутнього життя. Давши дитині життя, ти не можеш бути її персональним «Диктатором», та «Інквізитором», якщо ми будуємо цивілізацію, треба діяти методами 21 століття, як добре що зараз купа літератури заходу, та Америки- розповідає як це зробити. Книги - «Тайная опора» Людмила Петрановская, «Как говорить, чтобы дети слушали, и как слушать, чтобы дети говорили» Адель Фабер, Элейн Мазлиш, «После трех уже поздно», Масару Ибука Прошу вибачення що на російській.

Ви, бомбезні, дякую Вам!

Все добре але те шо Аня з татом на "Ти" як то не прыемно слухати таког батька треба поважати почитувати шанувати а не так якз товарищем обращаться я так понимаю.

Розiрванi сiм'ï, самотнi дiти, самотнi батьки, так то горе, горе!

💛

👍було цікаво.

Я також своїх батьків догледіла до старості ( смерті). Я собі навіть не могла уявити, щоб залишити маму чи тата на самоті і поїхати в інше місто чи закордон. Хоч тато мав важкий характер, але совість і милосердя мені підказували бути поряд.

Дуже сподобалось,дякую