"Пропала грамота" - культова українська кінострічка режисера Бориса Івченка. І мало хто знає, яких зусиль вона коштувала творцям і через які зміни пройшла, перш ніж вийти на екрани. Читати на сайті: 24tv.ua/n877436
Коли на душі стає паскудно до нестями - передивлюся фільм і можна обійтися без валер'янки... А взагалі для мене цей фільм - ШЕДЕВР ! Скільки разів не дивлюся, а завжди наче над землею злітаю...
@@Barmaley1688, конечно люди, клоун... А ты "думал", что они сами создаются... Оно и видно в Гавно"империи" за 30 лет нэзалёжности НИЧЕГО не создали!!! Сидите только и ждете: когда же на Украине такие фильмы как в УССР появятся... НИКОГДА!!! Для этого надо иметь культуру, быть созидателями и жить в государстве.
смотрела...ой , даже не помню сколько раз.... Этот фильм - это настоящая УКРАИНА !!! Спасибо и артистам и тем , кто это чудо сотворили !!! СПАСИБО!!!!!!!!!!!!!!!
Танцювааала Рыбазракомрыбазраком А петруууушка С пастернакомспастернаком А цибуля с часником А дiвчина с козаком! Тюр тюр тюр пум пум пум пум пум! ))))) ЛЮБЛЮ!
Картина просто шедевр українського, національного кінематографу, який, на жаль, втрачає свою актуальність сьогодні, як ні коли, так потрібну. Слава Україні!!! Героям слава!!!
В скудоумии вам не откажешь... Ну разве что вы искренне считаете, что рассвет украинского национального кинематографа - это был СССР. Тогда -да. Однако затем вы вставляете два нелепых выкрика, которые НИКАКОГО отношения к тому самому кино не имеют отношения.
@@YaKvasura, тоже с гулькин нос... Да никому в нэзалэжной не надо никакая кульутра, а тем более Шевченко, который про таких владельцев Украины как раз и писал...
Этот фильм относится к "украинскому поэтическому кино" - уникальному явлению в мировом искусстве: его до 1985 года не пропускала на экраны именно советская цензура!
Слава Богу что этот фильм сохранился.В детстве в 90-х смотрел его частями.А сейчас в 50-ю годовщину после съемок посмотрел полностью. Тем людям кто живет не в Украине и не знает ее истории и традиций до конца конечно не понять всех тонкостей и деталей. А украинским детям обязательно нужно показывать это кино,например в школе на классном часу. Браво актерам и низкий поклон всем кто причастен к этой картине.Это гениальное кино.Шедевр! Отдельная благодарность за музыку и песни. Слава мужньому українському народу!!!
Фільм було знято не тільки в с. Красногорівка а більшість сцен с. Герісівка. Реальный персонаж б. Дзоничиха (саме так а не Дзвінка) була з с. Красногорівка (а не пгт Білоцерківка) і мешкала за чотири хати від моєї бабусі. Фільм був вперше показано в клубі с. Красногорівка. Завідуюча клубом була нашою сусідкою. Я свідок цих подій.
Попри критичне ставлення деяких скороспілих патріотів до постаті Гоголя, його твори як жодні інші сповнені розумом та серцем українства. Через мову Езопа Гоголь промовляє саме до українців : "Прокиньтеся -- це вам сниться!" Але й досі українці перебувають у ві сні. Сцена "у пеклі" це найкращій момент з фільму де описані відносини імперії і українців -- як знущається імперія з одних і як і чим підкупає інших. Якщо Сибір Московія захопила зеленим змієм то українців вона тримала то забороняючи "українські пісні" то "даруючи" українцям українізацію.
Фактично били німецький народ по обличчю. Дивно, що автори не здогадалися таке сказати тоді. Усі царі після їхнього Петра були німцями повністю або частково.
Ще одну з головних ролей, в цьому чудовому фільмі - Сатану, зіграв Михайло Голубович, але про нього тут не слова, бо він луганчанин. Змішувати політку з мистецтвом - остання справа, панове. Чим же ви відрізняєтесь від комуністичної цензури того часу? =)
Давно были утрачены традиции "украинского поэтического кино" в киноискусстве и они восстановлению не подлежат, в наше время. Такие фильмы были уникальным явлением в СССР, они очень часто демонстрировались в полупустых кинотеатрах потому, что массовый зритель из не воспринимал, если подобное кино "прорывалось" к советскому зрителю через цензуру. Фильм "Пропавшая грамота" является определённым исключением из общих правил.
Це ви ще "Захар Беркут" Леоніда Осикі не дивились - там реальний національний треш. Вже через три роки у світовий прокат вийшов фільм "Полёт над гнездом кукушки", а ми гралися у кіно, ще довго...і досі граємося "Червоний". Бо ми ж такі геніальні, але чомусь наше кіно нікому крім нас не потрібне. А молодь і зовсім про це чути нічого не хоче.
Прекрасний фільм Леоніда Осики "Захар Беркут", але у наш час майже забутий: треба всім, хто цінує українське кіномистецтво його дивитись і не забувати.
Этот фильм относится к "украинскому поэтическому кино" - уникальному явлению в мировом искусстве: его до1985 года не пропускала на экраны именно советская цензура!
@@user-tr3ny1ex8c Он вышел на широкий формат в 1983 году. А как Вы думаете "Наталка-Полтавка" это украинское поэтическое кино или узбекское поэтическое кино?