Яка талановита бабця.А розповідь чудова, заворожує .Ніби побувала в минулому, де було так спокійно і люди такі з любов,ю відносились один до одного.Гарні звертання з гумором.Дякую .
Ще з дитинства захоплювалася читанням творів українських класиків, та особливо, слухючи іх у виконанні акторів в програмі радіо - театр перед мікрофоном,театр одного актора... Слухаючи улюблених акторів ми вчилися вимові, розмові, інтонації, Любові до української мови, вона лунала із їхніх уст, як чарівний спів солов'я. Тепер же слухаючи аудіокнигу все частіш, на привеликий жаль, доводиться вимикати не дослухавши до кінця лише через те, що читач не вкладає душу у те, що читає. Пагана вимова, жодної інтонації, і цей замучено-скрипучий голос! Суцільне ниття а не читання. А жаль, дуже шкода. Такі твори треба підносити, як безцінний дарунок з любов'ю і трепетом. Це набуття поколінь.
В мого чоловіка була така бабуся, яка знала як допомогти, всім хто звертався. Царство небесне. Завжди згадую з теплом. Дякую за укрїнський контент. Чудове читання.
Я вже давно бабуся,та теж пам'ятаю таку бабку що віск від страхів виливала , та олово,та ще й всякі примочки і молитви вичитувала . Тепер то вже і сміх часом бере, але ж помагало. Дякую вам за гарне читання,гарну оповідку. 💙💛🌹🌹
Ну, й справді були якісь у них неймовірні знання, у багатьох. Згадую свою малу сестру, вивихнула пальчика на руці... Спух, болить, от моя бабуся повела її до сусідки- знахарки. Та пошептала, смикнула... і все. Ні болю, нічого. А я мала закладений ніс (гайморит), вона просто взяла своєю гарячою (дуже) рукою приклала до лоба. Через декілька хвилин, вийшло гною стільки... І звичайно тим шептанням заспокоювали, очищували мабуть... Згадаймо в Кобеляках, який лікар Касьян був... Знали ...
З задоволенням прослухала твір, прочитаний з душею.Моя прабабуся була знахара та повитуха на селі.Я її не знаю, зі слів родичив та односельчан.Люди багато доброго про неї мені розповідали.Тоді медиків на селі не було, були такі мудрі жіночки.
