Цвітуть осінні тихі небеса, Де ти стоїш, блакитна, як роса. В очах засмуток темний, мов ожина. Моя кохана, мріялось - дружина. Лиш сон далекий видивом майне, Хоч не забудь, а згадуй ти мене. Я під вікно прилину повесні, Щоб ти знялася пташкою вві сні. Де обнімала кучері-волосся, Де приготала те, що не збулося, Що не воскресло в літечко сяйне. Хоч не забудь, а згадуй ти мене. У тебе смуток - в мене ревний жаль, У тебе вечір - в мене ніч і даль. Я під вікном постою із журбою, Куди ж мені подітися з тобою? Хай серце серцю звісткою війне, Хоч не забудь, а згадуй ти мене...
Слухаешь так як будто це все с тобою в душі та серці.Рідна моя Батьківщіна та рідна мова і , як без тебе, це нібито ти без точки опори . Оці почуття можливі тілі тій людині яка довгі роки находиться на чужині. Попавши в такі умови ти ощущаешь наскілкі ти одинок та як нехватае мови та краси своей Батьківщіни. Украінці, памятайте що рідніше своей мови та Батківщини для кожного украінця в світі не мае нічого. Любіть іі , кохайте, турбуйтесь та оберігайте іі.
Не можна без сліз слухати спів цього колективу!Талановито, неперевершено, приймає душу і серце!Як жаль, що такі люди не можуть жити вічно і залишаються тільки у спогадах!Сльози смутку і гордості за таланти України!!!!
Вірю в те, що Явір і, зокрема, його найкращий баритон В.Є.Дідух, залишаться у наших серцях і душах, а їх мистецтво передаватиметься з покоління у поколяння.
А найкращий бас Валентин Миколайович Реус не залишиться? Просто дивно ви якось "зокремлюєте". Як на мене, без його потужного басу колектив був би неповноцінним. А баритон підібрати набагато легше. Що, звісно , не применшує таланту Володимира Євгеновича.
