Клаптики, клаптики, страчені галактики… (Aх ти ж, ковдра)  

Made with SUNO by SUNO or LATER 18.09.2024
album.link/pkv...
Московія колись, і як на наші гроші,
навмисно, а не навмання,
свої покусані клопами мощі
прикрила цупленім у Києва вбранням.
По болоті топнула,
бризки полетіли.
«Я вам не Московия,
Я матушка Россия!
Так же отзываюсь
На Россию мать.
Смердам дозоляю
Великой Русью величать!»
Aх ти ж,
ковдра грьобана
клаптиками
стьобана!
Якось не так сталося,
як колись гадалося.
Клаптики, клаптики,
страчені галактики…
Під клаптиками ницости трофеї,
Що ні трофей, то вкрадене добро.
Від ковдри тхне
мертвиною і тліном.
З москальскої прірви
йде пекельне зло.
Aх ти ж,
ковдра грьобана
клаптиками
стьобана!
Якось не так сталося,
як колись гадалося.
Клаптики, клаптики,
страчені галактики…
Клаптики простьобані
довічних в'язнів жилами,
часто-густо здобрені
шанцями могилами.
Клаптики не гріють
долями знедолених,
клаптики рясніють
країнами зневолених.
Клаптики, клаптики,
втрачені галактики.
Якось не так сталося,
як колись гадалося.
Ти бажала
поваги щирої,
але маєш зневагу і страх!
Розпадайся
по швах, рваніна,
розпадайся
по клаптиків швах!
+