Колгоспний ГУЛАГ: як у срср селяни працювали за їжу і належали державі 

Моя прабабуся із місцевості під Львовом працювала цілий рік тяжкою працею в місцевому колгоспі за пів відра жита маючи на меті прогодувати своїх чотирьох дітей. Нехай горить у пеклі радянський союз і його поціновувачі!

Все відео намагалась не розплакатись. Думала про свою бабусю, яку мати як старшу дитину 50-ті "врятувала з колгоспу" у Харків, віддавши "в прийми" в 12 років. По факту, віддала служанкою до незнайомої родини, щоб заробляла хоч якісь реальні гроші, відсилала заробіток родині в село та як подорослішала змогла отримати паспорт і вивчитись на водійку трамваю.

Моїй бабусі паспорт дали, бо прадід віддав корову!!! І вона поїхала в Сталіно на шахти працювати. І робота на шахті здалася їй раєм, бо тут були нормовані зміни і вихідні і зарплата! А в селі люди були рабами! От так круто жилося в СРСР.

Ніколи не забуду, як десь у середині 90-х, коли мені було років 10, бабуся розповідала, як дитиною (вона була 30-го року народження) працювала за трудодні - за паличкі у відомості. Я все не могла збагнути: як це за паличкі? Я тут їм на вгороді збираю колорадських жуків на картоплі, і вони мені за кожного жучка у баночці платять по копіїчці, бо так привчають валоризувати працю, а вона днями працювала за паличку і потім отримувала якийсь мізер. Пізніше, коли я вже навчалася у старших класах і ми проходили тему колективізації по історії, я запитала у дідуся, який був 17-го року народження й одружився на зовсім юній бабусі, про цей досвід, бо у школі нам дали завдання знайти якісь свідчення усередині родини. От дідусь мені i розповів зі сльозами на очах, як його сім'ю розкуркулили, коли він був малим (він із Сумської області, декілька км від кордону), скільки худоби, землі й запасів вони втратили, як він тяжко потім усе життя працював у колгоспі й логічо підримав згодом рішення своіх дітей вирватися із злиднів і поїхати на навчання до великого міста (до Харкова в нашому випадку). Пам'ятаю, як мене вразила ця розповідь, як стала врешті доповіддю на уроці. Досі жалкую, що не записала всіх їх свідчень (у тому числі і про голодомор, і про Другу світову), поки були ще живі - бо то була справжна, невигадана, історія наших селянських пращурів...

Так само і в нас, дідуня тікав до донецької області з хутора Дніпропетровськ.обл., за те що не хотів віддавати корів і коней в колгосп і не хотів туди вступать. А бабуня вправлялись із 6 дітьми, ходила по хуторах із машинкою Зінгер, обшивала жінок. Дідуся мало не зіслали в Сибір. Завдяки спогадам тата (1937р.н.) я знаю що творили совєцька власть. І ненавиджу її так само як родина тата. Діти їли лободу, бруньки з дерев і ховрашків, якщо вил'ють їх з нори. Від'ївся тільки в армії в 1958 році. І поки очі не закрив - збирав і столу крихітки хліба і в рота. Сварився ,щоб хліб не викидали. Страшне життя пережили 😢

У мене бабця ще при совку розповідала про своє життя при совку не з радістю. Розповідала про "разкулькуліваніє". Замужем побула десь 1 рік, після чого діда відправили на якусь "Асвабадітєльну" війну десь у 39 році, де він і зник Розповідала про голод після другої світової. розповідала про трудодні і відсутність паспорта. Приблизно у 80 році отримувала пенсію аж 12 рублів, при тому що ковбаса докторська коштувала 2.20 і буханка хлібу 12-20 копійок. Батько в місто вибрався лише після служби в армії. Коротше все правда! Історія по материнській лінії ще більш "цікава", бо родина жила на Лемківщині, і пережила переселення під час операції "Вісла" , в результаті сім'ю розпорошило по всій Україні. КОРОТШЕ В СРАКУ СОВОК ЛЮБИТЕЛЯМ СОВКА!!!

З 2014 року все частіши згадую розповіді моєї бабусі. Як їхню родину розкуркулили , батька з мамою на сибір відправили як вони з відти повернулися . Як прадіт (батько 3х дітей пропав безвісти на війні). Прабабку в дову з 3ма малими дітьми комуністи вигнали з хати бо їм потрібна була уонтора для зборів . Прабабуся жила в сараї з двтьми і коровою аби не замерзути зимою. Як працювали в колгоспі з світанку до смеркання. Як їм допомогли підробити довідку поро стан здоровя , аби бабуся змогла виїхати із села до родичів у Ригу аби там закінчити школу і отримати паспорт. Хоть би щоб одна з родини мала паспорт . Але як було добре в СРСР, така ковбаса смачна 😢

Дуже гірко про це писати, але мама ( 1930 р. ) мені розказувала як вони підлітками добавляли собі по 2-3 роки аби мати можливість працювати у сусідньому радгоспі. Де за трудодень видавали 100 грамів хліба, і вона приносила їх додому. А подруга, що мала сім' ю з 5 дітей з' їдала хліб по дорозі, бо все одно на всіх не хватить. Як 14 річних дітей відправляли у Сибір за кілька зібраних колосків. Як підлітки збирались пізно вночі зграйками, щоб принести з поля кавунів або кукурудзи, щоб якось прокормити родину, бо мама ( моя бабуся) отримували за трудодні натуральну оплату лише в кінці року. А батько помер від голоду у 33 році. Якщо б спіймали в полі дорослого - одразу у Сибір. А бабуся (1896 року) вже після війни ходила з паличкою зігнута, бо надірвалась на важкій роботі у колгоспі. Родина вижила тільки тому, що бабуся продала хату, побудовану 1930 року, купила гіршу. І так двічі. Слава Богу, що бабусю не посадили у тюрму за недобір налогів у важкий післявоєнний голод. А ще всі селяни, навіть підлітки та вагітні мали відпрацювати на будівництві шосейної дороги. Рабство та й годі! Хай живе вільна Україна! Боже , бережи наших захисників та мирних громадян!

Моїй прабабці немогли нарахувати пенсію, бо в неї були трудодні. І тому в неї була мінімальна. А взагалі союзи це гниль.

О так, моя бабуся, яка працювала в ланці і на фермі щось не згадує дешеве морозиво і ковбасу, а плюється на ту страшну країну в якій жила. Доречі вона ще й розповідала про "стахановців"; всі доярки доїли худобу а писали на одну людину (як правило улюблена сраколизка начальства) так з'являлися "герої труда"

Гарний текст і яскраве висвітлення матеріалу. Мені 86 років і я пам'ятаю цей час.Іще в 1971 році мені довелось допомагати хлопцю який без паспорта приїхав до міста влаштуватись на роботу.Не розуміє тих хто сумує за тим періодом. Жила номенклатура

Колхозное рабство в Советском Союзе было куда более жестокое, чем крепостное право в Российской империи: об этом постоянно вспоминали мои дедушки и бабушки, а также - мои родители.

Увесь цей треш "прекрасного" СРСР, мені раніше розповідав мій батько 1937 р.н. Він на собі відчув всю повноту "любові" радянської влади. Кілька років тому відбувся пік феномену ностальгії за СРСР. Я не міг зрозуміти цю ностальгію, оскільки добре пом'ятав порожні полиці вісімдесятих. Черги за всім, хороший товар тільки "по блату", от і поговорив зі своїм батьком про це. На що він засміявся і сказав: "Сину, ти пом'ятаєш найкращі часи СРСР, до того все було значно гірше". Отож, не всі старші люди сумують за СРСР

Моя бабця отримала статус мати-героїня за народження 9 дітей. Школа регулярно збирала з кожної дитини норму продуктів для колгоспу. У бабусиної родини, звісно, не вистачало продуктів, щоби вкладатися в норму поборів. І знаєте що? Родину соромили за те, що вони недодають ненажерливому колгоспу. Соромили люди, такі самі раби, як вони, котрі мовчазно платили данину з свого власного хазайства колгоспу.

Все так, як розповідали наші бабусі, прабабусі. Жили тяжко, виживали, народжували та ростили дітей… і вижили.. Але ж як сумно(плакати хочеться) усвідомлювати, що доводилось пережити нашим предкам, які попри все тримались гідно та змогли зберегти нашу культурну спадщину💙💛

Дякую, що висвітлюєте цю тему. Дешева ковбаса і вкусний пломбір були лише тому, що моя прабабця і бабця працювали безкоштовно. Голодні, босі чорні від роботи. Страшне і тяжке життя мали жінки мого роду.

Моя бабуся не могла дуже довго отримати паспорт... а моя прабабуся його отримала тільки при Незалежності. "Прекрасний" час, хто ностальгує за совком - той хворий.

Розказував своєму кенту з Техасу, що мій дід буквально все дитинство їв смажені картопляні очистки і хліб з тирсою. Він досить довго сприймав це як прикол з серії "meanwhile in soviet russia" і думав, що я жартую. Довелося докласти багацько зусиль, щоб переконати, що я НЕ жартую і це буквально було так.

ДУЖЕ ДЯКУЮ! Я хоч і з Росії, але з початком вторгнення змінив свою позицію з нейтральної на проукраїнську. Такі відео дають мені зрозуміти, як же я був обдурений пропагандою і скільки міфів про радяньські часи вважав правдою. Також, дякую за россійські субтитри, сподіваюся, вони допоможуть моїм співвітчизникам, що не розуміють української прозріти. Миру вам і сил, велику справу робите.

Моя прабабуся була селянкою і завжди говорила "серп і молот то нужда й голод". У її родини забрали землю, ліс, стодолу, частину худоби, коні і віз. А після цього всі працювали в колгоспах за трудодні. Її слова повністю підтверджуються історією.

"2 копійки трудодень" - так моя прабабусі відзивалася про роботу в полі і оплату за неї. Бодь той совок проклятий

Дякую за відео. Моя бабуся побувала в сибіру, тому що підняла декілька колосків на узбічі дороги в голодні часи. І після всіх своїх злочинів росіяни ще мають тупу нахабність питати " Что росія сделала Украине ? "....

Я дитя 90-х, але виросла в сім'ї де ніколи не знали бідацтва. Я дуже вдячна за таку страшну правду. Нам в школі про це реально не розповідали. А бабусі й дідусі жили в селі і досить заможно насправді. Особливо бабуся по мамі, вона взагалі була головою великого колгоспу. Але коли я народилася вже не було СССР, а всі колгоспи приватизували фермери. І одним з них був мій дядько, мамин брат і ферма була прямо через город від здоровенної бабиної хати. І там були корівки, а ще землі було багато. По батьковій лінії дід був офіцером високого звання і тато, і його брат отримали прекрасну освіту служили на кордоні з Германією не напряжно, завжди дефіцити привозили. І квартиру моїй мамі дали гарну в якій ми народилися. І татові в Одесі дали. Прямо таки не купили, а дали, в центрі. Коротше я вам дуже вдячна. Але чесно, ніколи не чула, щоб хтось з моїх родичів фанатів від совєтов. Я виросла в Одесі з бабусею по татові, і вона мені розказувала про страхіття голодомору. Вона мала вищу освіту, але не питала я в неї про паспрт ніколи. Може через то шо вона з багатої сім'ї він в неї був. Господи, як же багато я не встигла в неї розпитати, як я багато всього могла б знати. Навіть не розумію чому нам з братами ніколи нічого не розказували. Знаю тільки, що дід воював, став офіцером, але війну ненавидів і говорити про неї не хотів...Дякую вам.

Моя мама 1923 р.нар.розповідала про голодомори 33 і.46 р.і про тяжку працю в колгоспі за трудодні де втратила здоров'я,плакала.

Хата гола,стайня боком І кобила з одним оком Ні коррови,ні свині Тільки сталін на стіні

Ностальгують лиш ті, хто добре присмоктався до системи в ті часи

Мій дідусь з Житомирської області в підлітковому віці отримав поранення під час війни і не міг працювати в колгоспі, прабабуся ледь вмовила віддати його паспорт, щоб він міг поїхати, бо в селі йому не було що робити 😢 на щастя їй його віддали і дід отримав освіту в КПІ. А от його брати з села не змогли вирватись. Це було справжнє рабство, яке неможливо осягнути сучасним людям

Бабуся розповідала, як вони виживали. До урожаю вони об'їдали все. Зокрема, бабусю врятували гриби, що росли у лісі поряд із селом. Це страшне життя, тому вона не згадує морозиво і "прєкрасних" совєтів.

Мій батько, 62 року народження, зміг забрати свій паспорт у колгоспі лише після армії, за умови що поїде у Казахстан або Крим (і по великому «блату») Коли вони збираюсь їхати у сусіднє село на весілля- паспорти їм також ніхто не видавав, дали листочки з печатками колгоспу і датами коли мають повернутись. Його мати обов’язково мала ходити «на буряки» до 89 року (Вінницька область). (Про розкуркулення пра батьків і голод навіть не пишу).

ні корови ні свині тільки сталін на стіні

Дуже важливий випуск до перегляду тим хто досі ностальгує за "самим вкусим пломбіром"

Мого прадіда в 1920-х роках "трійка" засудила до лагерів за те що не хотів йти в колхоз і передавати худобу. Він помер через рік в ГУЛАзі. Донецька область. Покровський район.

Моя баба працювала у колгоспі з 8ми років - підносила воду людям (своїй же матері та старшим сестрам), вона 1935го року народження. А з 12 років полола з усіма. До 8ми років вона ходила до школи, скончіла три класи (як вона казала), потім родину розкуркулили і погнали у рабство. Моя найулюбленіша людина на землі, я пам'ятаю як у неї терпли рученьки у старості. Ніколи знову, не треба тих росіян з їх порядками у нас вдома.

Дуже дякую усім нашим Захисникам за захист нашої країни від московських окупантів! Бережи Бог наших Захисників!

Дивлюсь третій раз - дякую, що підсумували все, що я знала і засвоїла з дитинства. Сашо і команда, і гість, і цей дідусь, який вивчився на юриста (це так показово), ваш всеохопний, творчий і виважений підхід надихають не здаватись і боротись шляху з невіглаством та знеціненням "селянської історії хохлів". Мій дід ніколи не пишався нагородаии і медалями за Х років праці та ударник труда (що мене дивувало), а казав що у нас совки забрали пасіку, землю і "молочне поросятко на свята"(що трохи роз'яснювало всю суть "безкоштовного") . І все, що було в совку безкоштовно, було просто відібрано раніше, а людям кидали лише крихти як кістки голодному собаці. Нас відкинули назад в якісь докам'яні часи, забравши волю і почуття гідності, методично і планомірно забираючи нашу культуру та основи гуманізму... 70 років рабства в режимі виживання. Звідки ж візьметься культура відповідальності виборних посад? Ось і секрет корупції, бо про корумпованість радянської верхівки і столові "для обраних партійних діячів" можна зробити не одне відео, ось звідки пшонка стайл з'являється в свідомості. Ось і недовіра до держави та "загроза втратити все" за прояв ініціативи на підсвідомому рівні тих, хто навіть народився уже в 90-ті. Нам ще 70 років після розпаду треба вигрібати це лайно.... вчитись користуватись правами та добросовісно і в безпеці (!!!) нести обов'язки перед своєю громадою, бути корисними та діяльними не для галочки... та аналізувати досвід, який нам допоможе побудувати добробут в своїй країні. Дякую, що рухаєте цей світ до очищення від совкового безумства.

Додайте англійські субтитри,хай молодь усього світу знає,як жили наші батьки і бабусі з дідусями.Саме так бабуся мені розказувала

мама рассказывала, что паспорт ей удалось получить когда привезла справку из института,что она поступила. А бабушка говорила как работали за трудодни: "галочки в блокноте бригадира". т.е. днём работаешь на колхоз, а вечером на себя чтобы с голода не умереть

такі відео більш важливі АНГЛІЙСЬКОЮ мовою, бо на заході досі систематично трапляється мода на "soviet" культуру. Часто це молоді блогери/інфлюенсери, які контактують з такою ж молодою руснею і набираються від неї рускоміровського гівна...

Величезна подяка за інформацію, яка комусь вперше відкривається, а хтось нагадує собі те пекло, яке називається комунізм! І він стане ще рішучішим у боротьбі з ворогом! Окрема подяка за українську футболку Владлену!! Сьогодні ми разом маємо підняти український ютуб на світрвий інформативний рівень! Ми, як КАНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ, разом з вами!🇺🇦

Я пам'ятаю , як бабуся розповідала , щоб отримати паспорт , то треба було ,, завербуватись " або десь на Цілину , або на шахту . А отримувала пенсії аж 8 рублів .

Величезна вподобайка за гостя - Владлена Мараєва. Обожнюю його канал "Історія без міфів" 💙💛

Це неможливо пробачити. Я народилася в 91му, але совок це трагедія і для моєї країни і для моїх предків, моєї сім'ї і в наслідку моя особиста. Всі ми жили б інакше і значно краще якби совка не існувало.

Я пам'ятаю, як бабуся і дідусь в 50- тих роках отримували замість зарплатні в колгоспі Державні облігації за 53,54, 55, 56 роки. За цілі 4 роки 4 аркуші!!! Коли нам з братом було по 8 років, в 1976, їх держава стала погашати і дідусь поїхав до Ощадбанку. Він повернувся з міста з кульком цукерок для нас. Більше нічого!!! Таких грошей коштувало 4 роки голодного життя всієї родини з дітьми 😢.

Також важливо не забувати, що від початку війни та до 1954 року за трудодні селянам не платили нічого. Брат моєї баби був головою колгоспу, в 1953 видав трохи зерна за трудодні, бо був добрий врожай і щось залишилось після "плану" - за це отримав свій другий термін ув'язнення. Перший - за те, що в колгоспі здохли коні. Бо все забрали і годувати коней було нічим, ніхто не переймався, чи доживуть ті селяни до весни. Також у 1954 був скасований податок на плодові дерева та кущі, через який селяни мусили вирубати свої сади. В рік, коли моя баба народила 10 дитину, в колгоспу були до неї претензії, що вона не відробила трудодні - вагітність та народження дітей ніяк не враховувались, жодних лікарняних в селян не було.

Жах, це просто жесть якась. 😱 Як люди терпіли таке, в голові не укладається. 🤯 В сраку той совок і тих недолугих хто його хвалить до сих пір! Дякую за вашу просвітницьку роботу! 👍

Знову ви брешете? Колгосп було ділом абсолютно добровільним! Хочеш - вступаєш, не хочеш - розстріляють...

Це правда! Моя бабуся розповідала мені про рабство у совєтських колгоспах. Люди були безправні й експлуатувалися як тварини.

Моя бабуся до війни провчилася два класи,а як війна закінчилася,пішла у 13 років у колгосп працювати,бо потрібні були дєржаві робочі руки.Теж за трудодні працювала.Кожного дня наділяли "пайку"-норму,яку необхідно було виконати.Коли народила дитину у квітні,у травні вже викликали на роботу,але "пожаліли"-пайку давали на полі,яке було недалеко ьіля дому,щоб їй діти могли принести на поле місячну дитину 3 рази на день,погодувати.І моя мама в свої 11 років носила братика на подушечці,(бо не дозволяли у руках,щоб не впустила і не покалічила),на поле і назад додому.А дома корові трави нажати,поуи батьки на роботі,бутлі перемити(молоко здавали).Отаке дитинство було в моєї мами 1957 року народження .А пізніше і ми сапали гектар буряків двічі за мішок цукру,бо треба було якось виживати .

Зате "морозиво по п'ять копійок" і "квартири безкоштовні", та взагалі що я прибідняюся, "все безкоштовне"! Дякую за поширення просвітницького контенту, хай квітне український ютуб.

Моя бабуся відмовилася вступати в колгосп, бо мала хворого чоловіка і маленьку дочку. То в неї за це відібрали половину городу, але їм з мамою вистачало того, що лишилося.

Це були страшні часи. Мої батьки про це розповідали. Так і казали, що це було друге закріпачення українців. 😢😢😢😢😢😢😢

Я з франківщини. Скільки перепитував старших людей за роботу в колгоспах, всі жалілися. Я говорю про 50-60 роки. До речі, за Польщі, як у нас кажуть, селяни і на пару гектарів лісових угідь могли назбирати. Прийшла радвлада і все позабирали. А на рахунок доїльних апаратів, вони в нас появилися ближче 70-х. Хоча в німців іх фронтовики бачили на кожній фермі в 45 на загниваючому заході)))😢. А моя баба була ланковою... З двох сторін дзьобали...

Дякую за якісний історичний контент! Діти мають це вивчати в школах щоб "пломбіру" совєцького не хотілось.

В моєї бабусі пенсія була 12 рублів (цетральна Україна). Тобто, як кажуть, запитують, як з розумного, а платять, як дурнику.

Це відео допомогло мені контейнерувати весь болісний досвід обох моїх родів, свідком і частиною якого я була з народження. Дякую вам за це. Дуже цінно побачити свій біль частиною історії країни. Особливо мене вражають ідеальні люди на плакатах і заклики, які суперечать здоровому глузду (двоємисліє в ділі). Браво за ці ілюстрації до відео. І за ідею відео як тему для дослідження! Це дуже глибоко та разом з тим так жваво подано. Ціную ваш підхід!

Мій дід 1900р.н.і бабушка 1904р.н отримали паспорти в 1977 мені було 7 і добре це пам'ятаю. Праювали за трудодень,не мали змоги виїхати із села.

Це, напевно, найважливіший випуск. Бабуся саме так і розповідала, це був грабунок наших людей, "щасливе" злиденне життя в союзі

Моя прабабуся ледь пережила цей "хороший" час - в голоді , бідності, безправ'ї. Досі дивують люди, які ностальгують за цими часами.

Дякую за відео, пошерено! Ніколи не забуду, як мама розказувала, що її, вагітною мною, облаяли у величезній ЧЕРЗІ за сраними огірками влітку в аграрному Кропивницькому (тоді ще кароваградє), бо вона, глибоко вагітна та почуваючись відповідно до свого стану, спробувала попроситись без черги... Влітку. В аграрному центральному регіоні. ЧЕРГА за ОГІРКАМИ як за чимось ДЕФІЦИТНИМ курва... Нахій срср та все, що з ним пов'язане. Просто нахій.

мої батьки працювали за трудодні, але пізніше було не легше , колгоспне рабство я і сам попробував сповна , батьки рано покинули цей світ, а я ( а втікти з села можливо було лише через армію)став радянським офіцером , на справді ,щоб уникнути колгоспного рабства ,я продав душу дияволу, тому що воював в Афганістані де творили те саме ,що нині тоді совко , а тепер скрєпомракобіси творять тут." Бедность - худшее из зол и самое страшное из преступлений " Бернард Шоу .Золоті слова. Кому цікаві деталі , ласкаво просимо під мою аватарку.

Мій дід працював в колгоспі на конях, потім на тракторі "за стакан зерна". Це його, і не тільки слова. Це щира правда.

Моя бабуся працювала за трудодні і паспорт отримала чи то в 1974, чи то в 1976.

Моя прабабуся була неграмотною і мала 26 руб пенсії.Я пам’ятаю як люди ходили на колгосп в 70 х роках , я приїжджала на канікули і теж хотіла як всі учні йти на Тік і пересипати зерно - отримували по 15 - 20 руб , то такі великі гроші . ……😂 Батьки не дозволили , бо то надзвичайно важко , можна було надірватись тими шуфлями піднімати то зерно .

Слава Україні!!!Дякую за вашу працю!

Моя бабуся навіть не мала дня народження, бо не було документів ніяких про отримання паспорта. Прадіди загинули під час голодомору, а дітям готували млинці з трави та закопаної замерзлої картоплі

Потрібен суд над більшовицькою владою

Дякую,що висвітлюєте такі важливі теми! І досі памятаю,як нас,дітей,возили у колгосп замість уроків копати картоплю,моркву,збирати помідори,цибулю.

Дякуємо вам, ви круті! Не зупиняйтесь! Було приємно побачити Владлена на вашому каналі. Хай квітне український RU-vid! Слава Україні!❤🖤💙💛

В дитинстві, коли бабуся казала що їй не віддавали її власний паспорт і вона тікала з села, то я думала що то перебільшення( Потім зрозуміла що це було фактично рабство і не могла усвідомити як таке могло бути в такі нові часи. Сподіваюся, ви додасте англійські субтитри до цього відео, бо мало хто знає що робилося в союзі.

Чоловікові дідусь і бабуся завели нутрій та кроликів, працювали і господарство розширювалоося. Через деякий час прийшла перевірка, перерахували пошттучно і сказали, що знищити все бо буде тюрма. Франківщина 80-ті роки

Слава Збройним Силам України! Слава нашим Волонтерам! Слава Україні! Героям Слава! Слава Нації! Смерть Ворогам!!!!!!

Слава Україні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Ворогам України достойну кару 🤕💀🔥 Дякую за вашу працю. Підтримую канал 👍👍👍 Успіхів у розвитку каналу 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Діти не вірять,як можно було працювати за палички,але це ж правда,не так давно це й було,дякуємо за відео

У відео розповіли частину історії моїх предків. Ніколи знову совіцького союзу!!!

!!! Тяжка тема, та не меньше тяжкі свідченя в коментах. Жахливі були часи, та безпросвітні. Бережи нас Боже від повторення того жаху, і дай розуму на виборах, щоб не так як на останніх, з боневтіком. Слава незалежній Україні!

Дякую Вам за гарний огляд та чудову подорож в історію України, яку заховував совок.

Це просто жесть. Я раніше чув про селян без паспортів, але навіть не здогадувався наскільки все було жахливо.

ТТ, це один із найкращих ваших випусків. Які ви молодці, що додумались цю тему озвучити. Вона, імовірно, була для багатьох настільки "очевидною", що люди навіть не здогадувалися, як же буде гидко почути про цей бридкий злочин росіян проти нашого народу. Наскільки незвично буде почути цю історію. Принаймні, зі мною все саме так. Всі ці речі я знав з дитинства, бо моя родина - безпосередні учасники цієї "системи". Батько 1929 р.н., баба (мамина мама) 1922 р.н., мама - 1960 р.н. Баба відпахала отак все життя на колгосп. На ланці працювали. 5 гектарів обробляти - пололи декілька разів за літо, потім збирали врожай (чи буряки, чи кукурудзу). 5 гектарів на одну колгоспницю!!!! Жінки - вручну!!! Це піздєц, друзі. Бідні ті жінки. Баба ще й була одна, без чоловіка. Двоє дітей, моя мама 1960 р.н , і старша сестра її, 1946 р.н. Баба ще й в полоні німецькому була. 1945 року звільнили. Місто Ашерслебен, на заводі Юнкерс працювала. Отак тюжили в тому колгоспі, а Виживала за рахунок того, що шила одяг всім бабам в селі. Скільки суконь вона пошила... Батько будучи малим працював вдома, на присадибній ділянці. Бо його батько, мій дід, 1896 р.н., працював у колгоспі. Як же батько проклинав ту роботу вдома!!! Найбільше - жорнову мельницю, якою молов зерно. Говорив, "поки не пішов в армію, навіть не ріс" - так сильно малого задавлювала робота. Після демобілізації в 1953 році, вчився на комбайнера, а потім ще якось там умудрився оселитися у сусідньому с.м.т. До 1998 року працював водієм вантажних машин. В нашому колгоспі возив усе. Зустрів маму, якій було 18 років. Покохали одне одного. Мама жила вже при "розвиненому соціалізмі"... В 15 років колгосп направив її вчитися на агронома, і вона стала першим спеціалістом агрономом з вищою освітою. З 80-х рр. по 2008 відпрацювала агрономом і головним агрономом. Я майже все дитинство прокатався з нею її службовою "Нивою"на роботі. Так що вона бачила / знала?? Та теж ніфіга толком, тільки що не за трудодні робила... Тільки з початку 2000-х почала отримувати +/- норм з/п. Але 2008-го звільнилася, бо батько захворів на онкологію якраз, та і в самої здоров'я вже майже не було ніякого. І це їй було всього 48 років... Боже-боже... Йобана москальня!!! Отак поламати життя декількох поколінь. Прийти, все забрати, пограбувати людей, повбивати мільйони, потім змусити робити отаке - реально бути рабами, ще й навчити цілу націю думати, що якби на вони, росіяни, то ми взагалі б нічого не мали. Господи, який жах, я в шоці. Йобаний народ-гній. Вони ж усю історію такі!! Завжди! Хоч у 18 столітті, коли запекли 80-річного Калнишевського на Соловки після того, як той здобув їм перемогу на віки, закріпивши геополітичний статус імперії, а потім звільнити його, 110-річним дідом з обгризеними щурами вухами, з формулюванням "іскупіл грєхі перед отєчєством...". Хоч у 20 столітті, коли живцем гноїли людей голодом, і звинувачували їх в цьому!!!! Мовляв, "куркулі хочуть витрати з голоду, аби тільки нашому союзу насолити"... Їбать!! Хоч зараз - коли вбивають півмільйонні міста, а потім говорять "ми визволили вас від кривавого кієвскаво рєжима". Як так може бути??? Народ - гній протягом віків! Я реально тепер нацист. Негативний нацист (не стільки за вищість своєї нації, скільки просто - за знищенні під корінь іншої)!

Мені здається, що позитивно згадують ті часи діти керівників , НАВІТЬ не дуже високих . Тому що вони в багатьох випадках мали пільги . Офіційні і напів офіційні . Це з тих часів іде свавілля дрібної чіновницької братії Батьки 1909 і 1911 р н , старші діти 1936 і 1939 р н померли від голоду в 1946 р. І дід, разом.Вивезли кіньми невідомо куди , десь на Олексіївку у ярок ! Ми з братом 1947 і 1951 р н ( меньшого вже нема ) насилу вижили ! Бо як і зараз на утримання полонених іде більше коштів , ніж. працюючім і пенсіонерам. Зато депутати ( здебільшого діти чіновників , і старих і нових). Живуть не на військових пайках !

Ще сьогодні є люди в яких, ще є ностальгія за цим рабським, насильницьким ладом. Це діти, внуки керівників колгоспів і вищих органів, які жили в повному достатку . Діти сільського бригадира, теж хвалять цей лад тому, що жили дуже добре.

Про паспорти -- правда. Я була в шоці, коли дізналась, що моя бабуся без паспорту близько 30 років жила

Памʼятаю, як моя прабабуся Ганна гірко плакала згадуючи, як була змушена працювати за «палочки» у колгоспі

Дуже важливий і пізнавальний випуск! Ґречно дякую за вашу надважливу просвітницьку працю! Особлива подяка за якісний україномовний контент! ❤🇺🇦👍 Слава Україні!💙💛

Подяка за правдиву розповідь.

Моя мама народилась 1973 року, її тато був директором якогось державного підприємства, сімʼя жила в достатку. І як наслідок, вона каже, що при союзі було добре. Я їй доношу інформацію про вбивства, заслання, лінгвоцид. На жаль, поки не допомагає, але я продовжую

Мій дід з дитинства працював у колгоспі, бо батько у війну пропав, а сім'ю треба було годувати. Прабабця теж з дитинства працювала в колгоспі, і їх чоловік теж, тож у повоєнні голодні роки їхнім дітям перепадав білий хліб, із пшеничної муки, а в сусідів такого не було, і малі мінялися хлібом :) Чомусь нашим кукурудзяний сусідський хліб здавався добріший, а ті діти мали можливість білий хліб поїсти. А загалом це все надзвичайно сумно і трагічно. Квазідержава-концтабір. Перемололи скільки людей, генофонду, переламали психіку націй...

Надзвичайно інформативний і цікавий випуск. Погоджуюся з кожним словом. Маю лише деякі сумніви стосовно однієї репліки, але це суто мої фантазії)) Людей цілеспрямовано ламали і багато хто з нас досі не позбавився наслідків радянського "виховання" - вимушену рабську покірність долі, потребу "прилаштуватися" і вижити, впевненість в припустимість і дієвість примусу та силових методів, недооцінка ваги приватної власності, неповагу до інших громадян та інше. Систематичним тиском, репресіями, "договорняками" (як от в історії з отриманням паспорту - це історія з гарним кінцем, але я про саму суть явища) та пропагандою срср скалічив український народ. Маємо враховувати особливості свого менталітету на майбутнє. Бо, насправді, це велика загроза для нас самих (((

Мій дід «герой труда» ,дитина війни , сам зліпив з глини хату,був на цілині,тракторист , крановщик,комбайнер-жити ,по його словам почав після розпаду,лише тоді зміг побудувати нормальний будинок собі і дітям і зміг придбати автомобіль у 92му,а до цього був як жебрак.

Бабуся розповідала мені про часи створення колгоспу у їхньому селі (Чернігівщина) на початку 30-х. Вона 1922 року народження. Їх сім'ю розкулкулили, хоча були вони середнього достатку, з худоби мали свиню з поросятами, корову, коня, нову хату її батько збудував. Все забрали. Бабуся казала, корову переганяли з іншими на забій на м'ясо, вона втекла, прибігла додому. Мати, плачучи, повела корову назад, у колгосп- казала, я ж не можу інакше, у мене ж діти...Зерно, запаси їжі усі забрали у 32 році. Бабуся казала, чоловік ходив по дворі і довгий штир устромляв у землю-шукали, чи не прикопали де зерно. Якось вижили. Хоча почав батько пухти з голоду. А на наступний рік була у селі дезинтерія, не можна було пити воду з колодязів некип'ячену. Можливо, через те, що люди помирали, але не всі вчасно були поховані. Молодший на рік брат, переживши голод, помер від дезинтерії. Через рік сім'ї вдалося втекти в Чернігів.

В 1999 році відпочиваючи у бабусі, наблюдав як діти їздили на поле робити прополку. От такі відголоски совєтськой мороженки...

Переїхали в укрвїнське село з Мурманська в "91 році. Дивно мені було слухати тоді, десятирічній ,розповіді бабусі - сусідки .... Про голод, трудодні, розкуркулення ,війну... Дивно і страшно. Досі пам'ятаю звичку цієї жінки працювати на власному городі місячними ночами, невтомні її руки що постійно щось шолопали, чесали, вишивали. Ненавиджу совок!!! З'їли життя....

Дякую за вашу роботу та освітлення подібних, вкрай важливих, фактів та історичних подій! Ви круті

Я людина проста - бачу пана Владлена - ставлю лайк

Дякую за цей неймовірний выпуск ❤🇺🇦 Ви розповіли для мене очевидне, бо мої баби і діди жили в цьому рабстві, але величезний прошарок мало освічених людей, виявляється, про це не знали. Дякую за вашу роботу ❤️

Моїй бабусі підробили паспорт щоб вона могла втікти з села, де працювала 7 днів на тиждень з 5го ранку. Виїзджати з села не можна було. Це було рабство

У нашому селі мазахісти. Плачуться за колгоспами. Дякую за відео) Розкрили класну тему.

Коли школярі та студенти загнівающого Заходу відпочивали на літніх канікулах , ми мусили ходити на отработки . Я не розумів шо я маю відпрацьовувати 🤷🏻‍♂ Але з яким пафосом це все вбивали в наші молоді голови .

Все те, що розказувала мені бабця. Як вона з 14 років працювала в колгоспі, і про трудодні, і як не могла поїхати вчитися на медсестру, хоч і подавала документи

Прадіда мого розстріляли. Він не хотів йти до колгоспу, врешті вимушений був. Але вже було пізно. Людину, яка крім роботи на землі нічого не бачила визнали англійським шпигуном. А ще, неймовірне, що він за селом передавав азбукою Морзе шифрування 😢. Здуріти можна від того, що робилося. Всю сім'ю, родичів та ще людей з якими спілкувався визнали також шпигунами і всі отримали тюремні сроки.

Я теж нащадок розкуркулених. Мій дідо не захтів іти до колгоспу добровільно, бо мав багато майна, і пікарню, і млин, і землю, і худобу. Не захтів добровільно, тож зник. Бабцю висилили із хати, у сорочці, із дітьми. Мій тато народився у 1924, як раз перед колгоспами. Мій тато так ніколи і не бачив свого тата. І я навіть світлини не мав мого дідо. А у 1932 прийшла злидня у Вінницьку область. Кістлява, зайшла і до хати мого тата, поманила мого тата до себе кістяком, а мій тато показав їй дулю. І вижив по при усе. Моєму татові було 8 років. Голодомор забрав молодшого братика і сестру мого тата. Тато розказував мені і плакав, як Дмитрик вспух як кулька, і дуже смердів. А у 1942 мого тата відвезли у Австрію на роботи. А коли ми вже народилися, я у 1967, і сестра у 1970. То тато наказував не кидати Хліб на підлогу, а як випадково упаде скибочка, підняти, обтрусити, і поцілувати. А тепер я мешкаю у США, із 1998, і я бачу як Американці відносяться до Хліба, ой не зазнали вони горя.