Рідний Тростянець....Душа щемить від побаченого, ці страшні руїни...Колись же тут була краса, буяли квіти на клумбах, магазини працювали...А тепер жах, і невідомо,що ще буде далі.Але все одно, Лєна, ти побула дома на рідній землі.Всіх благ , вам дівчата 😊😊😊
Ну як ти тут не будеш плакать 😮😢 дуже співчуваю і теж плачу 😢 теж у бабусі село вимерло геть і хати позносили , спомини тільки в пам'яті , вивозили ліс розбили дорогу і на кладовище добратись не можна , болотиста місцевість , чекаю поки висиплять , полагодять дорогу .
Дивилась і слухала Вас. Нахлинули спогади з дитинства. В нас теж берези під двором росли, з татом їх садили. Дуже розчулилась, теж наплакалась. Нічого не вернеш назад , ні час ,ні рідних людей. Але життя продувжується...