Випадково натрапив на цей канал в рекомендаціях ютубу і вражений якістю. Автор говорить швидко, зрозуміло і змістовно. Лексика достатньо багата, так що цей процес ще й був неймовірно приємним. Сам ставлюся упередженно до наукової фантастики і фентезі, але це відео змусило мене замислитися над покупкою Колонії. Окремо хочу сказати, що мене ”сразив наповал“ момент, коли автор відео сказав про ”компіляцію 900 сторінок книги так, що її зручно носить з собою і читати на ходу”
Як колега-біолог дуже раджу Ілларіона Повлюка "Танець недоумка". Якщо ще не читали, то дуже раджу. Буде гарно компонуватися з Вашою новою книгою про гриби)
Дякую за відгук. Я теж ненавиджу стандартні сюжету по принципу "Тисячоликий герой", тому перетравлюю тільки хардкорний наук-поп де меньше сюжету і більше розбору всяких складних питань. А "Колонію" прочитаю після "Планети грибів"
дуже класний огляд дякую, захотілось почитати. здалося по опису що воно схоже на сліпобачення пітера уотса чи на йогож морські зірки там дуже детальний світ та багато біології
Насправді дійових осіб так багато, що я навіть під кінець першого тому губився, хто є хто, особливо в нашій діаспорі, тому список осіб якраз був доречним.
Дуже дякую за гарну рекомендацію! Куплю і прочитаю 🤗 P.S. Олексій сказав написати щось про Марс. Так от: нещодавно дочитав Марсіанина - мені дууже сподобалось!!
Читав і вже чекаю продовження. Взагалі Кідрук подобається майже повною відсутністю хеппі-ендів та персонажами, серед яких нема повністю позитивних, часто є повні негідники, але позитивні у нього лише умовно, на контрасті з негативними
Класний огляд. Книгу не читала. За планом це наступна у черзі. Як тільки закінчу The Final Architecture - Adrian Tchaikovsky. Пішла доречі ґугліті що таке "костриця" :)
Дякую за цікаву розповідь! Маю сина 13 років, який прочитав ваші три книжки. Просить тепер про мурах, може щось порадите, або ви плануєте написати, то ми почекаємо.
У книжці багато біології, та мало психології)) Відірватись від аудіокниги, реально складно, бо цікаво про основний сюжет, вірус. В книзі забагато мінусів, але серіал хороший)) мені не вистачило глав 25, упущеного матеріалу. І є питання до жіночих персонажів, як завжди у Кідрука, здається😅
Та, майбутнє похмуре, якщо в ньому все ще існують роzіяньці. А щодо того, як люди додумалися до вищих технологій: мабуть, Земля настільки загиджена, що легше було мігрувати в космос, аніж якось виправити ситуацію. Дякую за огляд; буду тренувати руки цьою цеглинкою в метро, але вже після Планети грибів)
Тільки на тижні прийшла до мене посилка із книгою. Поки що вистачило сил (і часу), щоб прочитати список героїв, яких я навіть не запам'ятав ))) Буду наполегливо рухатися у бік повного прочитання книги! )))
Сьогодні закінчив читати, і справді кінець трішки засмутив, хотілось б більше напруження в кінці такої великої книги, отримати винагороду за тещо 24 години її читав. Надіюсь сюжет наступної книги буде сильніщим за першу
Наша зброя в цей момент - вподобайка і комент! Чесно кажучи, на мою скромну думку, і не бажаючи образити нікого в коментарях чия думка відрізняється від моєї, але все ж, розглядаючи це відео під іншим кутом зору, в той же час, не опротестовуючи нічию позицію, і намагаючись бути об'єктивним, а також беручи до уваги всі без винятку, коментарі інших глядачів, щиро зізнаюся, що я цілком і повністю написав цей розлогий коментар,виключно для просування вашого чудового каналу .
@@olehbratash6194 З УСІХ моїх улюблених каналів ютюба взяв по троху,про зброю та коментарі це гасло Братів Капранових та їх каналу імені Т.Г.Шевченка.ru-vid.com/show-UC1Q2MLy0DEswY-1ZheTcYig ПРО розлогий коментар підгледів на Калідорі www.youtube.com/@-Kalidor/videos
Я як початківець письменник, проте прочитав якусь кількість різних історій, подивився велитенську кількість фільмів чи серіалів, пройшов купу відео ігор, погоджуся що історії мають майже однакову структуру і лише нею маніпулюють, але не в цьому сутність поданих історій, а в тому, що за ними стоїть, я зараз пишу теж фантастику (хочу томник зробити, бо сюжет продумав на цілий томник), - зміг комбінувати різні жанри різні ідеї і продумати не банальну історію, проте щоб це побачити прийдеться реально прочитати весь томник, диявол в деталях, якщо дивитися на всі сюжети поверхнево, то ти бачиш одне і те ж саме, якщо аналізувати це все, то ти бачиш складні деталі, які роблять історію унікальною, та надають унікальний сенс. Звісно є історії жвачки, я їх ділю на категорії : "сила в дружбі" , "кохання не має меж", "добро перемагає зло", та інші, і все по "тисячеликому герою", але інколи реально крутой ідеї не бачать, бо оцінюють поверхнево історію, треба детальніше аналізувати все)
Я не сперечаюсь, ідеї важливі, але художні твори подають її через посередництво сюжету. Я в дитинстві та юності прочитав багато саме художньої літератури, мені подобалось, але тепер мені вже не дуже хочеться працювати з посередниками. Тому зараз читаю переважно нехудожку.
Таке відчуття, що відгуки проставлені просто за те, що автор наш земляк. Найбільша книга про Гаррі Поттера - 730+ сторінок, Гри Престолів - менше 700. І в цих творах створені нові світи, там це реально оправдано. А тут відчуття, що автор намагався написати як можна більше. Десь після 350 сторінки мозок вчиться фільтрувати те, що точно не знадобиться, якщо це книга для вправ по нейробіці, то це мейк сенс. Автор 100% давав читати книгу друзям і редакторам перед публікацією і таке відчуття, що половина не читала, а інші просто не достатньо щирі з ним. Ось 2 основні баласти цієї, реально цікавої, історії. 1. Дуже повільний сюжет. Натомість, неймовірна кількість деталей, які просто нічого не дають. Деталі - це круто, коли є головна сюжетна лінія, яка постійно розвивається, от як книга "Марсіянин" - найкраще порівняння. А тут 2 паралельні історії і в кожній все по своєму. Наче дивишся серіал Lost, коли події розтягуються навколо головної інтриги просто заради того, щоб ти читав далі. В цілому порівняння не заради критики, книга реально схожа на сезон серіалу Lost, кожна глава (серія) закінчується на інтригі чи напруженні, починається наступна часто з іншої сюжетної лінії і найголовніше, що тримало інтригу з самого початку ви не дізнаєтесь в кінці. Є відчуття, що й у 2 книгі не дізнаємось і так далі. Головна ідея реально цікава і смоктати з неї воду автор вміє бездоганно. 2. Книга втомлює, це не Білий Попіл, 300+ сторінок якого ви прочитаєте за добу, бо просто не зможете зупинитися, бо кожна сторінка розвиває сюжет. Колонія ж реально навантажує даними, от тільки це не Вікіпедія. Наприклад, (без спойлерів) як читач я дуже добре розібрався в генетичній і науковій стороні того "віруса", щоб піпец як зацікавитись, що ж воно в біса таке, але коли ти вигрузив у свій мозок 900 сторінок інфи і не дізнався - хочеться написати автору в інсту "та пішов ти *** з такими приколами". Це теж саме, що ви б читали книгу на 900 сторінок про хлопчика, батьки якого померли, він жив у комірчині родичів, які до нього погано ставилися і це все було б дуже детально розписано. А близько до кінцівки по троху виявлялося, що хлопець зі шрамом блискавки на лобі не такий вже й простий і були тільки натяки, що є світ чарівників. Цікаво було б такого Гаррі Поттера читати?)
Книга затягнута, перенасичена деталями, ця купа цитат із вікіпедії про геном, віруси, екологію це неможливо читати. Автор просто набив об'єм. При цьому він розумів це, а тому все це позиціонується типу "популяризація науки". Але це пил в очі. Якби я хотів детально дізнатися про геном, я б купив підручник. А я купляв художню книгу. Я хотів отримати сюжет і закінчену історію. А про геном мені треба коротка цитата, яка дасть мені приблизне уявлення про вплив цієї теми на історію. Ні, така подача навпаки: вбиває інтерес до науки. Фантастики тут в принципі небагато. Тут є сеттинг майбутнього. Це так. Але автор просто схитрив і просто переніс у 2042 рік сучасність: пандемію ковід, війну з рускімі, Трампа. І все це назвав фантастикою. Колонію на Марсі можна легко замінити на колонію європейських переселенців у Америку 16 ст. Нічого не зміниться. Це сеттинг, а не фантастика. Єдина цікава ідея із жанру власне фантастики це цей препарат, що зупиняє старіння. Але автор цю тему як раз не розкрив. Цей препарат в книзі постійно згадується, але схематично і штучно. Типу "багаті можуть жити довго, а бідні помирають". Тема жована-пережована в сучасній культурі. А без цього більше впливу на майбутнє цей фантастичний препарат не має. Завдання автора-наукового фантаста, не накидати тобі нудних цитат, а сформулювати майбутнє. Підняти глобальні питання. Наприклад: людина, що здатна жити довго і бути молодою, могла б стати напівбогом. Ставши носієм досвіду і знань, зберігши енергію молодих в 150 років, такий персонаж міг би вирішити почати рухати світ у якомусь грандіозному напрямку. В хорошому чи поганому. Або два персонажи - в обидвох напрямах. І потім дві сили стикаються. Ось цей напрям і міг описати автор. А тут цієї грандіозності і немає. Тут просто купа всього. По-багатому. Але це БАГАТО не має великого значення. Персонажі. Не знаю, що там пишуть, що персонажі гарно прописані, але я не бачу цієї прописанності. Знову таки, за "прописанністю персонажів" автор просто видає кількість подій (і кількість цих персонажів). Точно як і з купою наукових цитат під виглядом наукової фантастики. "Добре прописаний персонаж" це не розлога біографія, звички і купа незначимих дій. Це ЗНАЧИМИЙ персонаж і його ХАРАКТЕР, який поданий автором чітко, стисло, яскраво. А значимість визначається впливом на сюжет. Якщо персонаж ні на що не впливає, то він в історії непотрібний. І от у автора як раз всі персонажі ні на що не впливають. Бо автор не довів історію до кінця і ми просто не знаємо чим все закінчилося і який вплив кожен із цих персонажів мав на історію. Явна спроба автора повторити масштаб Дюни. Але перша книга Дюни це закінчена історія. Там є початок, середина і кінець (розстановка точок). А так автор зробив ніби якби Френк Герберт обірвав би Дюну на першому нападі Харконенів на Атрідів. Автор добре впорався з тим, як рускіє звернули набікрєнь мізки одному з героїв. Це автор бачив в нашій сучасності на Донбасі. Тому і впорався. Але і я це бачив. Я живу в одній сучасності з автором. Тому мені це було нецікаво. Розчарування.
Є інший бік цього. Таке відчуття, що деякі люди готові носитися з будь-яким іноземним автором та змішувати з багном свого співвітчизника без огляду на саму творчість. Це характерно для всього - від ютубу до наук-попу з фантастикою. Але якщо оцінка робиться через подібний фактор, а не через власні враження, то ну...моя співчуття. Ви написали коментар простирадло з гм... сумнівного рівня цікавості аналітикою та паралелями і звинуваченнями автора в тому, що він написав затягнутий твір. Артем Лоїк звинуватив своїх колег у байрактарщині, ага. Світи Мартіна та Ролінґ повністю нові та оригінальні? Ну, це ж навіть не смішно. Нескінченні апеляції до Гаррі Поттера - це взагалі куди? Порівняйте "Колонію" з книгою Леоніда Кучми "Україна - не росія", чого вже церемонитися. Безперечно, я розумію, вам книга не сподобалася і низці людей також, проте, і продажі, і заповнені залі на турі письменника говорять про те, що свою авдиторію твір знайшов. Я виклав у відео свою думку про твір. Читав книгу не через те, що "автор-наш", а через позитивний досвід з іншою книгою, прослухане давно інтерв'ю на каналі "Клятий раціоналіст" та подкаст Кідрука на Суспільному. Враження в мене з часу виходу відео не змінилися. Навіть навпаки. У вас інші? Ну, не питання. Питання до того, що складається враження, що ви свою думку вважаєте єдино правильною, а тих, кому "Колонія" сподобалася вважаєте дурниками, які всі 900 сторінок думали про те, як класно, що цей твір написав мій земляк.
@@dovkolabotanika ви, навпаки, свої думки сильно стискаєте, дивно, що сподобалась Колонія 😅 може ви аудіо слухали, щоб заснути? Отже пояснюю, чому так: 1. Коменти реально надають книзі вагу в магазинах, майже немає подібних до мого. Коли порився вже знайшов, але на поверхні ситуація досить радужна. І ось чому так, у автора вже є база фанатів і він наш земляк, що круто. Але для людей цінуючих свій час і життєвий досвід я був зобовʼязаний розповсюдити свій коментар. 2. Стосовно порівнянь. Тут все доречно як на мене, 2 світових бестселера, що знають всі і 2 цікаві альтернативи (Білий Попіл укр автор і Марсіянин науч-поп), які набагато цікавіше і прочитаються швидше. Коротше, все дуже витримано, я гадаю, вас мій комент ніяк не стосувався, хз, чого ти вцепився і перейшов на особистості. Можливо справа у відосі, але я його не дивився, сорі, не цікаво, просто мав це залишити під найпопулярнішими відео на цю тему.
@@dovkolabotanika давай навіть змістовніше поговоримо, раз ти такий войовничій фанат) (Далі спойлери) Як ти ставишся до того, що: 1. Немає розвʼязки ситуації на Марсі, яка ледве ледве розвинулась під кінець? 2. Закинутий гачок про зомбі і ніякого світла не пролито на тему, хочаб чого очікувати далі? 3. «Ген-вірус-бактерію» так і не розкрили що воно таке, або хочаб, що знайшов професор, якого замочив зомбак? Що він вписує в геном ДНК здорових малят? 4. Місце, куди зникало все при друці і куди зник літак, теж просто ніяк не розкрили. При тому, що друкували на орбіті Землі і на Землі і літак був в іншій півкулі і це все якось потрапляло в умовно одне місце? 5. Кого вбив Карлик? В тебе немає відчуття, що тебе жостко на*бали? Ти не можеш дізнатись, що буде далі, бо наступної книги і близько немає на горизонті. Немає відчуття, що можна було урізати деталі, розгортання друго та третьорядних персонажів та натомість штовхати сюжет?
У мене схожа проблема з сюжетним чтивом - можливо це профдеформація (аналітика, фармако-економіка, клінічні дослідження. кост-бенефіт моделі, ланцюги Маркова і т.д.) але стежити за сюжетом просто стає не цікаво, особливо протягом 1 000 сторінок. Хоча наукова деталізація мені дуже подобається, тож книгу куплю (хоча б для підтримки автора та такої масштабної роботи українською мовою)
@@dovkolabotanika я подумав, що так як книга дуже мультидисциплінарна (історія, біологія, астрономія, фізика, політика, економіка, сучасна (!) українська мова) - то можливо буде класно зробити окремий міні-курс інтегрованих уроків в школах ща цієї книгою. Думаю, підліткам така подача матеріалу - зайшла б. Міг би цю тему з деякими приватними школами Києва обговорити.
@@dovkolabotanika В Кідрука це якийсь фетіш. Як на мене, не завжди доречний. Можливо це в мене якась хвороблива емпатія до тварин, але я перестав купувати його книжки, прочитавши дві - про трощу літака та ліфт, що потребує серйозного сервісу ))
Колись прослухав його «Де немає бога». І в принципі стиль подачі чимось збігається з тим, що ви описали тут. Автор постійно тримає в напрузі і накручує і без того накручений сюжет. Занурюєшся в якусь жестякову жесть. Ну а в кінці розв’язка залишає більше питань ніж відповідей. Відчуття було наче прочитав один з гостросюжетних детективів Донцової) З того часу стрьомно щось купувати з його авторством, бо не хочеться дві ночі підряд накручуватися, а потім тижні 2 тижні розкручуватися😅😂. Хто вже прочитав, дайте знати будьласка, «Колонія» лайтовіша за «Марсіанина» наприклад, чи навпаки.
А там пояснюється, нащо людству треба колонізувати це пекло? Чи це, як завжди, само собой зрозуміло - тому що!) писи. Як на мене, то зразком ескапізму є фентезі, яке я, до речі, обожнюю)) А якщо замислитись, то сам вираз "світ книжок" (кіно, театру та мистецтва загалом) як протиставлення "реальномі світу" - є суттю цього терміну. Екапізму здорової людини.
@@dovkolabotanika ) і в житті тоді теж Ален Бомбар чавив літючих риб заради маніпуляції свідомістю майбутніх потерпілих на морі. Але художня книга від довідкового матеріала саме тим і вирізняється що вдало маніпулює сюжетом
