Минулої неділі, 16 червня, в Андріївській Церкві відбувся четвертий концерт циклу
«100 років української Літургії». Музика Петра Гончарова у виконанні Liatoshynskyi Capella: Choir під диригуванням Рубена Толмачова… це було неймовірно ♥️ емоційно, бездоганно.. сильно!
Велика вдячність усім причетним, творцям і організаторам цього чудового проекту з відродження української духовної музики: Олександр Тарасенко, Nazarii Tarasenko, Богдан Пліш, Георгій Коваленко 🙏
Петро Гончаров - український хоровий диригент, композитор. Регент Володимирського собору в Києві, художній керівник і головний диригент хорової капели "Думка", головний хормейстер Київської опери.
Петро Гончаров народився 18 жовтня 1888 року в Києві. Змалку він мав гарний голос, хоча, за переказами, це виявилося випадково. Ще хлопчиком його прийняли в приватний дитячий хор, які модно було тоді наймати на різні урочистості, при чому прийняли, так би мовити, для "меблів". Власники хорів хитрували і виставляли на виступи велику кількість учасників, лише частина з яких співала, а решта просто імітували спів і отримували за це невелику плату. На одному з виступів малий Петро, якому набридло просто відкривати рота, не витримав і заспівав. З цього моменту його заробіток відразу змінився і виріс до рівня заробітку співаків у хорі. Незабаром його помітив і запросив у свій хор Олександр Кошиць.
Музичну освіту П.Гончаров здобував у Санкт-Петербурзі, де вчився в музичному училищі Балтійського флоту по класу кларнета. В Санкт Петербурзі він, знову ж таки волею випадку, став регентом церковного хору, а потім сам Рейнгольд Глієр запропонував талановитому юнакові брати в нього уроки з iнструментування, читання оркестрової партитури, техніки диригування...
Повернувшись до Києва П. Гончаров з 1907 року був регентом хорів провідних київських соборів, зокрема Володимирського.
З 1916 року П. Гончаров працював головним хормейстером і головним диригентом в театрі Миколи Садовського, а в пізніші роки він працював з хором у заснованому в 1918 році Панасом Саксаганським Народному театрі (тепер Львівський державний академічний театр ім. М. Заньковецької), в "Молодому театрі" Леся Курбаса.
У 1921 році в житті Гончарова сталася страшна трагедія - після важкої хвороби він повністю втратив зір, вивчивши при цьому всі твори на пам'ять.
В роки ІІ світової війни П. Гончаров з родиною залишився в Києві. Він продовжував працювати, і в цей час відбулася подія, яка стала причиною багаторічного замовчування імені цього видатного диригента та композитора і за його життя, і після смерті. Окупаційна влада в Києві нагородила регента Володимирського собору за талант і працьовитість залізним хрестом.
В повоєнні роки П. Гончаров був художнім керівником і головним диригентом хорової капели "Трембіта" у Львові, хорової капели "Думка", головним хормейстером Київської опери. Він заснував і 25 років керував заслуженою хоровою капелою Південо-Західної залізниці, при чому єдине звання, яке митець отримав за життя, було "Заслужений залізничник".
П. Гончаров плідно працював як композитор. Його твори є цінним надбанням української духовної музики.
Помер Петро Гончаров 2 травня 1970 року в Києві. Він похований на Байковому кладовищі.
Більш ніж століття тому, в час визвольної боротьби українського народу, духовна незалежність набула особливо вагомого значення. Це усвідомлювали як значна кількість вірян, так і церковні служителі та культурні діячі. У травні 1919 року у вщент заповненому Військовому Микільському соборі, пізніше знищеному більшовиками, відбулася перша літургія українською мовою, що ознаменувало появу Української автокефальної православної церкви. Ця подія призвела до важливих культурних зрушень, зокрема, музичних. Українська літургія мала звучати по-новому, бути близькою за мелосом для вірян та відходити від традицій московського синоду. Осередком цих змін стала Софія Київська, в якій вперше звучали літургії українських композиторів. У 1926 році радянські очільники назвали УАПЦ «могутнім оплотом націоналізму та відмінним агітаційним знаряддям», тим самим розпочавши репресії проти її діячів. Попри короткий період свободи богослужінь, УАПЦ дала поштовх до існування ряду українських літургій - справжніх музичних скарбів, які через 100 років протягом пʼяти концертів циклу знову прозвучать у головних святинях Києва.
27 сен 2024
