---- Ліні Костенко-посестрі Лесі ---- … Не бійся Правди, хоч яка гірка, Не бійся смутків, хоч вони як ріки… Людино!- бійся Душу ошукать, - Бо в цьому схибиш - то уже навіки!.. --- Л. Костенко--- …Те ЗЛО знов бродить кругами, мов тать, - Громи зловісні дарять Гімн новому Віку… Та в часі цім ти можеш Істину спізнать, І, бути - чи не буть? - Рубіж дан Чоловіку! Все - пріч!- все пріч іде, сумніви…лише Бій, - Лиш Він один все вирішить й розсудить!.. Постань, Народе, за Розвій і Поступ свій - Цей Зрив із Летаргії-сну наш Край розбудить! О ні! - твій Дух не став принижено-пласким; Першим постав на вишкребків рашизму, - Рахунки давні в нас - і Час покінчить з тим - Поставить крапку на Зміюці більшовизму! За все Розплата: Голод й холод злої Колими, За ті кайдани , що наш Дух скували , - Щоб не топтали юний Цвіт нашої Весни , Щоб їхні грязні чоботи на Душу не ступали !.. Солдате! - Зло підступне і затаєне, мов тать, - Але ж йому тут «тепле місце» - не навіки ?!. Йому, як Змію тому, голови пора стинать: - Бери ж в приціл його, примруживши повіки !!! ПГВ.
Дуже гарно, але, пані Руслано, вірш "Болить мені" - не Ліни Костенко. Ця поезія - Наталії Гузнак. Напишіть невеличкий вступ для уточнення. У мене є пісня на цей вірш.
