Наприкінці червня 1993 року до нас у Палац дітей та юнацтва, де я тоді працював, приїхав діючий на тот момент президент Л.Кравчук медалістів вітати. А перед тим, як водиться, йому всяку всячину у вигляді виставок у вестибюлі почали показувати. Короче, телебачення, охорона всюди. Телевізійники з бетакамами. Все солідно. І тут серед цього всього з'являється пацан з "Авророю-215" (кінокамера такий), яка, працюючи, голосно дзижчить, і взагалі схожа віддалено на автомат "Узі". Одним словом, охорона неабияк понервувала. А коли Макарич пройшов до зали, один з охоронців, що стояв на дверях в зал, чесно попросив мене там не знімати, оскільки не всі вони встигли зі мною "познайомитися" у вестибюлі, а тому може й стрілянина статися. Пам'ятається, я тоді посміхнувся і сказав, що в залі знімати немає сенсу, бо темно і нічого не вийде. Та й не ідіот я, щоб так підставлятися.
4 сен 2023
