Луганськ в окупації, шантаж шахтарів, російські ІПСО // Наші люди 8 

Дуже гріє душу, коли Олексій робить випуски про Донбас і запрошує гостей звідти, а особливо якщо це про Луганськ, тому що я зараз в цьому місті і це відео то така жиза, так воно і є. Мені 18 років, взагалі, я з тієї частини Луганської області, де до 2022 року була Україна, але можливості виїхати в мене тоді не було. Тому я вступила в університет у Луганську на перекладача з надією вивчити англійську і якось уїхати закордон ахахах Стосовно людей, які мене оточують, то майже ніхто не говорить про свої політичні вподобання, дехто з моїх друзів за Україну, але більшість - це ті, хто просто не хочуть це якось обговорювати і вважають, що головне - щоб не прилетіла бомба або ракета і щоб ніхто не постраждав... В цілому, я хотіла подякувати за такий корисний і цікавий контент про Україну і про окуповані території. Щиро поважаю Олексія і дякую усім, хто має участь у створенні відео на цьому каналі!!!💗💗💗

На Луганщині люди яким зараз 70+ говорят українською, наприклад у Лисичанську, ті що народилися на цій землі, а не приїхали, за столом співали українські пісні. Це і є коріння Донбасу.

Привіт Дихтяренку) трішки працював з ним в ОДА ще в 2012 ))) інтелігентний, розумний дядько. Луганськ це Україна 🇺🇦

Дякую! Ровеньки, Довжанськ і Сорокине - це Україна!

Дякую за гостя, Луганщина порівняно мало представлена медійно. Луганськ - це Україна!

О, про нас! Привіт з Луганська! Все буде Україна❤

Побільше гостей з Луганська і Донецька

Дякую Андрію за роз'яснення щодо території області: трошки сумно завжди, когда Луганщину звуть Донбасом, хоча тільки південь відноситься до цього регіону. Говорячи "Донбас", часто мають на увазі Донеччину, й тим самим виходить, що Луганщини наче й не існує в інфопросторі... Відмінності між цими двома регіонами все ж таки є, й значні. Олексію, дякую за такого гостя!

Коли мені було 7,почалася війна. Нікуди мене так більше не тягне як до Брянки. 10 років минуло,а днями досі часто згадую рідних,дім та школу. Мені рідна вся Україна,а любов до неї почалася з Луганщини.

Любі українці і українки на окупованих територіях! Ми чекаємо вас в дома! Усіх чекаємо в Україні! Ви наша родина і ми чекаємо на кожного і кожну💛💙

Грунт - продовжуйте рух далі! Слава ЗСУ 🇺🇦

сьогодні ми слухали майбутнього міністра з реінтеграціїї окупованих територій, побачите

Дякую Вам за відео! Крим та Донбас повернуться до України 💯 Слава ЗСУ 🇺🇦 Слава Україні 🇺🇦

Дякую каналу за інформаційну роботу, люди дізнаються правду про нашу реальність

Дуже цікавий гість, я не маю знайомих на окупованій території, тому мені дуже важлива ця розповідь, адже повно стереотипів щодо луганчан та дончан в окупації

Дякую. Гість вразив, такі, як він - то є краще майбутнє України.

Дякую за вашу роботу! Дуже цікаво і корисно вас послухати

Хочеться вірити, що все так як розповідають гості проєкту «Наші люди». Що більшість населення Донбасу таємно сумує за Україною, але в мене ніколи не було такого враження. На жаль. Я з Авдіївки, у 2013-2014 жила в Луганську. На мій погляд, більшість населення втрачені для України назавжди. Тих, хто досі проживає на окупованій території і чекає повернення України, одиниці. Знаю особисто таких і їх аналіз власного оточення невтішний. Разом з тим, знаю людей, які виїхали через військові дії, але продовжують марити росією. Одна знайома пані (60+) виїхала з Донецьку у 2014 як буцімто проукраїнська, а з рештою дуже переживала за медведчука, який потерпає від «нациків». Тож, як на мене, занадто райдужну картину малюють гості програми. Але дуже хочу помилятись.

Дякую за вашу працю і терпіння Слава ЗСУ ❤❤❤❤

Я дуже-дуже хочу вірити, що люди в окупації дочекаються повернення України, а це все не є просто «wishful thinking». Ці подкасти дають надію на це.

Сильно і потужно. Дякую вам

Шановний Ґрунт, шановний Олексію! Цей проєкт неоціненно важливий. Вкрай необхідно знати контекст тимчасово окупованих міст, чути історії людей. Все життя провівши на Київщині, я все більше розумію, наскільки я раніше не замислювалась над такими гострими і важливими питаннями. Дякую, дякую, ще раз дякую за вашу працю!

Класна рубрика "Наші люди" - бо люди найцінніше

Дуже дякую! клас, нарешті гість з Луганська)) дууже крута бесіда. Хочу поділитись тим як ваш канал вплинув на мою ситуацію і моє ставлення. В мене в Луганську залишилась мама, в неї з 2014 року явна проросійська позиція. І якщо до 2014 року сяк так ми ще спілкувались, то в 2022 стало дуже складно. Я не могла спілкуватись з людиною яка транслює російський тєлєк, розповідає: ви ще трошки потерпіть і все завершиться… не вірить власним дітям… це було боляче. Я дзвонила мамі лише раз на мисяць, а то й два. Але, ваш минулиц гість з Донецька зробив в моєму мозку переворот, пояснивши чому треба підтримувати звʼязок з людьми там, навіть якщо вони явно проросійські. Після цього мені полегшало)) я стала трішки частіше спілкуватись з мамою, розповідаючи про наше життя-буття. Можливо, колись, це дасть якісь плоди)) Вдячна Андрію, що підкріпив цю точку зору. Вдячна за вашу працю, бо я думаю багато луганчан, таких як я, які просто відхрестилися від людей з «не такою» позицією і поглядами, а багато з них просто ображені, обдурені пропагандою, і їм важливо знати що тут на них чекають ❤

Не можливо слухати без злості. Дякую за роботу

Дякую. Ворогам шалено потрібні нові легіонери щоб було ким воювати далі і саме тому вони обробляють дітей. Нічого нового, все старе як світ. Коли будуть чітко усвідомлювати що отримають по морді, то всі ці нові «оброблені» перетворяться на внутрішню загрозу для них самих же. Ще раз дякую за змістовну розмову.

Чудова дискусія! Дякую вам обом 🙌

Дякую за цей черговий випуск, це дуже важливо! І як же треба любити рідне місто, щоб ходити там уві снах...

Дякуємо.Про людей Донеччини, Луганщини і для людей, це дуже важливо!

Чудовий гість, важлива тема.

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. І наше діло праведне й святе. Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те. Не допускай такої мислі, Що Бог покаже нам неласку. Життя людського строки стислі. Немає часу на поразку!

Що означає не на часі розмовляти з людьми з окупованих територій? Влада цього не робить і люди відчувають що їх покинули, люди не сліпі і не глухі - вони бачать як інші українці тільки і вміють що орати про сєпарів але не хочуть з ними розмовляти і влада не хоче і ніхто не хоче, як відносяться і допомагають ВПО, як стигматизують людей зі сходу і влада знову нічого не робить. Як людей повертати будете, чи люди не потрібні а тільки території? Дуже образливо чути від військових що в окупації нема українців, що всі хто там зараз - це вже не українці, а хто вони? До окупації влада теж нічого не хотіла чути, а люди відчували себе якоюсь окраїною України де регіонали пиздили все шо можна, а люди хотіли щоб їх почули а тепер погані східняки.

Дякую вам за цей цикл. Він зцілює рани, додає людяності❤

Дякую каналу, дякую гостеві! Нагадав мої відрядження в мирний Луганськ, з якого неодмінно привозив рідним Шахтарський торт

Дуже цікава серія передач, дякую

Той випадок, коли я не можу вирішити, кого з присутніх у кадрі я обожнюю більше:-).Дякую вам, панове, за це інтерв'ю.

Оце дуже прям.

Лайк і комент, що пояснюєте людям про життя та психологію людей окупованих територій

Дякую

Дякую, Андрію!

Дуже цікава розмова! Потрібна. Дякую!

Вісім слів на підтримку каналу! Слава Україні

Дякую Вам за Вашу працю

Для мене дуже несподівано чути на теренах ютубу "В нас сьогодні гість з Луганську". Нарешті про це говорять🙌🏻 Не перестану Вам дякувати за цей цикл передач. Починаю дивитися відео і одразу навертаються сльози 😢 Згадую рідне місто ❤

Ви праві на100%. Нарешті почула вірне оцінювання ситуації. Все старше покоління на Донбасі казали, от при союзі були заводи і фабрики, була робота, а зараз все розвалили. Дуже влучно все пояснили, я прям заново це пережила, все так і було.

Не про луганськ, а про бахмут. 2016 року нас відправляли на ротацію, і пару днів стояли на бахмутському вокзалі, поки вантажилися, відправляли ешелонами. І на стовпі біля вокзалу висіло оголошення автобусу "артьомавск-маасква". Питаю в продавчині пиріжків, лоток якої тут же на вокзалі і стояв - а давно ця хня тут висить, давно автобуси туди їздять? Каже - та давно... Уточнюю - на скільки давно? Ну приблизно з 2014 року. Але насправді може і далі. Але разом з тим, варто не забувати і маршрутки типу "Бандерштадт-Москва" - мене аж трусило від маршруток Калуш москва, які бачив в Івано-франківську на межі 2016-2017 років...

В окупації під впливом пропаганди було розчарування і не розуміння як держава нас кинула і зрадила(+ це все ще з українських ресурсів розганялося), було відчуття безвиході і наче замкнули у якійсь сірій зоні. Деякі все знали і підтримали бо раша їм совок пообіцяла а самі на дурачків косять. Про регіоналів та те що вони самі зробили і на чому зіграла раша це прям влучно, бо чула те про що сказав Діхтяренко від виборців регіонів. З-під пропагандистського впливу виходила тільки під гірким розумінням що раша зламала мою ідентичність (я ніколи не думала що я росіянка і тут мені це кажуть, але скільки себе пам'ятаєш ти нею не є), розуміння що нічого не змінилося а стало лише гірше навіть просто коли все це намагалися картинкою прикрити ніби вся частина окупованої Луганщини застигла в часі, гірке усвідомлення що тобі доведеться протистояти найріднішим бо вони неправі.

я правда, не самий обізнаний, і може всього не знаю, але я нічого не чув і не бачив з роботи з окупованими областями, яка мала б робитись. Ні зараз ні до повномасштабки. Відверто кажучи наші всі просто забили на ті території і людей.

Дякую дякую дякую ! Хочется більше чути про окуповані території!

Спілкувався із сестрою з Донецька. Стабільно до 14 і після 14 до березня 22 року. Все було прекрасно, поки вона не випалила "так вам и надо". Хоча весь цей час я жив у донецькій області в українській частині. Я кажу, ти нормальна? Після того обрубив всі зв'язки з нею і її частиною сім'ї. І взагалі, до 22 го року питання реінтеграції ордло цікавило вузьке коло людей. І пам'ятаю як в Києві навіть сміялися в 15 році з нас "ха-ха та які там обстріли. Втратили машину? Касетний ураган в лютому 15го року по Краматорську це не форс-мажор". А що це?Звичайне життя? Кожен день таке? Досі отримуємо страхування на ту машину 😂

Дякую дуже за це відео!!

чудовий гість❤ ☺️

Андрій молодець! Головне патріотом Луганщини залишається. Дякуємо.

Дякую!❤

дякую за класний етер!

Один з найцікавіших ваших співрозмовників. Так добре доносить інформацію

Дякуемо

Дякую вам за ваші важливі відео 💚

На шахтарському торті Луганському зупинила відео і дозволила собі ревнути. Все так🙌

Дякую за працю❤

Бачу новий випуск на Ґрунті - ставлю лайк👍👍👍

Дякую за чудове спілкування. Вподобайка на підтримку каналу. Рухаємось далі.

про сон прям влучно,у мене так само буває)

Дуже дякую вам за вашу працю

Який цікавий край, Донбас це енергія, сміливість, південь це краєвиди, сонце. Як хочеться туди приїхати.

Дякую! Все конкретно і по суті, багато практичних покрокових порад. Тверезо, але оптимістично.

Дякую,Дихтяренку за любов к луганську, нолюді різні є і враги

Хочу висловити Щиру Вдячність усім,хто працював на запис цього відео! Неможливо переоцінити важливість вашої роботи! Не зупиняйтесь! Дякуємо!

погоджуюсь! донецький шахтарський торт їсти неможливо😸 дуже дякую за людину з Луганська

Дякую вам за цей подкаст! Це дуже потрібно 💙💛

Нажаль, по сьогоднішній день в Україні живе стереотип, що А. Луганська і Донецька обл = Донбас/шахти, Б. Більшість мешканців цих областей проти України.

Дякую всім, хто захищає нашу українську державу. Спікер парламенту Фінляндії виступив у Раді українською. Московити починають часто коментувати українські відео на свому нарєчії. Квакатимуть з свої провінційних боліт певно і зараз.

Пречудова передача,дуже пізнавальна,дуже!велика подяка!

Дякую Вам за вашу працю 🙏 Дуже важливі теми піднімаєте ❤

Чудовий випуск, вкрай важлива тема. Дякую вам. Дякую від донеччанки.

цікаво що ви запрошуєте гостей з Донеччині та Луганщині, знаю багатьох дуже кльових людей з тих країв, дуже класні люди, може когось з Півдня запросите? Ось медійно взагалі ніяк ніде немає, а там свій мікро-всесвіт

Дуже крута ідея подкасту!🔥 дякую!!!❤

чудове інтерв'ю

Дякую за топовий контент! За цей Неймовірний ефір!

Дякую! Слава Україні!

О, луганські❤️❤️❤️❤️

Останнім часом, часто чую думку про те, що до 2014 року, на Донбасі, насправді завжди було навіть більше справжніх патріотів України, ніж навіть у Львові й зараз такі думки, добряче так руйнують сталі стереотипи у багатьох головах також.

Коментар в підтримку відео ❤ дуже классний гість, з класним розкриттям темі і формуванням своїх думок. Сподіваюсь це відео побачить багато глядачів

Дякую за цікавий контент❤❤❤❤

Дякую, пане Олексію!

Дякую за ефір!

Подяка Ґрунту за тещо піднімаєте цю тему, нажаль дуже мало в нашому інфопросторі розмови про окуповані Донецьк та Луганськ, а головне про людей

Я як людина з луганської області завжди відчувала деяку різницю з донецькими, я часто зустрічаю з Маріуполя людей, вони дуже дивні насправді. Таке відчуття що їм всім какая разніца. Для мене це є шоком, адже їх місто знищене майже до останньої хати. Мені здається ми дуже схожі, наш регіон, більше до центральної України. Харків і Донецьк від нас не далеко фізично, але ментально.

Дякую за вашу роботу

Wonderful interview! Very interesting and informative.

49:31 тільки подумала по те, що треба поширювати досвід людей, які самотужки вирвались з марення пропаганди, як гість програми це почав говорити.

дуже приємно, що згадали світове кафе, яке проводило моя Школа політичної аналітики :) нам приємно! (шкода, що, правда, не згадали нашу організацію))

💛💙🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Дякую за випуск!

досі пам'ятаю як в одноклассниках і вк розповсюджували байку про отруєне пиво зі Львова або те що ЗСУ накачували наркотою через тушонку

Топ !!!

Луганськ це Україна))) хай живе Україна))) героям слава))) хай квітне український ютуб

я з Луганську. народилася ще за часів незалежної України і дуже сьому радію, оскільки мені є з чим порівнювати усі нинішні події. до 22 року навчалася у Харкові, але потім повпливали батьки, треба було перепоступати і думала, що десь у Луганську. безмежно обожнюю це місто. воно завше для мене було і є справжньою домівкою. те місце, у яке хочеться вертатися, бо, незважаючи на весь його російський фасад, місто це просякнуто українським духом. тамтешні люди просто неймовірні і, я хочу сказати, що вони всі не є росіянами. це я кажу з власного досвіду, оскільки мені зараз доводиться проходити складний етап життя і навчатись, здобувати освіту у Росії. росіяни з перших слів чують, що ти не росіянин, навіть якщо говориш росмовою, бо гекання і шокання їх дратує тільки так. більш за все їм подобається вчити як і де правильно робити наголос і як правильно говорити російською мовою, повчати стилістиці та таке інше, і це вони роблять, здебільшого, заради того, аби я відчула себе ніяково зі своїм "донбаським говором" та почала розмовляти правильною росмовою. не використовувати такі слова у мовленні, як "гарбуз", "буряк", "ставок", "сінєнькіє" чи шось таке подібне. звісно, це не дуже зручно, але ти відразу розмієш, шо ти в чужому середовищі, хоч й балакаєш на рос. і таких людей з донбасу більшість, вони всі не люблять, коли їх чомусь повчають і за свій говір стоятимуть до кінця, бо це таки особливість людей з Донбасу (одна з купи інших, звісно). один раз викладачка росіянка навіть пожартувала, що поки я не кину шокати та гекати, додому на канікули з цього універу я не поїду. я їй одказала, що мене, як жительку Луганська, вона від цього не позбавить і більш того, я сказала, що дуже пишаюся тим, звідки я, своєю вимовою тощо (вона не була задоволена, але розвивати тему не стали). зараз я дуже прагну до того, аби вижати з цього університету максимум знань (я вивчаю східознавство і наразі я розумію, що в Україні дуже мало добрих спеціялістів з цією специфікою), зберегти їх та потім повернутися до України і розбудовувати науку про вивчення сходу у, мною також дуже улюбленому, Харкові. я думаю, що ці знання точно знадобляться нашій країні і тільки завдяки тому, що десь у кінці цього шляху мені маячить світло від словосполучення "повернення в Україну", я намагаюся триматися і йти далі. у цьому навіть допомагає українська література, оскільки шевченко, багряний, франко, кобилянська прочитуються у Росії з іншим настроєм. це дає змогу зрозуміти, що у такій жахливій ситуації я була не одна і, насамперед, вихід звідси є. луганці - найсильніші люди на планеті, ми обовʼязково впораємося зі всіма злиднями, що випали на нашу долю.

Підтверджую - пенсіонери, діти дивляться саме Tik-tok

Шахтарський торт до війни один лише виробник робив, який був схожий на справжній. Цукерки «Планета» залишились у спогадах. А ще була колись «Курочка ряба».