Огромное спасибо! За ваши дела, за веру, за доброту и мудрость. Горжусь быть соотечественницей таких людей! Спасибо И Юрию Павловичу, и Александру Семеновичу Филоненко за организацию встреч с замечательными людьми. Мы обязательно победим!
Плакала. Мій син служив в 95, звільняли північ, був в Чорнобилі, загинув під Ізюмом. Тут прям про його бригаду розказували. Помоліться за упокій Костіка. Люблю тебе, синок.
Про «не вбий» немає протеріч. У Деніса Прагера добре про це сказано - ru-vid.com/video/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE-DIi5EO2WmwA.html Якщо кратко - ця заповідь тільки про незаконне аморальне вбивство. Вбивство може бути моральним і не є гріхом. Людина котра захищає свій дім від нападу не порушує цю заповідь. Солдат котрий захищає країну та воює скажимо так по сучасним законам війни, не порушує цієї заповіді. А от кати мирного населення, котрі все це роблять розуміючі це - несуть цю кару по повній.
Так в чому розкривається задана тема? В протиставленні своєї армії, свого народу до армії і народу ворога? Вибачте, але б я дуже здивувалась, якби було б інакше. Наша армія набагато менша по чисельності ніж ворожа армія, але ми набагато більш вмотивовані ніж противник, бо ми захищаємо свою країну, а не нападаємо на іншу. Це головні передумови поведінки і прояву доброти і людяності, про які ви говорите. Я не кажу що це погано або неправильно, це чудово! Але в одночас це є норма. Норма поведінки на війні будь-якої армії з будь-якої країни. А те що у нашого ворога спостерігається інша лінія поведінки і відносин між ними повинно викликати у нас сум, прикрість і співчуття, а не радість і задоволення від своєї переваги. В цьому і є прояв найвищої християнської етики в тому числі і людяності, про яку ви тут дві години говорите.
