Ми всеодно приїдемо додому ,
Залишимо далеку чужину...
А з нею разом від розлуки втому ,
Ми вернемося в рідну сторону...
Ми всеодно приїдем в Україну ,
Куди б не виганяла нас війна,
І навіть на розвалинах- руїнах ,
Посієм квіти , зацвіте весна...
Ми всеодно приїдемо до рідних,
Щоб дуже міцно обійняти їх,
Не пожалієм слів тоді потрібних,
Прийдемо до дворів, кімнат своїх...
Ми зможемо вже виспатись нарешті,
І не боятися вистрілів і мін...
В чужих краях - чужі ми , не тутешні ,
Нас обігріє спокій рідних стін...
Ми всеодно приїдемо, я знаю,
Нам Україна сниться по ночах...
На чужині її не вистачає,
Вона в молитвах щирих і в думках...
Оселю ту не віддамо нікому,
Нам Бог дозволив народитись тут...
Ми тут росли . Ми хочемо додому.
Туди свій направляємо маршрут.
А тих , кого війна в нас відібрала ,
Ніколи не забудемо в житті...
Все те , що наше відняли чи вкрали -
Збудується, знайдеться в майбутті...
Ми вернемось, щоб більш не виїжджати ,
Всіх українців ще збере Сам Бог ,
Ми зможемо ще разом заспівати ,
Після війни й повітряних тривог.
Автор вірша - Наталя Мартинюк
Текст декламує Марія Гакман та Оксана Шандро
Відеозйомка: vadproduction_?...
7 ноя 2022