❤Дякую за красу! Хоч побачити таким чином, бо в ті роки більшість людей не те що купити, але й побачити в магазинах не могли. Тільки особливі мали доступ і, як видно, жаліли користуватися такою неймовірною красою!
Какие же умельцы работали на заводе! Барановский завод восстанавливался дважды. Продукция получала международные призы,экспортировалась за рубеж.Имел правительственные награды В 1970 г был снят документальный фильм" Полисько намисто".При заводе был музей. Все процессы были механизированы Был крупнейшим, современным заводом Украины. В 2013 г был объявлен банкротом. 200 лет истории и работы коту под хвост.В моей семье любимая посуда " барановская".
@@UkrainePorcelain Спасибо, Виталий за отзыв. Я Вас смотрю., по прежнему с канала сына. Писала комментарии. Вы не отвечали. Мне очень нравится оригинальная подача материла. Особенно на природе. Фарфор в лесу очень талантливо!. Познавательные пояснения, музыкальные сопровождения ., нет ни у кого из украинских блогеров посуды. Успехов и процветания Вашему каналу!. Лариса.
Який прекрасний сервіз , як можна було відмовитися від такого сервіза , там качество , такий сервіз , у радянський час, це рідкість ,доставали через знайомих ,дуже гарний
Добрий день , Віталію ! Чудовий огляд , неймовірна порцеляна ! Гостинні господарі : чай , шарлотка . Я так розумію , що сервіз ,, Золота нива " в продаж на Вашому Телеграм - каналі не виставлявся ?
Да !!! Красота неимоверная , в то время сервизы и посуду можно было купить, но не такие красивые, а такие красивые как на видео только в том случае ,, ты мне я тебе,, тем более мать работала на мебельной фабрике и была передовиком производства , значит могла себе позволить комуто помогти приобрести мебель, а взамен красивую посуду. Ну а зарплаты в то время были разные , санитарка получала 75-85 руб, ну а на заводе от 125 до 200 руб , а кое где и больше, разные были , я помню муж получал на заводе в 85-86 г 300 -320 руб, я 155 руб. Так что сервиз можно было и за оду зарплату купить, смотря какой.
Я із Баранівки, що на Житомирщині. Серце кров'ю обливається, бо я працювала на Баранівському фарфоровому заводі. Це був завод союзного значення, працювало 3000 працівників. Немає нічого, все розікрали... Знищили...
Цікаво знати, ким працювала його мама на фабриці? В той час не так просто можна було купити такий посуд. Працював принцип, ти мені а я тобі. Скоріше всього тут так і було.
Не поріть херню - до взаємозаліків мали доступ всі робітники. Розподіляв профком, або могли тягнути номерний розіграш. Звісно і керівництво себе не обділяло, але не ховало від колективу основну частину товарів.
Звісна річ, мама знала толк в дефіцитних речах. Бо навряд чи конторські працівники чи хтось з виробництва колекціонували такий вишуканий посуд. Довелося на Боженка бути на практиці:))
@@user-fp8cd2yn6e Несіть херню так, щоб не розляпувати. Працювати треба було, щоб отримувати, і тоді і зараз. А хто займався хєрньою, сосав палець тоді і сосе зараз.
Яка рiзниця,ким Вона працювала. Весь посуд вiд рiзних виробникiв. Хто цiкавився та купував,знав де можна дiстати. Як i всi iншi"дефицити" в грьобаномуСРСР
А где теперь эти заводы? Барановка обанкротилась в 2013 г. Жаль,что не услышали ,что передовиков награждали,товарами заводчан снабжали. Да и квартиру женщина , наверняка, получила бесплатно, в санаториях отдыхала бесплатно, дети учились бесплатно.
