Перекладали повість українською мовою: Ієремія Айзеншток Леонід Білецький, Микола Денисюк, Микита Шумило.
"Палацово-парковий ансамбль у селі Дігтярі створювався в середині 20-х - початку 30-х років XIX століття його власниками з роду Ґалаґанів. Практично у той же час у селі Сокиринці було створено палац і парк для Павла Ґалаґана. Згодом їхні творці - архітектор Павло Дубровський і саксонський вчений-садівник Йоханн Ернст Бістерфельд розпочали роботу в Дігтярях. Палац було зведено в 1825-1832 роках у стилі класицизму. Внутрішні його приміщення були чудово оздоблені й прикрашені мистецькими творами, що на них знався і збирав їх господар садиби Петро Ґалаґан. Тут були ікони і скульптури, живопис Аполлона Мокрицького та інших художників. Усі ці скарби по смерті господаря та його дружини перевезли до палацу в Сокиринцях. У Ґалаґана гостювали знамениті діячі культури України, зокрема й Тарас Шевченко.
Під враженням одного з музичних вечорів у палаці, де виступав оркестр музикантів-кріпаків, котрі належали Ґалаґанові, Шевченко написав повість "Музикант", в якій показав трагедію цих обдарованих людей. У 1882 році будівлю для потреб ремісничого училища перебудував архітектор Олександр Вербицький.
В 1878 році Григорій Галаган (1819-1888) відписав маєток у Дігтярях полтавському губернському земству і з тих пір він використовуються в освітянських цілях. Тут були п'ятикласне ремісниче училище (1878-1898 рр.), школа майстерня (1898-1927 рр.), художньо-промислова артіль ткацтва і килимарства (1927-1934 рр.), а з 1934 року розміщується школа механізаторів для сільського господарства в 2003 році перетворена на дігтярський професійний аграрний ліцей"(із відкритих джерел).
1 окт 2024
