Ну чому ж у дитинстві?) Я і зараз (дитинство і юність десь вже за горами)), найбільше полюбляю серіали з дамами в кринолінах (отримуєш подвійне задоволення від споглядання того одягу: суто естетичне і окреме від того, що не треба таке носити)). І я люблю і вікторіанські і неовікторіанські романи. Але з другими не все так добре), бо любити-то я люблю, а натрапити на таке, щоб справді сподобалось - то вже проблемка). "Змій..." видався відверто нудним з гм... дивною головною героїнею). "Тринадцята казка" - ну таке, сюжет закручений, проте персонажі якось мені не імпонували. На "Природу всіх речей" покладаю деякі надії. "Оксамитові пальчики" знаю з екранізації, можливо варто прочитати.
Класна та цікава тема! Дякую тобі , Любо🤗❤️💐 Читала з років 10 тому Тринадцяту казку, ще в російському перекладі, пам'ятаю, що дуже зайшло. Ось Природа всіх речей мабуть таки потрапляє до моїх бажанок, частенько про неї чую схвальні відгуки😻
Ніжно люблю 13ти казку - як історію, що починається у книжковому магазині, продовжується як детектив і як конструкцію з улюблених кубиків - замки, руді красуні, загадкові письменниці etc...але "Беллман і Блек" видається мені чи не досконалою стилізацією і водночас самобутнім твором.
@@liubovdoknyg так, це різні твори, у неї їх здається всього три. Це трішки містичний...чи психологічний виробничий роман.) Почитається на фабриці тканин, а завершується у розкішному магазині траурних товарів. Екшену там набагато менше ніж в інших двох її романах, але, на мою думку якраз такий твір міг бути написаний у минулих століттях. Bellman & Black (2013) - «Беллмен і Блек»
