Чудовий вірш, чудове виконання!!! Люба Ольга, коли ти була маленькою дитинкою, я брав тебе на руки, грав з тобою у пісочниці того будинку, де жила твоя сім*я у Запоріжжі, під телевежою. Я тоді був школяр-десь 7-8 клас 39 СШ міста Запоріжжя. Ти була грайливою, маленькою красунею. зі світлими кудряшками. Мама навіть випускала тебе на сцену у театрі ім. Щорса (тепер ім. Магара) у виставі Лісова пісня. Тепер мені вже за 70 років, але твое блискуче виконання нагадало мені ті далекі часи дитинства. Творчої тобі наснаги!!!
Напитись голосу твого, Того закоханого струму, Тієї радості і суму, Чаклунства дивного того. Завмерти, слухати, не дихать, Зненацька думку перервать. Тієї паузі безвихідь Красивим жартом рятувать. Слова натягувать, як луки, Щоб вчасно збити на льоту Нерозшифрованої муки Невідворотну німоту. Триматись вільно й незалежно, Перемовчати: хто кого. І так беззахисно й безмежно Чекати голосу твого.
Летний сон, или полёт сознания . Я вдруг взлетел над бренным летом, став посторонним и святым, забыв событья и портреты, преодолев холщовый дым. Почуял воздух чистый, свежий, когда подпрыгнул и взметнул в глубоковысье, зарубежье, отбросил путы, мир отпнул. Узрел окраины и центры, и всё, и всех со стороны, окраски песен, твердь и ветры, верхушки гор и тишины. От счастья, зрелищ распорхался. Над распорядками лечу и вижу как в неё влюблялся и то, как я её люблю!
Чудова, і як і завжди геніальна поезія. Допоможіть мені знайти вірш Ліни Василівни Ковтенко "Бджоли і мед" колись його випадково почув у виконанні Наталії Сумської. дуже гарний та актуальний для сьогодення. "Яка різниця - хто куди пішов? Хто що сказав, і рима вже готова. Поезія - це свято, як любов. О, то не є розмовка побутова! "Нам треба жити кожним днем, Не ждать омріяної дати. Горіть сьогоднішнім вогнем, Бо «потім» може й не настати"
Неповторна поезія...У декількох рядках і без вживання слова, що від частих повторів втратило вже сенс...Так вміють висловити почуття лише Великі Поети!
Высокочтимая ........ Признаюсь, что я твой послушник и раб, что боготворю твою только природу, что лишь пред тобою единственной слаб, что даже отрёкся б общего рода! Священнее многих названий святынь и многохарактерно, и досточтимо, волшебней Иисуса и римских богинь твоё дорогое, семейное имя. Как будто ты вся поселилась во мне. Без яви твоей мир - нестоящий шарик! Ты не низвергаема с трона в душе. Ты - вечный тотем, в коем льды и пожары. Всё, кроме тебя, бесполезность и вздор. А вся геометрия черт твоих милых вновь радует мой привередливый взор. В тебе несказанная женская сила! О, я был из этих невинных юнцов, кто жаждет романа и бабочек слева, и тем, кто не знает, что значит "любовь", к какому явилась сама королева!!
