Гарна мелодія й виконання у "Мертвого Півня", проте така лірика мені не до вподоби. Провінційна постіль, що КИШИТЬ потом і сльозами - це як? Піна, що РОЗ'ЇДАЄ долоні - це як? Брудна полиця у вагоні, що задихається під чиїмось тілом, а на це млявими поглядами дивляться якісь закохані - це як? БРИДЛИВО-РУМ'ЯНИЙ бузок - теж не надто логічно... Мені важко осягнути і уявити образи, описані нелогічними фразами...
Скільки вже років люблю цей вірш, помилково приписувала його "Мертвою Півню". Сьогодні вперше почула автора...якось навіть сумно стало. 'Переклад досить середній, може в когось буде краще", "міст дуже звичайний", "нам би таких графів в Україні", "непоказна табличка", "дуже звичайна площа", "в Україні би вже понаставляли памятників", і "могила скромна", і Саша Сальцова не так заспівала, вірніше не Саша вона насправді, але "байдуже"....Ну хоч граф Мірабо подобається автору.
Як можливо так паскудно читати свій же вірш? Таке цікаве інтерв'ю, але на моменті того як вона читає вірш, так і хотілося цю книгу вирвати з рук і сказати не підглядуй
Провінційна постіль, що КИШИТЬ потом і сльозами - це як? Піна, що РОЗ'ЇДАЄ долоні - це як? Брудна полиця у вагоні, що задихається під чиїмось тілом, а на це млявими поглядами дивляться якісь закохані - це як? БРИДЛИВО-РУМ'ЯНИЙ бузок - теж не надто логічно... Мені важко осягнути і уявити образи, описані нелогічними фразами... Така лірика мені не до вподоби. Натомість враження від самої поетеси та її інтерв'ю цілком позитивне.
@Andrii Anashovam ви не знаєте, що означають слова "кишіти" чи "роз'їдати"? "Роз'їдати долоні" це взагалі легко, ну хай "кишить потом" це метафора на метафорі, але ну це ж поезія, дуже цікавий спосіб описати, над яким варто подумати А такі складені прикметники мене теж іноді бісять, але якщо вони є - то зазвичай в них вкладено багато думки, з наведеним якраз зрозуміло все
@@volodyadykun6490 Схоже, що або ви не заєте, або вам не муляє некоректне вживання слів. Кишіти може клопами чи ще якимись дрібними істотами. А потом може, наприклад, смердіти. Сльозами - навряд чи. Якщо поетеса не подбала добрати слів - це, як на мене, привід для критики, а не для захоплення суперметафоричністю. Ви бачили хоч раз піну, яка роз'їдає шкіру? Не те що такого не може бути - мабуть, може. Тобто, не виключаю, щоб таку піну можна було створити. Проте у житті не буває - піноутворювачі є поверхнево активними речовинами, вони не агресивні для шкіри. Я розумію, вам на це байдуже. Мені - ні.
@@andriianashovam7070 5:50 до речі вона каже "розмиває", але Ну ви ще скажіть що не буває піни розлуки, розлука це емоція, як з неї піну зробити? Це ж точно не про відчуття та порівняння, це підручник хімії Я подумав що кишіти це саме кишіти, типу піт і сльози дуже помітні на тій постелі, дрібні й постійно рухаються (тобто постійно нові, по-інакшому рухатися не будуть це правда); думаю це вкладалося - але крім того "аж/так і кишить" просто кажуть дуже багато чогось, тому може й не так метафорично тут все Розумію, що це все дуже суб'єктивно, але я завжди на позиції що радше це я не розумію чи мені не подобається, ніж авторка "некоректно" написала й не зрозуміло чому багато хто цей вірш полюбив; ну і краще не докулупуватися до будь-якої помилки, дивитися ширше і не бути негативним. Наведеного вами не вистачає щоб переконати мене що це маячня, особливо коли я бачу в рядках сенс І взагалі з таким підходом не радшу читати сучасну поезію. А може і всю поезію; а може і всю літературу
@@volodyadykun6490 Не варто сприймати висловлені мною міркування спробою когось у чомусь переконати. Тим більше, в тому, що це маячня або поганий вірш. Я свідомий того, що це не мій жанр і взагалі у поезії тямлю мало. Проте, якщо вже якийсь твір мені трапився, вважаю своїм правом щодо нього висловитись і за бажання подискутувати щодо висловленого. В даному разі я переконаний, що моя критика має рацію, бо якщо певний твір йде в люди - не вадило б його робити зрозумілим для інших. При тому, цілком згоден, що слухачу варто займати позицію, що це він чогось не розуміє, або розуміє неправильно. Цілком. Та в даному випадку, на мій хлопський розум, тут усе зрозуміло. Форма цілковито перемогла, а авторка чомусь не вважала за потрібне працювати над змістом, і вірш вийшов частково беззмістовним з погляду елементарної логіки. Можливо, спершу вірш не призначався для поширення, а потім вийшов "як є". За інтерв'ю авторка справила на мене позитивне враження, жодних химерностей у її мові я не помітив, тим більше такої метафоричеості на межі з шизофазією, яка є у вірші. Приємна жінка, абсолютно нормально говорить, жодних претензій. У світлі сказаного, продовжу. Саме так, піни розлуки не буває, бо це емоція - вона не виражається в жодних пінах. Чому саме якась роз'їдаюча долоні піна,- чи розмивання долонь піною, не важливо,-використана для передавання такої емоції (якщо погоджуватись з вашим трактуванням) - важко осягнути. Мені це не подобається, і я знову на цім наголошую. Так, мабуть, мені не варто читати сучасну українську поезію, якщо вона переповнена подібними речами. На колір і смак товариш не всяк. На щастя, є чимало класичних авторів, які могли формувати художні образи зберігаючи чіткість формулювань навіть у поезії: Іван Франко, Леся Українка і багато-багато інших.
Та бузок не бридливо-рум'яний, а бридливо зазирає до вікна. З кишіти теж все наче логічно ("бути у великій кількості" теж одне зі значень слова, якщо вірити тлумачному словникові) , як і з полицею, що задихається під чиїмось тілом. Як на мене, вірш дуже гарний і зрозумілий, я б не звинувачувала авторку у недбалості. Вірші на те і вірші, щоб бути метафоричними і не буквальними, це особливість лірики.
