Не говори нікому про свої плани і таємниці, бо втратиш …
Не відкривай всім таємниць серця свого, якщо не збережеш в собі внутрішній скарб, то втратиш його і не знайдеш.
Християнин без великої потреби не повинен говорити про свої справи і про справи своїх близьких будь-кому.
Ісус каже: «Не давайте святого собакам, не кидайте свиням перлів своїх, бо свині потопчуть їх, а собаки повернуться й накинуться на вас» (Матвія, 7:6)
Мовчанням своїм ти збережеш себе від марнославства і гордості, а ближнього свого від спокуси заздрості і осудження.
Як говорив Серафим Саровський, не потрібно без потреби відкривати серце своє, з 1000 осіб можна знайти лише одного, хто міг би зберегти твою таємницю.
Коли ми самі не збережемо її в собі, як можемо надіятись, що вона може бути збережена іншими людьми.
У японців є приказка: Коли ти довіряєш таємницю своєму другові, то не забудь, що в цього друга є свій друг.
Преподобний Серафим Саровський радив приховувати від ближніх всі свої духовні досягнення, можливості і дари.
Він говорив, що найцінніше у серці твоєму, без великої потреби не розказуй своїм близьким, бо тільки тоді збережене знаходиться у безпеці від видимих і невидимих ворогів, коли воно як скарб зберігається у глибині серця.
Не всім відкривай таємниці свого серця, якщо не приховаєш в собі скарби талантів, то втратиш їх.
Бувають ще інші причини у християнина для збереження секретів. Це випадок коли християнин не в силах побороти неприязнь до ближнього, хоча це може показатись лицемірством, але потрібно всіма силами проявити до людини добро.
Як говорить Іван Золотоустий: «Якщо не чисте твоє серце, хай хоча б чистим будуть твої уста.»
В деяких випадках, християнину потрібно мовчати, щоб сказавши правду не ранити душу.
Але не завжди є момент змовчати. Щоб вийти з подібних труднощів, потрібна велика життєва мудрість, второпність і поміркованість.
Авва Дорофей пише, коли не можливо чогось приховати, а розказавши таємницю це принесе збентеження і скорботу, то для таких випадків можна сказати неправду, або всіма силами уникнути розмови.
Добрим прикладом може стати історія, коли дві людини ворогували і мали одного спільного друга, якому наговорювали образливі слова, цей друг обох ворогуючих людей, змінюючи переказане, говорив добрі слова похвали, подяки і прощення їм.
Совість обох недругів заставила їх піти назустріч, впасти на коліна і просити пробачення один в одного, і з цього часу вони жили у взаємній любові і повазі.
Авва Дорофей говорить, що до викривлення правди, треба прибігати у вийняткових випадках, зважуючи чи переможе добро в цьому випадку, а у Бога просити прощення заради нашого доброго намірення, примирити двох людей.
Не треба надто величатися коли нас хвалять, в цьому випадку, заперечення наших заслуг чи досягнень може виявитись підчеркуванням скромності і смирення.
Святі отці у випадку коли нас хвалять радять мовчання, воно показує що ми самі відмовляємось приймати участь в обговоренні наших досягнень, тим часом треба прислухатися, чи похвала не дійшла до нашого серця і не зародилася гордість чи марнославство.
Варто мовчати і тоді, коли співрозмовник не завершив своєї розмови. Цар Соломон говорив, хто дає відповідь, не вислухавши, той не розумний і сором йому.
Люди у теперішньому світі навчилися гарно і багато говорити, тим сами вони прибігають до лицемірства і приховують свої думки.
Розмови можуть збити з істини, тому не лише по розмовах треба судити людину.
Часто при зустрічі двох людей, ще без слів, між ним вже відбувається обмін думками і відчуттями, який вирішить подальшу долю відносин.
В мовчанні також потрібна розважливість, коли треба змовчати - не говори, а коли треба говорити - не мовчи.
Бо теж будемо осудженні, коли змовчимо у випадку брехливих свідчень на ближнього, коли ми можемо захистити, виправдати від несправедливих осуджень.
Тут наша совість нам підкаже, що мовчати не можна, мовчання в цьому випадку буде свідчити про нашу твердість, закам’янілість, і не милосердя або боягузливість.
Також ми не повинні мовчати про нашу віру в Христа.
Ісус каже: «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, Я також визнаю перед Отцем Моїм Небесним. Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем Небесним» (Матвія, 10:33)
Не в тому мудрість мовчання, коли мовчать устами, а коли мовчать серцем…
3 окт 2024
