Я теж дякую за цю хвилину, я вважаю, що потрібно у всі такі формати додавати хвилину мовчання. Ми не кожного дня о 9 це робимо. А при перегляді контенту зупинитися - це дуже крута ініціатива
Я погоджуюся з Наті щодо того, що дрібниці якраз формують нашу особистість. Я сама після походу в кіно дивуюся поведінці деяких людей - як можна лишати сміття на підлозі? Це жах. Чудовий випуск♥ А щодо відволікання в телефоні - оу, за живе, дівчата. Я такого не роблю, але зі мною друзі таке робили або ж хлопці на побаченні - дуже неприємно.
Довго думала що це я така бабка яка чіпляюсь до людей із зауваженнями щодо чистоти чи поведінки у громадських місцях 😂 дякую що показали що я в тому не одинока! І взагалі я помітила що часто закордоном люди себе ведуть набагато культурніше ніж вдома… нажаль
Кльовий випуск, спочатку включила фоном, а врешті решт сіла і прям з задоволенням подивилася і послухала. Багато з чим максимально згодна. Щодо зауважень - якщо розумію, що до мене прислухаються, то роблю. А іноді буває просто лячно навіть в багатолюдних місцях, бо порушують загальновідомі правила зазвичай якісь маргінали...
Дякую за хвилину як завжди!) Про туалети це прямо такий біль... І це мене завжди бісило на попередній роботі. Всі ж наче освічені люди, які працюють на солідному держ.підприємстві, а обсикають туалет і не можуть за собою витерти... Радію, що зараз на іншій роботі нас тільки двоє у офісі і кожен нормально ходить😅. Про відволікання на телефон також трохи підбішувало, але я намагалась у цей момент або не звертати увагу, або тією ж монетою відплачувати) Але режим літака у Наті, то прямо вищий пілотаж...) З приводу цигарок це у мене у тата та мами така ж штука є і я завжди їх за це соромлю, тому при мені вони окурки не викидають куди не треба. При тому, що у дитинстві такого я за ними не помічала, якось завжди за собою сміття прибирали... І з приводу місця для інвалідів, то каюсь, було пару разів, але на парковці Епіцентра, ввечері, коли я бачила, що ще для інвалідів інші місця вільні, а мені треба буде щось важке потім перти. Натомість якщо це десь біля закладів, то ніколи не стаю, у результаті потім бачу як якесь мудило на БМВ (чомусь то зазвичай ця марка) стає на такому місці, при тому, що ладно би на лобовусі чи позаду був значок... Але ж ні, то просто такий рівень людини...
«Не можу собі дозволити» це про десерт, коли ти на спорті. Шопінг, коли ти накопичуєш на велику ціль. А «насрати» навколо себе в публічному місці, це не про «дозволити собі» 😅
Класний випуск. Тема точно не втрачає актуальності.. Спасибі за пані експертку - дуже класні поради з комунікації в офісі. І Влад просто чудо. Катя, обнімаю (з Вашого дозволу). Тримайтесь панянки... Чекаю наступного випуску, хоч і дивлюсь з запізненням..
Боже, про те, як українці себе поводять у громадських вбиральнях, це такий біль! Я зараз живу в Швейцарії через війну, і тут громадські вбиральні супер чисті в основному. Але! Приходиш у мовну школу, де навчаються в основному українці - все обісцяно, папір розкиданий і безлад. Мрію, щоб ця «культура» змінилася!
Дякую за розмову ,багато відповідей почула для себе. В останній час вважала щось зі мною не те ,мене багато що тригерить , навіть бісить і це стосовно роботи .Це і мовне питання,і хвилина мовчання. Всім пофіг,і це чоловіки . Що до діалогу з начальником,це дуже класно ,якщо вас чують ,чи хочуть почути!. Перед тим як я зайшла в кабінет , був інший співробітник ,який нагородив такого про мене .У мене мову відібрало , мене вже ніхто не чув ,а я і не намагалась ,ком в горлі ,і зневіра .Думка про звільнення.
Найцікавіше що більше за всіх дивується дівчинка зліва. Вона жила в одному будинку з моїми друзями, паркувалась на газоні і вкурвлювала цим сусідів і ще огризалась коли їй казали. А от на місці для інвалідів не може 😂😂😂😂
Хороша тема і мені подобається як ви її розкрили. Дякую! Корисно було послухати Віру. А стосовно побутових моментів я взагалі думала, що щось зі мною не ок, що я така дратівлива і постійно роблю зауваження, якщо кидають сміття або загадують туалети, і ці зауваження переростають в срачі, яких я не бажаю(( Купі людей все норм і все влаштовує. Слава всім богам, я побачила купу однодумців❤
Актуальна тема акустичного насилля. Це просто жах. Музика в транспорті з телефонів і колонок лунає так голосно, що навіть навушники не перекрикують. А люди просто не розуміють, коли звертаєшся до них, вони можуть зробити трохи тихіше, але не не надто рятує ситуацію. Не знаю що робити в таких випадках
Скажу так, я поїхала додому на тиждень і кожного божого разу як їхала в маршрутці, я мала почати дискусію на підвищених тонах. Бо або ми няню віку дивимось без навушників, або несем пургу в стилі зрадойобства і підбурює негативно людей… я прям дозволяла собі критикувати людей конструктивно. І знаючи наперед, що ризикую почути «мале гімно, замовкни», робила це з позиції «я доросла жінка, мені тридцятка на носі і не дозволю з собою так зневажливо говорити». Так би й відповіла яки хтось мене так назвав. Секрет малозатратності емоційної полягає в тому, шо мені байдуже що мені скажуть. Я доросла, заслуговую на повагу і буду захищати свій простір. І коли до таких нікчем таким підтоном говорити, вони самі писки закривають і не встряють. Бо відчувають, шо я емоційно сильніша, більше того можу так дуже довго. Головне не переборщити і не опуститись лексикою до рівня плінтуса. Шоб не вважали мене істеричкою і тд. Я навіть схавлення одного разу отримала😂
Щиро дякую за цей випуск! Дуже багато у мене думок.. Хочеться про все написати)) Громадські вбиральні це біль.. Але уявіть, який це біль в офісі, коли жіночий туалет тільки для свого колективу, а жінки наливають купу води біля раковин, кидають серветки повз урну. Ця прям завжди мене дивувало, але я брала і завжди витирала воду та викидала серветки. Хвилина мовчання. Дуже дуже важливо, привчаю себе, поставила будильник, щоб не пропускати її вранці. Згадую полеглих, дякую. Розумію, що нашому суспільству, людям, ще навчатися і саморозвиватися.. і добре, коли люди розуміють важливість етики, але я впевнена, що є великий відсоток тих, кому просто по цимбалах..
Боже. Я б оце разом з дівчатами сіла і також приєдналася до цієї болі. Окурки і паління в громадських місцях в цілому. Туалети. Запізнення. Дзвінки на номер, коли вказано, що контактувати електронною поштою. Харкання. Викидання сміття не в урни. І ще багато багато чого. Я зазвичай роблю зауваження. Але інколи стрьомно щоб тебе чимось у відповідь не навернули ….😢 Єдине, що можу додати, що це не лише в Україні. На тому чи іншому рівні це всюди. Це щоб не казали що в Європі не так. Так само, але все ж люди не так охуєвають. І коли робиш зауваження все ж здебільшого реагують.
Мене колись Київ вразив своїми брудними вулицями після Донецька, а потім я потрапила в Дублін, в центр міста🙁 бо не в центрі гарно. А в Києві навпаки в центрі гарно. А потім в Кельн під час якогось карнавалу 😟😣 але німці прямо на ранок після все ретельно прибирають.
@@WinstonChurchill-s7i Ви про бруд? Ось так 😟 Насправді залежить від району. Центр засраний, бо там багато місцевих маргіналів і мігрантів з дуже бідних країн. І це не українці, якщо що.
Коли до мене доколуповились, чому я на роботі в шортах. Моя відповідь була, це не шорти, а коротки штанці☝️в жодних корпоративних нормативках, не прописано, що в коротких штанях неможна ходити. Я вивчав цю тему😊
Ще не дослухала весь випуск, але тема туалетів це справді біль. Це і величезний іспанський сором, коли я це бачу за кордоном, наприклад перед повномасштабним вторгненням у маленьких аеропортах перед рейсом в Україну. Коли точно відомо, що наразі в аеропорту лише пасажири цього рейсу і туалет виглядає так... додамо ще до всього описаного використаний туалетний папір, який наші "дами" чомусь не в унітаз кидають і змивають, а намагаються у найкращому випадку впихнути у маленьке відерце для використаних гігієнічних засобів (не для туалетного паперу), або просто на підлогу. І вже чуєш розмови прибиральниць, які очікують, коли ця навала пройде, бо двічі прибирати таке нереально, про те, що як завжди після рейсу на Київ треба оце все лайно вимивати і що у Києві мабуть немає туалетів, бо люди не навчились ними користуватися...
Не на захист тих засранок, але що я побачила в Ірландії( вибачте, просто поки живу тут, мене тут багато що дивує) - замість того, щоб змити, жінки часто завалюють унітаз папером, буквально забивають доверху. Я таке тільки тут бачила. Я не знаю національності тих хто таке робить. Ще тут багато мігрантів з різних африканських країн, серед них дуже різні люди, але більшість взагалі поводить себе так ніби щойно з лісу вийшли. Хвилинка расизму, але я з таким вперше тут стикнулась, вибачте
Класний ефір, є над чим подумати. Гарне, влучне зауваження стосовно дзвінків, особливо з невідомих номерів, особливо, коли твій партнер(ша) у війську і без зв'язку....
На рахунок того що вкурвлює, мене вкурвлює коли у відділах випічки в супермаркетах, люди починають ритися руками без рукавичок і щипчиків у випічці, перекладають мацають, я дуже брезглива до таких речей, завжди беру рукавичкою, це ж не проблема, навіть один раз зробила зауваження і жіночка пішла взяла рукавичку і перепросила, тому вважаю що не просто можна, а потрібно робити зауваження в таких випадках
@@anafroggy6767 то Ви ще не найгірше побачили з того, що можна побачити у відділах випічки. Відома мережа на Заході країни, розпал карантину, чергова партія випічки встигла охолонути, щоб можна було її фасувати в пакети. Працівниця вишукано скроплює слинею кінчики своїх пальців, розгортає ними конверти для випічки, і вкладає тими ж кінчиками пальців туди булки та хліб. Коли зробив зауваження, мовляв ми носимо маски, а ви плюєте на випічку, то вона лагідно усміхнулась, давши зрозуміти, що це не варте уваги. Мережа так і не забезпечила працівниць макальницею для пальців, хоча я звертався з таким проханням на їхню гарячу лінію. ТМ: "Ру...ка". Інша популярна в Києві мережа ТМ "Сі...ня": перестав там придбавати, то не знаю як саме зараз. Раніше одягали на руки чорні рукавиці, мовляв "ми в рукавичках", а що тільки тими рукавичками не робили, то все інша справа: і віником підлогу підмітали, і готівку замусолену брали, і до касового апарату торкались, і купу інших речей з обладнанням та речами робили, і цими ж рукавичками брали готову до вживання випічку. І тупо не розуміли що не так, бо "ми в рукавичках". Мабуть ще й чухалися ними в сверблячих місцях.
@@anafroggy6767 то Ви ще не найгірше побачили з того, що можна побачити у відділах випічки. Відома мережа на Заході країни, розпал карантину, чергова партія випічки встигла охолонути, щоб можна було її фасувати в пакети. Працівниця вишукано скроплює слинею кінчики своїх пальців, розгортає ними конверти для випічки, і вкладає тими ж кінчиками пальців туди булки та хліб. Коли зробив зауваження, мовляв ми носимо маски, а ви плюєте на випічку, то вона лагідно усміхнулась, давши зрозуміти, що це не варте уваги. Мережа так і не забезпечила працівниць макальницею для пальців, хоча я звертався з таким проханням на їхню гарячу лінію. ТМ: "Ру...ка". Інша популярна в Києві мережа ТМ "Сі...ня": перестав там придбавати, то не знаю як саме зараз. Раніше одягали на руки чорні рукавиці, мовляв "ми в рукавичках", а що тільки тими рукавичками не робили, то все інша справа: і віником підлогу підмітали, і готівку замусолену брали, і до касового апарату торкались, і купу інших речей з обладнанням та речами робили, і цими ж рукавичками брали готову до вживання випічку. І тупо не розуміли що не так, бо "ми в рукавичках". Мабуть ще й чухалися ними в сверблячих місцях.
Класний випуск про наболівше. Хотіла виокремити про залипання в телефон, при спілкуванні з людиною (це прям мені незрозуміло нащо робити, якщо ти виділив час на особисту зустріч), проте насправді всі теми сильно відгукуються. Єдине, що хочу зауважити за вбиральні - за собою, авжеж, кожен мусить прибрати і я так і роблю, проте, коли доводиться користуватися вже брудною вбиральнею, то я не буду прибирати після іншої людини, а хтось після мене може подумати, що це я зробила (завжди про це думаю в таких ситуаціях і трохи соромно, що подумають на мене). Тож якщо ви хочете зробити комусь зауваження після вбиральне, то можливо це не від останньої людини. А ще хочу додати тему - неповага до людей, які сидять одні за столиком/на лавці та будь-де. В мене дуже часто трапляються ситуації здебільшого на вулиці на лавиці, коли сиджу сама, що люди безпардонно підходять і сідають. Навіть, якщо поруч 3 лавки вільні, але на сонці, а моя в тіні 🫠 Ще й зазвичай я читаю або роблю роботу в телефоні, а люди сідають поруч і розмовляють по телефону чи між собою.
Люди які виходять з метро і не притримують двері ( саме де турнікети) Притримай двері! Бо по інерції воно ж бʼє по ногам! Це боляче, будь людиною, так саме ти, хто це читає. Подумай, що за тобою може йти бабуся яку прибʼє або дитинка.
Є два методи, аби подолати цю незручність: або йти впритул за попереднім пасажиром, аби одразу (вчасно) перехопити двері, або зробити безпечний інтервал, і встигнути вскочити, безпосередньо перед тим, коли двері почнуть рухатись у попутному напрямку. Тобто, або умовно впритул, або на безпечній відстані. Мене, до прикладу, дратує інше, коли мені ще три метри до дверей, а мені тримають ті двері, наче як розтягнуту пружину, щоб я добіг і швидко перехопив її. При цьому, замість достатнього відхилення на 45-60 градусів, ці люди відкривають на 90+ градусів, мовляв я ось натягнув цю пружину "на всі 100", а ти маєш добігти, перехопити, бо я чекаю. Невже не простіше відкрити на мінімалку, і простежити (притримуючи рукою), аби двері безпечно повернулись в нульове положення. Передати двері, зупинені в нульовому положенні, це нацприйнятніший варіант в загальному (без ситуацій, коли наступна людина явно потребує допомоги).
Будучи ще школяркою, збирала в кишеню сміття своє (обгортки від цукерок наприклад), гуляючи десь селом, де не було де викинути й несла додому. Були люди, що кидали просто на землю. Мій тато казав, що держава винна, що нема смітників. Ніколи цього не розуміла й не підтримувала. Для мене ніколи не було проблемою принести свої бумажки і тд додому й кинути в грубку. Зараз аналогічно робить мій син, він ніколи не кине щось не в смітник.
Взагалі-то, в дорогих ресторанах повинні бути одноразові поліетиленові накладки на кришку унітазу, які автоматично виповзають після кожного відвідувача, якби всюди так було,то не було б проблем, до речі, такі накладки продаються і їх можна носити з собою.
...була в мене колега, яка, сидячи в офісі на стільці, завжди при цьому впиралася брудною підошвою взуття в шухляди стола. Так тривало, допоки я не сказав, що змушу перемити всі столи в офісі. От чому, якщо майно не твоє, то його має бути обов'язково не шкода?
щодо телефона: в моїй компанії люди просто питають: ти не проти, якшо я позаліпаю, почитаю новини, напишу своїм? і якшо відповідь ні, то вибачаються. це якось ненапряжно і нормально.
Блін про туалети маю що сказати. Обожнюю заклади з низькими унітазами, одразу видно що проектувала жінка. Височені унітази для невисоких жінок це просто пекло! Я ніколи не сідаю зверху бо брезглива, а вприсядку над високим просто неможливо потратити не на ноги і підлогу а в ціль. Тому і залазять з ногами, так ніби на корточках ти контролюєш струмок 😅 Звісно треба витирати за собою. Але чесно, мені публічні туалети сняться в кошмарах 🥲
Перша моя робота було проєктування кінотеатрів Мультиплекс. При реалізації було дуже багато нюансів. Але щодо тематики випуску: довелось приклеїти до стільниць дозатори для мила. В перші вихідні після відкриття, близько половини було відірвано і використати їх люди не змогли б вже, бо виламали їх. Але більшим потрясінням для мене стало що за ті ж перші вихідні вкрали 4 йоршики 🤯🤯🤯 прийти в кіно, щоб вкрасти йоршики! Тому наступного разу не дивуйтесь якщо йоршики привʼязані в санвузлах громадських приміщень😂
А я вважаю, що навпаки краще поговорити по телефону 15 хвилин, ніж переписуватися годину, на переписку більше часу йде, і взагалі в переписці ми можемо інтерпретувати все по-іншому, бо ми не чуємо інтонації співбесідника і це часто призводить до конфліктів, чому деякі так бояться говорити по телефону, це ж зручніше, а ще краще жива зустріч!!!
В мене колись 3-річний син, якого я забирала з садочку, запитав у мене: чого вона викинула на землю сміття? (Проходячи повз жінкою, що кинула бичок на землю). Я навіть відповісти не встигла, як вона почала виправдовуватися перед дитиною, що нема смітника, зараз підніме й занесе (і підняла, чи донесла не знаю, ми пішли далі). Але це було дивно бачити, що мала дитина розуміє більше за дорослу жінку і соромить її погані вчинки.
В мене був досвід з колегою, що залишав брудний посуд на робочому столі на ніч і я якось запитала, чому так. Це ж не важко прибрати, наприклад, чашку. Відповідь - тут є прибиральниця, яка кожного дня працює і це її робота, і він не повинен це робити. 🤷♀️
Не перечитувала інші коментарі, але чомусь, впевнена, що в когось тай було. Заходиш в туалет, а там не змита жесть і після мене черга! А я ж попісяти і я дурне беру того йоршика, щоб не подумали, що то я. Думаю, треба починати виходити бігом з кривим обличчям і репетувати, хто тут був останній? 😂
Якось гуляли з татом, їмо чізбургери, він закінчує свій і викидає папір прям на вулицю. Я була в шоці! Підняла папірець, донесла до урни і відчитала свого дорослого тата за свинство
Колись був досвід працюючи в студентській організації, людина абсолютно не знала міри у комунікації, писала по три рази на день зі своїми справами і вимагала відповіді о 12 ночі, в неділю, в свята.. токсичний мікро менеджмент. Багато через це сварилися але я дотяугнула рік до кінця проекту і до сих пір жалкую що не вийшла зі співпраці раніше. Кожен має вміти відстоювати свої кордони.
Щодо хвилини мовчання в 9 в школах і дитячих таборах не згідна. У мене діти питають чому їм кожного ранку нагадують що тато може загинути і портять настрій. Для моєї дитини з аутизмом я взагалі це пояснити не можу. А діти у яких тата загинули їм кожен день про це нагадують, от прям гарний початок дня.
не дуже мудро виховувати лю дітей в ілюзії неіснуючого життя з приводу дійтей з аутизмом не буду говорити, не маю знань для цього та не пояснювати дітям для чого хвилина мовчання, ким були люди які загинули та всією школою вшановувати памʼять загиблих, це утопія, яка не призведе до щасливого майбутнього наше майбутнє - наслідок дій в минулому і діти мають це теж знати також хочу повторитись, що хвилина мовчання - це не траур, це жест поваги та памʼяті тих завдяки кому можна ходити в школу на роботу ітд
Ну дітей яких вивезли за кордон виховують в такій "ілюзії щасливого життя". А наші не мають на це права виходить, мало того що сирени по ночам так ще й кожен ранок нагадують що тато може загинути. Це для дорослих вшанування, а як це діти сприймають у них ніхто не питав, маєш стояти і все. Більшість стоїть в носі колупається і їм все одно. А мої емоційні, сльози на очах. Причому кожен ранок і там де я їх не можу заспокоїти.
@@oksanayermolenko5061 Оксано, хвилина мовчання - це не нагадування про можливу смерть тата, де ви взяли цю тезу, вона до скрипу недоречна Це жест вдячності та акт проявлення памʼяті героїв процитую Ірину Цибух, людину яку я вшановую щодня хвилиною мовчання і будуть це робити і мої діти як тільки навчаться усвідомлювати хоч щось «Культура памʼяті залежить від добре сформованого ставлення суспільства до історії свого народу. У нас немає традицій памʼятування, тому що ми не маємо сталого розуміння наших історичних процесів. Радянська колонізаторська політика була націлена на те, щоб забрати у нас, українців, памʼять про самих себе і запропонувати свою альтернативну реальність. Тому ми так мало знаємо про своїх рідних. Нашу памʼять поколіннями страчували та стирали, і це велика проблема, що вплинула на те, як ми памʼятаємо. Однак саме наше існування після багатолітньої політики організованого забуття - це і є наш найбільший тріумф. Смуток за людьми, яких ми втратили, накладає на нас відповідальність. І це відповідальність живих перед мертвими - свідчити про те, що відбулося та про зло, з яким ми зіштовхнулися. Національна трагедія впливає на нашу ідентичність через жертовність. Ми цією жертвою обʼєднані і вона робить нас частиною зграї. Спільні терпіння єднають більше, аніж спільні радощі. І проживати індивідуальну та групову травму допомагає ритуалізована жалоба. Вона дозволяє відділити теперішнє від минулого та реалізовувати нашу відповідальність. Таким ритуалом може бути якась фізична дія в певному місці з визначеними правилами. Одним із таких важливих ритуалів є щоденна хвилина мовчання. Вона дає змогу почати свій день із вдячністю тим, хто віддав за нього життя. Ми бачимо потребу суспільства у памʼятуванні. Проте у нас є величезний ризик отримати мертву памʼять про поточну війну. Хотілося б сказати, що ми зробимо з памʼяті тренд, але ми зараз лише намагаємося не дати памʼяті вмерти.» а аби діти в носі не колупалися в більшості своїй, треба пояснювати навіщо цей жест, чому це важливо та як з цим працювати
Про вбиральні , часто буває , що вона брудна була вже задовго до тебе, або до іншої людини . А зробивши їй зауваження , можна несправедливо засудити 🤷🏼♀️
Все круто, супер випуск, тільки підкажіть нахріна кликати гостю з компанії, яка на третій рік війни лише виходить з росії, а? Ви цим лише зіпсували хвилину мовчання на початку
Мене теж дуже бісять ті, хто плюється на землю 😠 Це не лише бридко, а й небезчно. У нас в країні епідемія туберкульозу, ця бактерія дуже стійка і довго зберігається на взутті
Всі згадані принципи комунікації давно імплементовані в ІТ і працюють вже років 10 🫢 Мабуть, доцільніше було би запросити представника ІТ сфери, яка найбільш розвинена в Україні (принаймні, була). Побуду занудою 🫢, проте, все згадане про комунікацію трохи тхне старовиною, не актуально 🤷♀️ на часі обговорювати сучасні проблеми та підходи 🙂
Мене дратує, що люди (в більшості- дівчата) після занять в спортзалі заходять в продуктовий магазин за покупками в спортивній формі і з запахом поту після тренувань. Мене це так бісить. Або купайся після, або не заходь в магазин!!! Бо і більшості ще й такі собі на умі- типу я потренувалась, така молодець, в лосинках і топіку купую собі курочку і овочі. Але бляха- ти воняєш
цибух хотіла повернутись і знімати шоу "ухилянт", в якому публічно принижувала б чоловіків, які не не фронті, як ви ставитесь до такого? Можливо підхопите і цю ідею крім памятування?
А чому ви не називаєте хто робить такі свинскі речі? От вона й далі таке робитиме. А почнуть про це говорити люди, перестане. Але ж і ви, виходить, частково граєте в цю гру
Хвилина мовчання марна річ яка нічого не дає, треба вже людям по іншому відноситися к мертвим а не ставити гроби і робити їм поминки. А повагу треба робити живим а не мертвим
Вітаю. Колись на вулиці я бачила, як водій маршрутки викинув пачку сигарет з вінка та майже одразу зупинився на червоний. Позаду під'їхала машина. З машини вийшла дівчина, підняла пачку і закинула йому назад у вікно. Він ще раз викинув. Вона повторила. Більше пачка не з'являлася...
завжди роблю зауваження, тому що моя мати працює прибиральницею, і це дуже важка праця і не праця про яку мріють. завжди кажу: " уявіть собі що прибирати це буде ваша близька людина, або ви через кілька років, ми ж не можемо передбачати майбутнє. вам як з такою думкою? важко не залишати після себе сміття і бруд!". зазвичай мовчки прибирають за собою або тікають.
Ваша мама це робить у рукавичка. А людина буде голими руками підеімати папір, який впав на бідлогу с сечею. А потім підходить до раковини, а мила нема😂
13:31 Пам'ятаю, була ситуація, коли ми поїхали в гості до Португалії до батьків мого хлопця. Вітчима мого хлопця, який теж з України. запаркувався на місці для інвалідів, і за 5 хвилин приїхали поліцейські та оштрафували його на суму близько 400 євро. Після цього, він зрозумів, що там паркуватися не можна. Було б добре, аби в нашій країні теж були такі врегульовані штрафи.
Тобто вас влаштовує, що кількість паркомість для інвалдів значно перевищує кількість інвалідів на авто. А у людей які не є інвалідами навпаки. Мене ні. Я не хочу щоб інвалід не мав змогу запаркуватися зовсім, але в Україні ці місця стоять пусті нікому не потрібні. Може при розрахуванні місць не треба розраховувати із європейських стандартів, а враховувати наші, українські потреби?
Колись років 10-12 тому я почув фразу від покійного Кузьми: "Хаму завжди треба казати, шо він хам і тоді може шось зміниться. Він може і не знати, шо він хам". Це мало на мене великий вплив тоді і стало лейтмотивом поведінки в дорослому житті.
Так розповідаєте про жінку, яка вийшла з вбиральні, а після неї брудно, чому ви вирішили, що це саме вона зробила? Чи вона після всіх мала поприбирати, щоб не подумали, що то вона?
Попереджати про свої особливості є прийнятним лише якщо ти на керуючій посаді. Найманий робітник не може сказати, що він зранку «нестерпний», і в принципі мати якісь там особливості. Це вже утопія, якщо всі це будуть толерувати. Ми ще на етапі того, коли не всі компанії розуміють, що є час окрім робочого. Тому, думка гарна, але не сумісна з теперішньою реальністю 🤷🏼♀️
Доречі.... Мене дуже дратують люди які не прибирають гівно за собакою своєю..... От що зробити/сказати такій людині, коли по факту бачиш це...... Покликати і наполягти щоб прибрав? Просто вказати на те що це не гарно? Самій прибрати то гівно і вручити хозяїну із фразою "ви дещо забули"? Що порадите?
А як Ви впевнені в тому, що бруд і сміття саме після останньої людини в кабінці туалету? Можливо їй в таких самих умовах прийшлось робити справи. Наздоганяти і когось присоромлювати.. дуже дивно з Вашого боку
Це все треба проговорювати, але це не означає що їх думка- істина. В мене наприклад інша думка. Із сарказмом робити зауваження людині яка потрапила у складне становище через розірваний пакет і черешні, що висипаються, це фу. Особливо якщо це літня людина. Виходить збирай ці черешні хоч у спідницю.
Я з пів оберту заводжусь і дуже швидко переходжу ту межу, де справедливий і обгрунтований гнів стає агресією. Загострене відчуття справедливості та адреналін зовсім виключають страх і я можу кинутись навіть на сильнішого чоловіка, будучі невисокою дівчиною, таке було неодноразово. Не те щоб ці конфлікти щось суттєво змінили. Якщо людина - бидлота, яка псує твою роботу чи місця загального користування, можливо тільки реальна сила і покарання зможе його змусити хоча б замислитись. Тому наразі, для збереження власних нервів, я вирішила звести майже до нуля реагування. Поки не навчуся більш екологічно для себе досягати результату. Бо мене потім ще довго не відпускає.
Дякую що ви це розумієте, що робити зауваження треба екологічно 😊. Бо якщо одразу йде агресія, сарказм, зверхність апонент буде захищатись. Інколи теж теж не у самій екологічній формі. Або хамити, або нести якусь дурню, або не дай боже фізично.
Якось чекала міську електричку і там на пероні стовб із діркою, чоловік років 40-45 ходив і їв цукерки, я дивлюсь він біля того стовба крутиться підозріло, першу обгортку я не побачила як він запхав, але побачила її в стовбі, я стала спостерігати, і коли він запихав другу зробила йому зауваження. Чесно кажучи завжди думала, що такі шкідництва роблять діти чи підлітки і для мене було шоком, що це людина віку моїх батьків. Іще випадок, ніч десь перша година, комендантська година, під під'їздом сидить чоловік голосно слухає музику і кричить, це очевидно чує весь будинок навіть два бо двір суміжний, поліція приїхала на мій виклик. То бто ніхто і не подумав його втихомирити і навіть зауваження не зробив Знову ніч, комендантська, сусіди голосно слухають рос музику, чесно я думала то сусіди зверху, бо там молоді живуть, а то знизу люди яким ≈ 50 років. Прийшла до них простити щоб були тихіше, на що отримала конфлікт бо бачте моя дитина їм теж заважає і щодня, а вони раз на якийсь час, от тільки моя дитина не порушує закон своєю поведінкою, а вони порушують, а потім іще і виявилося, що сусіди які тут давно живуть вже дуже давно це терплять/сваряться, так у мене питання чому досі ніхто з них не викликав поліцію? Якесь це старше покоління мазохістів і терпіл їм от подобається страждати.
Жіночі вбиральні це якийсь треш… особливо бісить, що деяким панянкам випадок викинути прокладки в урну🤢 в пляжних роздягалках, то взагалі бачила, як прокладки засовують між щілинами в стінах😱 Дякую, що озвучуєте 👏🏻
Як мене харить від розкиданого сміття біля дитячого майданчика,дійшло до того що приходячи туди я це починаю прибирати.І це при тому що урни є і їх кілька,а люди тупо "серуть" за крок до тієї урни.Бісить
Вчора бачила як хлопець на станції метро Звіринецька, перед тим як сісти у вагон, засунув пакет з під якоїсь їжи між бардюром та стіною🤯 Мені просто відібрало дар мовлення, нашо? невже важко довезти пакет до урни??? А сусіди які курять у дворі, своєму ж дворі, кидають бички під ноги або з балкону викидають
О, туалет, моє улюблене, чесно була як турист у Львові і там було на порядок чистіше у вбиральнях ніж в Києві. У Києві в деякі туалети (якщо вони взагалі є або відчинені) страшно заходити, ти платиш 2-5-10-20 грн, а отримуєш травму на все життя, мало того, що відвідувачі свині, так і люди, що обслуговують туалети зовсім не піклуються про їх роботоздатність. Туалети без вентиляції, з поламаними кранами, поламані туалети, поламані двері в кабінку, кабінка в якій двері як зайвий аксесуар, стоки не виведені через, що калюжі по кісточки. Кабінки для людей з інвалідністю або мам з дітьми то взагалі рідкість. Та що там казати не у всіх парках є туалет, а потім куди не глянь як не купа під деревом то хтось зайняв вже те дерево. Історія як ми вирішили погуляти по ВДНГ в Будній день. А туалети що по всьому парку працюють лише у вихідні дні або під час фестивалів, а єдиний державний туалет був зачинений на ремонт і все дівайся куди хочеш.
