Читає Борис Лобода
* * *
Знаєш, коли?
коли я стріну тебе
раніше за власну душу?
коли вона вже ось, за дверима, але ті двері - ти?
коли ніяке свічадо, крім ока твого не скаже, що я
прийшов?
Знаєш, коли?
Ні. -
Не тоді, коли зникнуть люди, і ми - наодинці.
Не тоді, коли зникнуть дерева, і ми - наодинці.
Не тоді, коли перед обличчям твоїм
стануть жінки потворними.
Але тоді, як ураз побачу -
Боже, я стільки побачу! -
коли кожна дівчина стане красивою,
стане прекрасною, світлою,
і мені заболить, що я про це знімував,
заболить до крику,
заниє до смерті,
до пекла -
і попри, і попри те
я стріну тебе
раніше за власну душу,
і вже вона ніби ось, за дверима, але ті двері - ти,
і вже ніяке свічадо - лиш око твоє розкаже, що я
прийшов -
тоді
я промовлю “здрастуй”,
тримаючи світ
за руку твою.
© Олекса Півень "Знаєш, коли?"
© Борис Лобода, виконання
20 сен 2024