Олекса Півень_Театр 

Читає Борис Лобода
ТЕАТР
А сцена в зал, а зал на сцену йде.
Кордон оркестру вічності не стримує.
Дивак зі сцени б’ється об людей,
вилазячи із Гамлета без гриму.
Він з тих очей не брав себе назад.
Отак і жив - від ока і до ока.
Життя ливцем розплескував на зал,
що вправну гру відшукував в біноклі. -
Він не штукар, не ас, не ремісник!
Горів, забувши вчені застороги!
Вривався в тих, хто, попрощавшись з ним,
недопалки душі губив під ноги…
Але як ні - кому ж тоді болить!
Якщо не так - то як розділиш долю?
А далі якось сходи попливли,
пігулка покотилася додолу…
Природа грала знов осінній бал.
А він не грав. І вмер він не на сцені.
А далі що - підхлипнула труба,
місцевий критик вихвалив майстерність…
© Олекса Півень "Театр"
© Борис Лобода, виконання