Олекса Півень_Юний учитель 

Читає Борис Лобода
ЮНИЙ УЧИТЕЛЬ
Парт не було.
Тільки простір -
близький і голий.
Рухи і руки, надіті на струмінь голосу.
Юний учитель
летів над застиглі голови,
ронячи промені в кожного о́чка пролісок.
Все було звично: боліло йому від непослухів,
зморшками він забирав горенята й го́рища,
руки тяглись до нього лицями соняхів
і набирали усміхів повні горщі.
Він не учив -
він ячав,
як на грані всесвіту,
тільки й рятуючись -
серцем - у сонячну домну.
Він не ходив -
він блукав, наче зниклий безвісти,
ніжно прохаючись в очі чужі додому.
Часу не йшлося.
Дзвоник забрів непроханий.
Парти були. І вже не ховали іронії.
Діти збиралися, наче птахи наполохані,
йшли до дверей і сміялись про щось стороннє.
Вчительський стіл присунувся тупо і змучено.
Згаснув урок. Ніщо не буває вічно.
…А за дверима лишився останній учень,
він зачиняв їх якось тепло і ввічливо…
© Олекса Півень "Юний учитель"
© Борис Лобода, виконання