А ще дуже багато Глазового читав покійний Анатолій Литвинов. Він взагалі спеціалізувався на Глазовому. Якщо Литвинов десь виступав на якомусь концерті, значить чекай - буде Глазового читати.
Ми із кумом не полюєм третій рік, А про те - він геніальний чоловік. Хоч ружжьо своє продав уже давно І говорить : «Да нащо мені воно? Реєструй та доглядай, та бережи- Ну нашо мені морока ця, скажи?» Раптом здрастуйте, у кума новина: Вбив дубиною під лісом кабана. Видно трапився охлялий кабанець Раз по черепу торохнув - і кінець. М’ясо є, але порушено закон, Бо мисливський не почався ще сезон! Скільки клопоту для себе наробив- Хто повірить шо дубиною убив? Кабанець такий нівроку, пудів з два- Скажуть бреше, шо такого не бува… Затягли ми кабанця того в сарай, Кум говорить: «Ти, будь ласка, починай- Скручуй віхті і соломою смали, Та дивись мені сарай не підпали. Я тим часом по водичку побіжу, Повернуся і смалити поможу.» Заходився я кабанчика смалить- Диму повно, Голова мені болить! Де той кум запропастився? Де пропав? Наче згинув, чи у воду десь упав. Взяв я відра і побіг його шукать- Може з ставу доведеться витягать… Прибігаю, бачу кума над ставком, Шось вовтузиться і бовкає дрючком: “Ти прости мені, він каже, і пробач. Упустив відро. Не витягну, хоч плач, А чуже ж воно - позичив у куми…” Дуже довго те відро шукали ми… Повертаємось ми з відрами у двір- Пес лютує і біснується як звір! Ми в сарай, а там повнісінько людей- Оглядають недосмалений трофей. Двоє в формі, троє просто в піджаках З олівцями і блокнотами в руках. Шось там пишуть, обміряють кабана, А назустріч нам виходить старшина. «Огого, ось появилися орли- Вже й водичку для обмивки принесли. Одобряю, каже кумові… Здоров. Молодець, шо не утік а сам прийшов. Так в ізбу давай заглянєм на момент І складьом офіціальний документ». Посідали ми у хаті за столом, Старшина суворо каже: «Ну, почньом». Папірця моєму кумові дає: «Ізложи тут обяснєніє своє Ось тобі, будь ласка, ручка, ізлагай Ізоткуда діч попала у сарай. Ізложи чістосєрдєчно, от души І, пожалуста, по-руському піши. Государствєнній ми учім шостий год, Но пока что нє пустілі в оборот» Я трясуся, бо напав на мене страх Він обом нам припаяти може штраф! Або візьме й до району повезе І посадить у холодне КПЗ. Кум спокійно умостився на стільці Написав і розписався у кінці. Я, він каже, нерозбірливо пишу. Так послухать об’яснєніє прошу Ми, такіє-то, такого-то чісла Завєршилі по хазяйству всє дєла І пошлі вдвойом по воду до ставка Вдруг мальчішка прібігаєт і гука: «Дядько, дядько, загорівся Ваш сарай» Я до кума: «Швидше воду набірай» Прибігаєм ми додому вмєстє з ним А з сараю як із кузні валить дим. Ми в сарай, а там з дружками старшина Позапряталісь і смалять кабана. Нєізвєстно ізоткуда і коли Кабана того мєрзавци притягли. А тому прошу районне УВД Пусть порядок в цьому ділі наведе. Остаточно положити треба край, Шоб не лазив старшина у мой сарай!
Геніальний кум Ми із кумом не полюєм третій рік, А про те - він геніальний чоловік. Хоч ружжо своє продав уже давно І говорить : «Да нащо мені воно? Реєструй та доглядай, та бережи - Ну нашо мені морока ця, скажи?» Раптом здрастуйте, у кума новина: Вбив дубиною під лісом кабана. Видно трапився охлялий кабанець Раз по черепу торохнув - і кінець. М’ясо є, але порушено закон, Бо мисливський не почався ще сезон! Скільки клопоту для себе наробив - Хто повірить шо дубиною убив? Кабанець такий нівроку, пудів з два- Скажуть бреше, шо такого не бува… Затягли ми кабанця того в сарай, Кум говорить: «Ти, будь ласка, починай- Скручуй віхті і соломою смали, Та дивись мені сарай не підпали. Я тим часом по водичку побіжу, Повернуся і смалити поможу.» Заходився я кабанчика смалить- Диму повно, голова мені болить! Де той кум запропастився? Де пропав? Наче згинув, чи у воду десь упав. Взяв я відра і побіг його шукать- Може з ставу доведеться витягать… Прибігаю, бачу кума над ставком, Шось вовтузиться і бовкає дрючком: «Ти прости мені, він каже, і пробач. Упустив відро. Не витягну, хоч плач, А чуже ж воно - позичив у куми…» Дуже довго те відро шукали ми… Повертаємось ми з відрами у двір - Пес лютує і біснується як звір! Ми в сарай, а там повнісінько людей - Оглядають недосмалений трофей. Двоє в формі, троє просто в піджаках З олівцями і блокнотами в руках. Шось там пишуть, обміряють кабана, А назустріч нам виходить старшина. «Ого-го, ось появилися орли - Вже й водичку для обмивки принесли. Одобряю, каже кумові… Здоров. Молодець, шо не утік а сам прийшов. Давай в хату заглянемо на момент І складемо офіційний документ». Посідали ми у хаті за столом, Старшина суворо каже: «Ну, почнем». Папірця моєму кумові дає: «Напиши но тут пояснення своє Я трясуся, бо напав на мене страх Він обом нам припаяти може штраф! Або візьме й до району повезе І посадить у холодне КПЗ. Кум спокійно умостився на стільці Написав і розписався у кінці. Я, він каже, нерозбірливо пишу. То є послухайте пояснення прошу Ми, такі-то, такого-то числа Закінчилиі по хазяйству всі діла І пішли по воду до ставка Тут хлопчина прибігає і гука: «Дядько, дядько, загорівся Ваш сарай» Я до кума: «Швидше воду набирай» Прибігаєм ми додому разом з ним А з сараю як із кузні валить дим. Ми в сарай, а там з дружками старшина Поховалися і смалять кабана. Невідомо звідки і коли Кабана того мерзавці притягли. А тому прошу районне УВД Хай порядок в цьому ділі наведе. Остаточно положити треба край, Шоб не лазив старшина у мій сарай!
Да, дуже прикро. Як це не дивно, але Глазового ще й досі немає в шкільній програмі. І в мої часи теж не було. Хоча у нього просто шикарна підбірка гуморесок для дітей: "малята-дошкільнята", "школярики й школярки" і ще багато чого...А цю гумореску я знаю приблизно вже чверть століття - ще коли до школи ходив. А взагалі - в мене вдома лежить 5 книжок Глазового - шикардосна підбірка. Половину точно знаю напам'ять. В т.ч. і цю (а також і її продовження)
@@katerinakaporina4803 Є ще продовження цієї гуморески. називається "Кумова телеграма" Кум не може заспокоїтись ніяк. Все питає: - Що ж виходить? Як це так? Вже й міліція порушує закон... Їдьмо завтра до начальника в район. Чом повинен я простому старшині Не по-нашому писать доповідні? В понеділок у райцентрі ми були. Находились, а начальника знайшли. Кум спокійно і докладно розказав, Як пояснення міліції писав, Та й питає: - Чом це так, що старшина Мови нашої державної не зна? Він на службі Україну представля, То чому ж він по-російськи розмовля? А начальник: - Я вас вислушал. Так вот, Ето мнє напомінаєт анєкдот. Сущєствуєт два похожих язика. Вот скажитє, как по-вашому рука? - Так і буде,-кум говорить. - Ну а зуб? - Так і буде,-кум відказує. - А пуп? - Так і буде. - Ну а задніца? - Не так... - Ну і что же, получається, чудак? Что виходіт? Із-за задніци одной Ви прієхалі бєсєдовать со мной? Кум за голову вхопився: - Стид і страм... Я заяву прокуророві подам! А начальник: -Угрожать мнє прєкраті! Можешь сразу гєнєральному нєсті. Он живйот на Украінє 30 лєт, А язик дєржавний знаєт? Тоже нєт. По-украінскі он тоже ні бум-бум. - Напишу в Верховну Раду! -каже кум. А начальник зуби скалить: - Вот чудной! Что он может, тот Совєт Вєрховний твой? Ти же слушаєшь по радіо рєбят. Половіна там по-руські говорят. Почєму я знать украінскій должон? Кум говорить : - Так про мову ж є закон. Я такого беззаконня не стерплю, Телеграму президентові пошлю. А начальник: - Возраженій тоже нєт. Почта рядом. Пєрєдай єму прівєт. Ми схопилися - на пошту спішимо І на бланку телеграму пишемо: "ПАН ЗЕЛЕНСЬКИЙ, ПРЕЗИДЕНТЕ ДОРОГИЙ! ЩО Ж ЦЕ В БІСА ЗА ПОРЯДОЧОК ТАКИЙ, ЩО МІЛІЦІЮ ОЧОЛЮЄ ПІЖОН, ЯКИЙ ЗНАТИ НАШУ МОВУ НЄ ДОЛЖОН?..." А дівулька витикається з вікна І питає: - Што ти лєпіш, старіна? Ти чєво понавидумивал здєсь, дєд? Да на клавішах і буквов такіх нєт. Гдє возьму я с точкой "і" і букву "ї"? Спряч, пожалуйста, каракулі свої! Кум додому ледве-ледве дочвалав. Так, сердешний, телеграму й не послав. А якби вона до Києва й дійшла, То, гадаєте, комусь би помогла? Про закон той де вже тільки не товчуть, Але наслідків не видно і не чуть. Кум із цього вивів істину гірку: - Незалежність наша знову у мішку. Залишилось тільки туго зав’язать Та крізь дірочку нам дулю показать. Ось тут є її продовження. Дивитися з 22:40 ru-vid.com/video/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE-OpYVDpbg1ug.html&ab_channel=%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%9C%D0%B0%D1%85%D0%BD%D0%BE
