Зізнавайтеся: що з цього чули у школі? Сердечно дякуємо за ваші коментарі, вподобайки і поширення Пригостити команду "Пороблено" кавою можна через Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon patreon.com/POROBLENO
Почала слухати пізно ввечері і не могла відірватися - наскільки атмосферний, затишний випуск! Зачарувалася абсолютно, навіть снилися якісь гостини і чаювання з конфітюрами! 😊
Сподіваюсь ваші відео будуть вчителі рекомендувати дітям до перегляду під час проведення уроків про Франка. Це так цікаво, на відміну від "біографії" в підручниках.
Дякую за цікаву розповідь! Нарешті біографія письменника як про живу різнобічну людину, а не як про монумент з сумним обличчям і нескінченною боротьбою в думках, як його описують в підручнику з укр літератури
Дякую за інтересний особистий побут і життя сім'ї Франка.Чомусь у школі дуже хотілося,щоби вчителі розповідали саме про особистий спосіб життя письменників,що на жаль того не було...
Слухала і уявляла який би крутий можна було зробити фільм чи серіал, як британці люблять про своїх лордів показувати. Гамір, діти, бузько за столом, подорожі, розмови, кайффф. Дуже цікаво було, бо єдине що постійно гуляє по інтернету, що бідний Франко помер у злиднях і все.
Коли я була ще дошкільням, ми з родиною потрапили на екскурісю до Нагуєвичів. І це дуже допомогло мені сприймати Франка як людину, а не як забронзовілого Каменяра. Дуже цікава вийшла розмова, дякую!
Пречудово❤, от якби так викладали історію. Як гостя запалює своїми розповідями цікавість. Дійсно, письменники стають більш " людяними"- тобто людьми, які жили, відпочивали тощо. А не сухі факти, які відвертають від нашої історії
У школі точно розповідали про любов Франка до грибів і рибальства. З тих часів ще знаю про те, що любив ходити босоніж і що на власному весіллі зачитався в бібліотеці Ґалаґана, що його шукали. В контексті його інтимної лірики, то, звісно, згадували про трьох жінок, адже "тричі мені являвся любов", але Ольгу Франко виставляли завжди як певну жертву, а шлюб - як певний навіть десь політичний маніфест, символ об'єднання двох Україн. Тому тут було дуже цікаво почути деталі їхнього реального життя разом та вподобання Ольги
дякую, дуже цікаво. На жаль,ми дуже мало знаємо наших геніїв культури і літератури.Все замовчувалось,викладали не цікаво,байдуже. Чекаємо нових випусків,вчимося .
Так, зустрічала, що Ольга хворіла на психічну хворобу, періодично лікувалася в психіатричній лікарні і це ламало побут, можливість працювати Франку і психіку дітям. Що дочка в дорослому віці навіть відмовилася спілкуватися з старою Ольгою, через жорстокість спілкування матері з нею
Дуже дякую, ну чому так не розповідають в школі про наших письменників, а одразу Каменярі вчить. І здається потім, що наші письменники нічим окрім незалежності не цікавились і взагалі не людьми були. А так дуже цікаво і з історичної точки зору. Компліменти пані, і дивитись і слухати приємно.
Воно по всій шкільній програмі якось так заведено, на жаль. І мало вчительок самі встигають закцентувати на біографії, бо треба бігом вже про твори говорити. Ну, і питання на ЗНО теж не стимулюють((
@@DariaAntsybor так я це розумію, просто так не хочеться казати дитині, вивчи, бо треба на екзамен, але доводиться. Хоча наша вчителька мови та літератури навіть пару разів нам пісні співала на вірші, мені так сподобалось, що я їх потім окремо вчила.
@@katerynakuzmenko409 так, виходить, що якось їм програму треба втулити, бо на іспити потім суха інформація ця й буде потрібна, а цікавинки, видно, не встигаються. Плюс це ж треба і самим прокачуватися і знати це, а мало хто в це вкладається
Нічого нам не розповідали про Франка, як про людину. Його в школі подавали , як великого Каменяра. Його життя було дуже важким, наш український геній , в уявленні моєї вчительки не мав звичних людських почуттів. Він величний,і має бути , наче покритий ореолом таємничості. Я думаю, що це теж пережиток совєтів - якщо людина геній, вона немає простих людських почуттів
Ох, так прикро, коли воно отак(( і що, навіть про його три любові в контексті інтимної лірики не говорили? Мені здається, це єдиний момент, де замість "вічного революціонера" з'являлася людина в тій шкільній програмі
@@DariaAntsybor Мушу сказати, що манера подачі матеріалу у той час, не передбачала, щоб у дітей розвивалась привʼязаність , чи особисті почуття до авторів. Головний акцент робився на самій творчості, а не на тому, що передувало написанню цього чи іншого твору. Був вступний урок, і коротка біографія. І все. Далі, твори не розглядались в контексті того, що відбувалось у житті автора у час написання. І навіть тематичні уроки чи місяці присвячені Франку , чи Шевченку не допомогли зрозуміти нам школярам , що Франко був не лише геніальним поетом , але й просто людиною. Мій тато страшенно любив його Лиса Микиту, просто цитував його
@@userIrynaMalmo у нас була вчителька у 6-7 класі, яка розбавляла біографії цікавинками. Але вона була така одна. Потім уже з 8 класу я пішла в літгурток, і там наша викладачка вже мала вдосталь часу розповідати і біографії, і геть інакше аналізувати твори, бо ми засиджувалися так, що нас охоронці зі школи виганяли:) і в університеті в мене був викладач один, який повністю біографічний стиль обрав для лекцій. Він казав, що твори ми проаналізуємо на семінарах повноцінно, а от чому Глібова звали Дідом Канаром - це він конче має нам розповісти:))
@@DariaAntsybor ви мені Америку відкрили стосовно Діда Кенира. :)))Не пригадую такого факту із шкільної програми. А от стосовно Франка , я думала чому ми про нього , як про особистість так мало знаєм( під «ми» я маю на увазі пересічного громадянина)? І прийшла до висновку, що , звісно шкільна програма не сприяла розвитку таких почуттів, але й навіть, у дорослому віці не дізнавалась ( це вже я про себе особисто)про нього більше , і в цьому випадку вже не скажеш, що це вина вчителів 🙁 Виходить так, що ми, як нація, довгий час були байдужі до свого власного , і воліли розширювати свої знання про світових класиків, а не своїх власних. Тому щира подяка Вам, що ви так цікаво розповідаєте про наших власних геніїв. Наснаги Вам.
@@userIrynaMalmo у Глібова було багато канарок, він їх страшенно любив, і діти сусідські прибігали на них подивитися. То так і прилипло Дід Канар)))) Ви праві, повністю з Вами згодна, що лише такі страшні події, як війна, нас змусили почати цінувати своє, переосмислювати і по-новому інтерпретувати, без меншовартості та стереотипізації. Хочеться вірити, що скоро і в шкільній програмі це втілиться.
О, мій батько теж так розважав моїх синів- онуків- давав їм молоток із цвяхами і спил деревини, дітям справді було весело. Мені не дуже, хоча зараз згадала з теплотою
