У своєму виступі о. Девід показує, що світ потребує Церкви для освячення його дій, а Церква потребує світ для підняття свого авторитету, який дуже підупав за 60 років після ІІ Ватиканського собору через прийняття ідей модернізму та екуменізму. Так виникла політична взаємовигідна співпраця Церкви зі світом. Проте світ в наслідок Французької революції відкидає надприродне і прагне все перебудувати на основі людського розуму і свідомості, залучаючи Церкву для освячення.
Світова політика є ідеологічною, бо замість вирішувати реальні проблеми, вирішує ідеологічні. Світова політика самовизначається, тобто змінюється залежно від своїх планів, не пов'язаних з реальністю. Світова політика тоталітарна, бо нав'язує свою волю реальності, навіть не вагаючись застосувати силу. Світова політика конвенційна, тобто "про що домовилися, те і робимо, не зважаючи на реальність".
Таким чином Церква поставлена на роздоріжжі: або засуджувати, або приймати правила світової гри. До ІІ Ватиканського собору Католицька Церква засуджувала таку систему дій, а після Собору - включилася в неї і перейняла її риси.
Синодальна Церква стала ідеологічною, бо є політична доцільність видати Fiducia supplicans, не зважаючи на фактичну кількість "благословень", що будуть уділені.
Синодальна Церква самовизначається, Вона забуває, що створена Богом з незмінними цілями і структурою. Тепер Вона змінюється і шукає собі нову мету.
Синодальна Церква тоталітарна, про це свідчать авторитарні рішення Папи Франциска на початку його понтифікату.
Синодальна Церква конвенційна, бо проголошує, що слухає люд Божий, котрий "підказує" дорогу, якою слід йти. Ці підказки, зібрані в синодальному документі, мають дивну логіку, бо будь-яка проблема має принаймні дві "підказки", які суперечать одна другій. Тож залежно від політичної доцільності Церковна влада може прийняти те чи протилежне рішення, яке буде відірваним від реальності.
Правдивою реальністю, яку Католицька Церква покликана проповідувати, є реальність Євангелія, догм, Божого Об’явлення, Ісуса Христа, католицької моралі та боротьби з гріхом. Але для реформаторів усе це стало абстрактним і не впливає на повсякденне життя, бо сучасна Церква вже втягнена в цю політичну систему.
Але чому на Церкву чиниться такий тиск? Причина тому світова Революція, котра хоче знищити існуючий порядок, а будь-який порядок базується на відмінностях між складовими елементами. Першу революцію почав Люцифер, який не визнав різниці між собою і Богом. Вся стратегія модернізму, яка змішує природний і надприродний порядок, є просто проявом цієї революції. Стираються всі традиційні відмінності: між учителем і учнем, між роботодавцем і працівником, між батьками і дітьми, між священиками і мирянами, між різними націями чи конфесіями. Тому всі традиційні відмінності, пов’язані зі здоровим глуздом, повинні бути усунені, бо вони є наслідками первинної відмінності. Але найбільш очевидною відмінністю, яку сотворив Господь Бог, є відмінність між чоловіком і жінкою.
Комусь хочеться створити суспільство, в якому ніхто не буде знати, хто чоловік, а хто жінка, і навіть не можливо буде відрізнити чоловіка від жінки, бо цю відмінність хочуть остаточно знищити, принаймні в людській свідомості. Це буде цивілізація, приречена на вимирання. Вона не зможе вижити, бо за всім цим стоїть диявольська воля - у найглибшому теологічному значенні цього слова.
Що мали б робити Церква і Папа? Звичайно боротися з блудом! Вони мають відновити порядок, який був зруйнований гріхом і руйнується революціями протягом історії. Це - місія Католицької Церкви! Але що сьогодні робить духовенство? Воно не тільки пристосовується до світу, але й дає йому своє благословення!
Чому? Бо ми живемо в часи, коли священики інтелектуально сліпі. Коли їм доводиться вирішувати певні питання, вони навіть не турбуються про те, чи діють згідно Традиції, чи суперечать їй. Сліпота розуму є карою Божою і знаком того, що Бог відійшов, що Він забрав своє світло. Чому? Бо 60 років Його не хотіли слухати. Це покарання людини, яка шукає комфорт і пристосовується до світу, тому рано чи пізно стане сліпою. Світ засліплює розум і нищить волю. Тому треба прийняти рішення: або ти засуджуєш все, що є у світі, або ти дозволяєш себе втягнути в нього, і невдовзі осліпнеш.
60 років помилок, хаосу та брехні. 60 років капітуляції перед світом. Ось до чого ми дійшли, і це те, що зараз благословляється.
Чи є якийсь вихід? Так! Перший крок - це знову повірити в ласку Божу, а другий - повернутися до Христа Царя! Христос є Царем людських сердець, Володарем справжньої любові і милосердя, Світлом для розуму.
Христос Цар - це не абстрактна ідея, а єдиний засіб, даний Католицькій Церкві з метою відновлення всього; і тільки через Неї Цар царів, Той, хто є дорогою, правдою і життям, може царювати над людьми. Джерело перекладу: • La Fraternité Saint-Pi...
www.piusx.org.ua
Підтримати Братство Святого Пія Х:
Моно-банка: send.monobank.ua/jar/3KLBbQt6Qh
або картка: 5375 4112 0993 4541
29 янв 2024
