Проходить час… Відходять в вічність люди | Думи про вічність 

Тримайтесь Божої пітримки вам

@@Денисюк-э6ш щиро дякую Вам!

ОСЬ СЛОВА ВІРША!!! Проходить час...Відходять в вічність люди, Знайомих, рідних рідшають ряди... Настане день і мене теж не буде, І я покину землю назавжди. Як і раніш, тут сонце буде гріти, Ростимуть та шумітимуть ліси, Прийде весна, розквітнуть знову квіти, Зазеленіє сад після грози... Стелитимуться килимом тумани, Пісня птахів звучатиме дзвінка... Й тоді, як мене на землі не стане, - Життя тектиме й далі, мов ріка... Хто я тут є? Всього лиш гість дочасний, І сторона не рідна ця мені. А в небесах чекає дім прекрасний, Де сонцем Бог сіяє по всі дні. Звичайно ж, я люблю життя безмежно! І так, як люди всі бажаю жить,- Та моя доля від Творця залежна, І плин життя лиш Він може спинить. Роки наші полічені у Бога. І кожному відміряний свій час, Життя - то подарунок нам від Нього, І дякувать потрібно нам щораз... Що вранці встали та відкрили очі, Це Божа милість, ласка і любов, А хтось не пережив цієї ночі, Скінчивши шлях, у вічність відійшов. Життя крихке, мов кришталева ваза. Ми завтрашнього дня не можем знать, Тому сьогодні дорожімо часом, Поки Господь дає ще благодать. Цінуймо зараз рідними й близькими, Не знаєш бо коли останній раз НазАвжди розпрощаєшся із ними, І землю покидати прийде час. Зайду на цвинтар...На надгробках бачу Знайомі лиця...Скільки тут людей! Молюся тихо у думках і плачу, Так молодих багато і дітей... Здавалося б ще тільки жити й жити, Та смерть розбила плани й задумкИ... Померлим уже нІкуди спішити, Не треба рахувать свої роки. Там тишина... Не сваряться за місце, Всім вистачає клаптика землі, І не важливо чи село, чи місто, Чи мав великі статки, чи малі... Вмирають всі: багаті і вельможі, То Божий присуд й слід змиритись з тим... І звідси взяти щось - ніхто не може, Нагий прийшов і відійдеш нагим. Лиш той, хто в цім житті зустрівся з Богом І хто збирав скарби на небесах, Надбає там вінець життя нового, Коли закінчиться життєвий шлях. Тож з впевненістю можу я сказати, Як до кінця прийде життя земне, - Я з моїм Спасом буду зустріч мати, В свої оселі Він прийме мене. Я свою долю Йому доручаю, У руки Всемогутнього Отця, Служити Богу всім життям бажаю Та вірність зберегти аж до кінця... Катерина Бойко

@@juriysokolovchenko209 щиро дякую 🙏

​@@juriysokolovchenko209 ...

ОСЬ СЛОВА ВІРША!!! Проходить час...Відходять в вічність люди, Знайомих, рідних рідшають ряди... Настане день і мене теж не буде, І я покину землю назавжди. Як і раніш, тут сонце буде гріти, Ростимуть та шумітимуть ліси, Прийде весна, розквітнуть знову квіти, Зазеленіє сад після грози... Стелитимуться килимом тумани, Пісня птахів звучатиме дзвінка... Й тоді, як мене на землі не стане, - Життя тектиме й далі, мов ріка... Хто я тут є? Всього лиш гість дочасний, І сторона не рідна ця мені. А в небесах чекає дім прекрасний, Де сонцем Бог сіяє по всі дні. Звичайно ж, я люблю життя безмежно! І так, як люди всі бажаю жить,- Та моя доля від Творця залежна, І плин життя лиш Він може спинить. Роки наші полічені у Бога. І кожному відміряний свій час, Життя - то подарунок нам від Нього, І дякувать потрібно нам щораз... Що вранці встали та відкрили очі, Це Божа милість, ласка і любов, А хтось не пережив цієї ночі, Скінчивши шлях, у вічність відійшов. Життя крихке, мов кришталева ваза. Ми завтрашнього дня не можем знать, Тому сьогодні дорожімо часом, Поки Господь дає ще благодать. Цінуймо зараз рідними й близькими, Не знаєш бо коли останній раз НазАвжди розпрощаєшся із ними, І землю покидати прийде час. Зайду на цвинтар...На надгробках бачу Знайомі лиця...Скільки тут людей! Молюся тихо у думках і плачу, Так молодих багато і дітей... Здавалося б ще тільки жити й жити, Та смерть розбила плани й задумкИ... Померлим уже нІкуди спішити, Не треба рахувать свої роки. Там тишина... Не сваряться за місце, Всім вистачає клаптика землі, І не важливо чи село, чи місто, Чи мав великі статки, чи малі... Вмирають всі: багаті і вельможі, То Божий присуд й слід змиритись з тим... І звідси взяти щось - ніхто не може, Нагий прийшов і відійдеш нагим. Лиш той, хто в цім житті зустрівся з Богом І хто збирав скарби на небесах, Надбає там вінець життя нового, Коли закінчиться життєвий шлях. Тож з впевненістю можу я сказати, Як до кінця прийде життя земне, - Я з моїм Спасом буду зустріч мати, В свої оселі Він прийме мене. Я свою долю Йому доручаю, У руки Всемогутнього Отця, Служити Богу всім життям бажаю Та вірність зберегти аж до кінця... Катерина Бойко

@@juriysokolovchenko209 щиро дякую.

Молодчинка. Дуже гарний вірш. Божого благословіння у служінні! Львівщина!!!

ОСЬ СЛОВА ВІРША!!! Проходить час...Відходять в вічність люди, Знайомих, рідних рідшають ряди... Настане день і мене теж не буде, І я покину землю назавжди. Як і раніш, тут сонце буде гріти, Ростимуть та шумітимуть ліси, Прийде весна, розквітнуть знову квіти, Зазеленіє сад після грози... Стелитимуться килимом тумани, Пісня птахів звучатиме дзвінка... Й тоді, як мене на землі не стане, - Життя тектиме й далі, мов ріка... Хто я тут є? Всього лиш гість дочасний, І сторона не рідна ця мені. А в небесах чекає дім прекрасний, Де сонцем Бог сіяє по всі дні. Звичайно ж, я люблю життя безмежно! І так, як люди всі бажаю жить,- Та моя доля від Творця залежна, І плин життя лиш Він може спинить. Роки наші полічені у Бога. І кожному відміряний свій час, Життя - то подарунок нам від Нього, І дякувать потрібно нам щораз... Що вранці встали та відкрили очі, Це Божа милість, ласка і любов, А хтось не пережив цієї ночі, Скінчивши шлях, у вічність відійшов. Життя крихке, мов кришталева ваза. Ми завтрашнього дня не можем знать, Тому сьогодні дорожімо часом, Поки Господь дає ще благодать. Цінуймо зараз рідними й близькими, Не знаєш бо коли останній раз НазАвжди розпрощаєшся із ними, І землю покидати прийде час. Зайду на цвинтар...На надгробках бачу Знайомі лиця...Скільки тут людей! Молюся тихо у думках і плачу, Так молодих багато і дітей... Здавалося б ще тільки жити й жити, Та смерть розбила плани й задумкИ... Померлим уже нІкуди спішити, Не треба рахувать свої роки. Там тишина... Не сваряться за місце, Всім вистачає клаптика землі, І не важливо чи село, чи місто, Чи мав великі статки, чи малі... Вмирають всі: багаті і вельможі, То Божий присуд й слід змиритись з тим... І звідси взяти щось - ніхто не може, Нагий прийшов і відійдеш нагим. Лиш той, хто в цім житті зустрівся з Богом І хто збирав скарби на небесах, Надбає там вінець життя нового, Коли закінчиться життєвий шлях. Тож з впевненістю можу я сказати, Як до кінця прийде життя земне, - Я з моїм Спасом буду зустріч мати, В свої оселі Він прийме мене. Я свою долю Йому доручаю, У руки Всемогутнього Отця, Служити Богу всім життям бажаю Та вірність зберегти аж до кінця... Катерина Бойко

@@juriysokolovchenko209 Дякую

І геть нічого музика не перебиває, сестричка гарно і голосно декламує, музика наштовхує нас на роздуми над віршем. "Глупо" писати такі коментарі!