Прочитала всього Павлюка - які висновки? 

Колись писав розлогий відгук на цю книгу. В двох словах: мав багато претензій до логіки подій і мотивації героїв. Дійсно багато поворотів заради самих поворотів. Цим зараз багато детективів хворіють. Втім! Нічого кращого у цій ніші української фантастики просто не існує. Які б у мене не були претензії до книги, але Павлюк заслужив на комплімент хоча б тим, що пробиває цю стіну. Ну кого іще ви згадаєте, де б фантастика не крутилася навколо мавок, характерників та садочка вишневого? Я утрирую, але справді, майже ніхто не відпоавляє героя, та ще й українця на далеку планету. Нема розмаху ідеї. У Павлюка, принаймні, є фантазія, масштаб. Хоча, так, треба дещо допиляти. І тоді вийде цукерочка, не гірша за іноземну космічну фантастику.

Читала цю книгу у додатку Yakaboo безкоштовно (зараз вже, на жаль, не має серед безкоштовних). Мені сподобалося, бо я загалом люблю фантастику. Там вайб саме старої доброї класики американської фантастики, а ніяк не сучасної (а я як раз дуже люблю таке). А от на інші його книжки я не можу навернутися, бо судячи з описів інші мені не сподобаються, не хочу псувати собі враження. Для мене це поки автор однієї книги. Якщо у нього ще щось буде таке фантастичне - точно читатиму.

Мені "Пітьма" зайшла саме тягучістю й вінегретом з посилань на міфологію (до речі, сам автор говорив, що особистість і розкриття маньяка там - не головне, тому я ок сприйняла саме цю передбачуваність). Однак що там, що в "Недоумку" мене дратував оцей моральний урок про дітей. Складалося відчуття, що автор стає тобі за плечем і торочить "Це діти! Діти - це чисті істоти, з ними нічого поганого не буде, бо вони діти. Я ніколи не пропишу якусь трагедію дітям". Я розумію, що він сам батько, і він має абсолютне право транслювати ці погляди й не вчиняти чогось поганого з дітьми в своїх книгах, але подати це можна елегантніше, а не просто проговорювати моралізаторські висновки в кінці книги. І якщо ще Надійка "Пітьмі" мені подобалася як персонажка й в принципі я була рада, що вона жива, то в "Недоумку" взаємодія батько-донька була так погано прописана, що я не розуміла, чому герой на словах говорить, як він її любить, а на ділі я не бачу цього. Що дружина, що донька там були наче декорації. Ох, а найбільше мене дратувало, що герой знав про свою хворобу, знав, що вона спадкова (не пам’ятаю, чи тільки по чоловічій лінії, правда), сам пережив жах у дитинстві й розумів, що в теорії його дитина може бачити, як сходить з розуму її батько, або навіть сама потім страждати від цієї хвороби, але в нього навіть не проскакувала думка, що можна, ну… не заводити дитину тоді, наприклад? Взяти з інтернату, якщо вже так хочеться про когось піклуватися. У цілому я не скажу, що "Танець" - погана книжка, але від приємнішого героя вона би в рази виграла (принаймні суб’єктивно для мене). Нам нібито треба співчувати йому, а я через перші сто сторінок прониклася до нього антипатією через ставлення до дружини й конфлікти на рівні шоу "Говорить Україна". Крім того, його ставлення "я військовий біолог (чи космічний?), тому за гіршу роботу я не візьмусь, хоч буду пухнути з голоду, хочу тільки топову" мене дратувало. Альо, чувак, якби тобі авторським чудом не привалив цей контракт на іншу планету, ти б не мав на що жити, попустись трохи. Дякую за відео) Мене трошки понесло, хоч читала "Недоумка" ще два роки тому)) Принаймні книжка написана так, що запам’ятовується, хоч і емоції від неї не завжди приємні

9:51 він не зміг вбити дитину головного героя, бо в нього самого загинула дитина.

Якщо я правильно пам‘ятаю, то Іларіон Павлюк зараз працює над нашою Перемогою: він у ЗСУ

Я собі отак навигадала фінал Танця, коли його читала: . . . . . . . Що всі герої померли і відтворені у вигляді грибів. І вони лишаються жити на планеті як щаслива грибна родина 😁

Для мене Танець недоумка найгірша книга Павлюка, і через нудний вступ, і через сексистські штампи.