Страдальна Мати під хрестом стояла, Стала ридати, в сльозах промовляла: (2) «Ой, Сину, Сину, за яку провину Переносиш нині тяженьку годину На хресті? Я Тебе купала гіркими сльозами, Як малим ховала перед ворогами. (2) А нині плачу, бо Тебе вже трачу , Вже Тя, милий Сину, більше не побачу, Сину Мій! Ти жертвувався всіх людей спасати, За то діждався невинно вмирати, (2) За світ лукавий, злобний і неправий, Що сповнив на Тобі свій засуд кровавий На хресті. Моя підпоро, Мій Ти світе ясний! Гаснеш заскоро, в'янеш безчасний. (2) А що ж зі Мною станесь, сиротою? Я сама на світі, як билина стою Під хрестом. Мій Боже милий, усердно Тя молю, Додай Мені сили у нещаснім болю (2) Тебе благаю, як сама лиш знаю, І Тобі днесь Сина Мого поручаю На хресті». В нас чуть не так, але майже все те саме
