Моя Україна! Ти - змучена Мати. Твоя незалежність, мов кістка в горлянці, На хліб твій віки завидющому брату, Що звик лише брати і брати, і брати… Та бачити радість в нехлюйстві та склянці. Такі загребущі він має долоні. І звик він, що зло в його серці - безкарне. Ви знаєте, що то в російській є хтоні? То - ті кегебістів погони червоні… То - зло. І взивати до нього - замарно. Йому насолода від крові людської. Його не вблагають ні стогін, ні сльози… Воно вже не має, не знає спокою - На все, що є світле - воно йде війною. То хтонь - то для людства смертельна загроза. То ж - хтонь… Може слово для вуха незвичне? Воно уособлює зло безпросвітне. Лукаве, назойливе та істеричне. Бува, що в амбіціях своїх - комічне. Таке заскорузле, а каже - елітне. Дай, Господи, Силою Духа Святого, Що в Воїнах Світла - бійцях України Довести всесвітнє це зло до загину, Здобути навіки над ним Перемогу. Ми молимось, Боже, Тобі безупинно. Заради твоєї Безсмертної Слави, Царице Небесная, Матір Пречиста, Молю: врозуми, Ти, усіх путіністів. Й сама себе знищить російська держава, Що хтонью зростила новітніх фашистів. Не допусти нас, Господи, до того, Щоб з тої непроглядної імли В нас паростки фашизму проросли, Коли засвітить сонце Перемоги. Щоб ми навіки світлими були. Анатолій Джус 20.08.2022
