Раби СССР. Як Сталін гнав українських селян у колгоспи, а потім морив голодом | The Документаліст 

📲 *ReqQuest* - найкращі фахівці поруч 👨‍🔧👷👨‍🎨🧑‍🍳🧑‍⚕️👩‍🏫🕵️‍♂️👨‍💻 Застосунок для телефонів на базі андроїд охоплює всі можливі сфери послуг. play.google.com/store/apps/details?id=com.mykolakoretskyi.makeit ❤️ *Подобається те, що ми робимо? Підтримай наш канал донатом* ☕️ *Buy me a coffee* www.buymeacoffee.com/The_Documentalist 💳 *МОНОбанка* send.monobank.ua/jar/28kmKQpGxw 💸 *Pay Pal* nevidoma.istoriya@gmail.com 📚 *Видавництво "ФАБУЛА"* *Алмази з Танжера* Юрій Винничук fabulabook.com/info-almazi-z-tanzhera *Замовляй книги зі знижкою 10%* за промокодом: *Document10* fabulabook.com/ 🤝 *Бажаєш співпраці з каналом The ДОКУМЕНТАЛІСТ? Напиши нам на пошту:* nevidoma.istoriya@gmail.com *Підписуйся на наш телеграм:* t.me/sss764210

У дев'яності роки батьки купили стару хату на Полтавщині в селі Крутий берег. То було гарне село з козацькими традиціями, проте молодь переважно виїздила до міст, бо вдома не було роботи. Нас із кузиною, ще геть малих, привозили туди щороку, доки один сучий син не знищив місцевої річки своєю бичачою фермою. Навпроти нас жила стара сусідка, якій дуже сподобалося спілкуватися з мамою, зокрема розповідати про всяку всячину щодо господарства чи свого життя. Якось вона розповіла про те, як розкуркулили її родину. Певного разу просто прийшли, посадили всіх на віз і кудись повезли. Вона, тоді ще фактично дитина, зуміла зіскочити й кинулася ховатися. Потім повернулася до села й побачила, що її хату реквізували, а сусіди забирають речі. Стояла і плакала, благаючи сусідок не брати материного одягу, та її ніхто не хотів чути. А потім вона майже все життя працювала у клятому колгоспі, щоби повернути свою хату. А з одним зі братів побачилась аж незадовго до Незалежности... Хай совок буде проклятий навіки разом із усіма кацапами, які задля нього нищили людські життя.

Моєму діду 93 роки. Він дитиною застав трудодні. Він працював, а трудодні записували на маму. Памятаю як спитала його про оплату. Каже не платили, але можна було взяти їжею. Вони приходили в колгосп, брали продукти і там якось з трудоднів вираховувалось. Мене це шокувало. Це ж рабство. Розповідав як корову у них забрали в колгосп. А його сестра ходила до корови по вечорах, і носила шматочок хлібу, і плакала. Як була норма на вирощування. З одного дерева вишні вона мали віддавати 10кг вишень в колгосп. А вишенька була молода і стільки навіть не приносила. Прадід розлютився на ці правила і просто зрубав її. Немає вишні, немає проблеми. Клятий совок просто знущався над людьми.

Прабабуся, яка пережила голодомор, багато розповідала про ті часи. Важко переоцінити всю ненависть що московська навала постійно приносить на нашу Землю.

Мого прадіда розкуркулили. Не відправили на вислання лише тому що був ветераном Першої Світової. Добротну хату розібрали по цеглині, побудували з тої цегли сільраду в сусідньому селі. Забрали все. Дід побудував мазанку, накрив соломою і взимку смикав сіно з даху, носив у колгосп, аби нагодувати свого коня. Бо ж відібрати худобу - відібрали, а годувати було нічим.

Тільки нещодавно дізналась, що мій прадідусь був розкуркулений і за опір колективізації висланий на Соловки. Якраз намагаюсь знайти його в архівах репресованих, що є в СБУ. Ваш випуск дуже в тему.

😢😢😢😢 Завжди буде виникати питання: коли цих катів совєтів, можна буде відстрілювати без суду і слідства?

Бачу нове відео - спершу лайк, потім дивлюся. Дякую вам за афігезний та цікавий контент

Вітаю! Я з 86 р. Ваша історія мене вражає, такого в школі мені не розповідали але слухаючи ці слова ти чуєш правду поколінь. Дякую!

Мій прадід з Львівщини, в 39 му прийшли НКВДисти відібрали більше 30 гектарів лісу + худобу , не поїхав в табори тільки тому шо вдалось дати хабаря якомусь офіцеру, ( слава богу вони підкупити практично будь чим - золото , хутро , навіть купюри вже давно не існуючої автро- угорської імперії 😮.

Мій дідусь не вернувся звійни,пропав безвісті.Вдома залишилося 6 дітей. Незважаючи на це у бабусі забрали нову побудовану стайню і стодолу у колгосп. І нічого в замін, пенсію бабуся мала довгий час 20 руб.

Було -було. Моя бабуся отримала перший паспорт як на пенсію йшла в 70 роках уже. Батько перед армією отримав1968році.

Важливу справу робите, шановний. Мій прадід хоч і пережив тридцяті роки і був колгоспником, хто з них не був колгоспником у ті люті часи, але коли почалася радянько німецька війна, то зробив собі навмисне ушкодження кистей рук. Працювавши на конях, одного разу приїхавши на ланку вставив обидві долоні під гусениці трактора, чим і врятувв собі життя. Щоправда прожив зовсім мало, 60 - 61 рік. Отака сімейна історія. До чого я веду, а до того що майже всі новобранці загинули на річці Молочна, коли вже прийшли "визволителі" у сернні 44 року на територію Приазовя і Донбасу. Не можу слухати оті всі советскі пісні про велич червоної армії. Чомусь завжди плачу. Дякую вам за працю.

Вітаю Дужє подобається Ваш канал, ми повинні цю правду розповідати дітям, внукам якє то було потворнє створіння совєти комунняки хай їх нащадки сповна заплатять за свої справи, котри продовжують. Бажаю здоров'я та нашої Перемоги❤

Дякую за контент.

При таких жахах , хтось ностальгує за пломбіром та ковбасою.

п. Степан, щиро дякую за вашу працю, за дуже цікаву і корисну інформацію.Я вважаю,чим швидше цю правдиву історичну інформацію внести в підручники історії наших дітей, щоб виростали і знали правду про життя своїх прадідів

я не дуже люблю розповідати цю історію. але коли мені якето починає розповідати, як харашо било при совку... мої предки по батьковій лінії були з козацького старшинського роду Чернігівського полку. але вже в 19ст від того мало що лишилося, і вже прадід до військової служби ставився дуже негативно. ладив вози і сані, робив їх своїми руками. у сім'ї був вітряк, чималий шмат землі, родина була великою. коли прийшла радянська влада - спершу забрали млин. за рік "хазяйнування" млин, який стояв до того 200+ років, розвалився. велетенський жорнів з того млина мені показував батько, до 90х камінюка мирно лежала у землі, як пам'ять про те сімейне надбання. потім забрали хату. її показував дід, якось був п'яним і з матюкам потяг мене показувати, де раніше жила наша родина. будинок було коло самісінької церкви (котра за совєтів була клубом = баню прибрали, мальовані образи позамазували фарбою кольору діареї, і витанцьовували там під Яблучко, вистави ставили, потім перенесли клуб у іншу будівлю, меншу, і років 30 церква стояла пусткою). скільки повз той будинок ходив - той мав коло хвіртки таку металеву блямбу "Будинок високої робітничої культури" чи щось подібне. в тій хаті навіть за Незалежності жило те мдило, котре написало на прадіда донос, що той, мовляв, був петлюрівцев, буржуазним націоналістом та шпигуном іноземної розвідки. корочше, за історією, забрали хату з усіма будівлями, возовий сарай. 1 сані дід теж показував, прадід ставив на них власне клеймо в кількох чудернацьких місцях, і ми зимою лазили під саньми, у "чужому" подвір'ї, я малий і п'яний дід, щоб знайти на металевих деталях саней клеймо прадіда. отже, забрали млин, хату, сані та вози, коні, потім іншу худобу. потім забрали землю та реманент. а потім якось уночі забрали і прадіда. що з ним сталося - чітко не відомо. дід з п'яних очей показував місце, де теоретично міг, разом з багатьма убитими у селі, бути "похований" прадід - там жомну яму потім зробили, дід мало не ридав, як ми ходили повз те місце здавати соняшник на олію. чому забрали прадіда? тоді по селу комбідівці шукали церковне приладдя - чашу для причастя, хрест, Біблію в коштовному окладі, лампадки, кадило, і здається ще щось. за чиїмось доносом вийшли на прадіда. забрали вночі. нічого не дізнались, і швидше за все просто вбили. почалися масові арешти членів родини. з 12 братів та сестер прадіда в живих не лишилося нікого. з 40 дітей - 7, ще 5 не було в селі. то виходить 12 вижило, щоб потім померти в Голодомор, до чисток 1938 року дожили 4, чистки пережили 2. не усім з них навіть могили є - комбідівці лютували, спалили кілька хат по селі, думаючи, що як з вогню будуть виносити найцінніше, то потягнуть і церковне приладдя, але не сталося - люди часто згорали в хатах. побоюючись розорення могил (видно, були прецеденти) більш далекі родичі однієї ночі замінили хрести на могилах, замінивши їх на ті, що забрали з інших могил, більш ранньопохованих родичів. до 2006 року, здається, це була таємниця, поки останній з учасників тих "перепоховань" відчуваючи близкість смерті не розповів моєму батькові цю історію. і ми утрьох поміняли хрести назад. дід усе життя був безпартійним, з клеймом "син ворога народу", жив у старій якійсь сімейній будові, переробленій на сяку таку мазанку, де зі старого була лише піч. виживав працюючи на залізниці кочегаром, працював нелегально. тримав кролів, рамки для хутра досі під дахом вісять, хоча з родини вже мало хто пам'ятає, що то таке і набіса воно треба. своє більш-менш нормальне помешкання зміг побудувати лише в 1967 чи 1968 році, з чого вийшло - бита цегла, випадкове дерево, листи фанери. церковне приладдя, заховане за задньою стінкою печі було витягнене коли вже за Незалежності відновлювали церкву. урочисто внесли до храму в одне зі свят, а діду перепала позиція дзвонаря і 3 чи може навіть 5 карбованці зарплати на місяць. дід помер у 1996 році, відмучавшись раком легенів.

Дуже дякую за просвітницьку роботу

Дякую за ваше відео!

В сім''ї мого прадіда Гандзюк Телемона в хаті вижило троє: його дружина і дві старші доньки. Він і молодші діти померли з голоду. В куркулі записали, бо не хотів у колгосп йти. Забрали спершу корову, а потім всі продукти: зерно, крупи, картоплю з погреба до останньої картоплини вигребли. Прабаба зарізала останню курку, а тут знову з обшуком, то вона скоренько підняла білий глиняник коло печі і в рудий вкинула, білим накрила. Знайшли і викинули собакам, аби тільки діти не з'їли.

Дякую за відео!

Дякую за контент 😊

Дякую за цікавий випуск і Вашу роботу 🎉 як завжди ❤

У вас дуже цікаві відео! Дякую за вашу роботу!!!♡

Як шкода, що я не зняв на відео історії покійного діда, він стільки цікавого розказував про той рай в газетах і телевізорі, а на ділі злидні, де люди крали в колгоспі ночами, щоб сімю прокормити. Ще дідо казав як з бабою мотоциклом приїхали у місто, не скажу точно які роки, але історія мене дивувала до не можливого, я малим не міг цього зрозуміти. "Ми приїхали з бабою у місто, мотоцикл з коляскою був тоді я його лишив на площі, вертаємось назад, а його купа хлопів обступили, вони такого не виділи! А він новий! Парк років мав! Хром блистів, вихлопні, руль блистіли, вони сі дивили, як я його буду заводити" зараз ця історія не дивна, а тоді і в голові не вкладалося які важкі часи були і що люди пережили і як вижили.

Тож питання до тих "осіб" які захищають совок? Ви адекватні взагалі? Країна яка людину ставила на останнє місце хіба могла зробити когось щасливим крім партійних чиновників?

Так все було на жаль ще й гірше , на жаль всі документи про колективізацію остались в окупації я з Маріуполя

моя бабуся та дідусь працювали в колхозі, але вони наобоот прославляють його...і хочуть щоб це знову було

Мій покійний дідо колись розказував як він шукав роботу, як пішки щодня 15 кілометрів ходив в одну сторону і так само і назад. Пішов на шофера в колгосп, там виявилося платять трудодні, а їсти щось треба, тоді пішов у місто Хирів там розказував який начальник москаль такий прикрий був, дідо сказав що служив десь в Баку, той повірив і казав через рік приходити здавати екзамен на електрика, та проблема ще була у тому що дідо лише 4 класи закінчив і нічого не знав, казав у день працював на роботі, а ночами вчився, бо через рік екзамен, щоб не вигнали з роботи і таких історій у нього було чимало, ще як купляв мотоцикл в офіцера, а потім і Жигулі теж у офіцера, за завищеною ціною бо інакше не купиш, тоді на село було лише дві машини.

дякую

Мого прадіда у 1932-1933рр. також розкуркулили- допитували у сільраді щоб дізнатися чи не сховав десь харчі- дуже познущалися - попереламували йому всі пальці на руках....став інвалідом....вся родина з 12 дітьми пухли від голоду......багато хто в селі повмирали...все повідбирали....моїй бабусі тоді було 5рочків- але вона зпам'ятала весь той жах....а потім у 1947 році - жах обшуків повторився...рум'янощокі комсомольці з веселими піснями про куркулів зробили це ще раз......після такої страшної війни......

Прапрадід розстріляний як куркуль, бо був ковалем і мав невелике підприємство. Кузня була знищена, прапрабаба з малою прабабою на руках примусово загнана в колгосп. Потім настав голодомор, який прапра вже не пережила. Пра змогла пережити і так працювала в колгоспі, допоки не настала друга світова. Потрапила в німецький концтабір, ледве його пережила. За що була засуджена совком як зрадниця народу і відправлена вже в совковий концтабір десь в далекий схід. Після жила в поселенні, яке від табору відрізнялося лише відсутністю колючого дроту. Якщо хтось буде мені втирати як харашо біло прі есесесер, то того прибити мало буде

Треба матері це відео показати. Вона йдосі вважає, що коли існували колгоспи, то були найкращі часи. При цьому, змушена була мене, однорічну дитину саму залишати вдома, і йти на роботу( працювала вона на свинофермі, дуже рано йшла , ще садочки були закриті). Гектарами все літо сапати поля, буряк, чи соняшник, при цьому абсолютно не встигаючи посапати вдома. Мені, звісно, як дитині дуже подобалось ходити з матір'ю на роботу, але наразі я можу собі дозволити ніде не працювати, а в їх час таких людей вважали ледарями, (туніядцями), і силоміць гнали у колгосп. Ми, школярі, залюбки їхали восени на збирання овочів, а зараз розумію- ми були лиш безкоштовною робочою силою.

Мою прабабцю теж розкуркулили. Сім'я не були ремісниками, мали лише декілька коней і волів- але їх назвали ворогами народу. Забрали все. Батько прабабці безвісти пропав ( скоріше за все вбила радянська влада), а прабабцю та її братів і сестер відправили на північ росії. Звідти бабуся пішки йшла декілька років. Добравшись до свого села (с.Містки Луганська обл) , прийшла до тітки, яка не прийняла її, бо боялася влади. Щоби вижити , прабаці довелося швидко виходити заміж за нелюба, змінити фамілію і мовчати про те хто вона, про ті жахіття і жорстокість радянської влади, що вона пережила. І тільки в останні роки життя - вона насмілилася розповісти. Інша прабабуся померла від раку шлунку, бо не змогла перенести наслідків голодомору. Навдь ті хто вижили, все одно довго не жили. Висновок : совок - чума, зло, пекло на землі.

За відмову вступити в колгосп прабабусю Ганну закрили на два тижні в сільській раді. Троє дітей, найстаршою з яких була моя 13-річна бабуся, залишилися вдома самі. Прадід Олексій перед цим помер під деревом від голоду по дорозі в район.. Коли прабабусю випустили, померлого чоловіка вона не знайшла..мабуть з'їли звірі чи односельці назвали не те місце.. Черкаський район, с. Кумейки( до речі батьківщина батьків Ірини Білик), 1933рік..

Все це, про що йдеться у вiдео, пережила моя родина:бабця, дiдусь, iхнi батьки та рiднi. Практично всю родину бабцi, а це 12 осiб, знищили, вижили 4 особи, яких депортували в Казахстан, кинувши с степу. Сiм'ю дiдуся теж вiдправили туди. А як же, вони ж всi куркулi, вороги советськоi системи! Пережили трудоднi, голодування i смертi. I чому це я i моi дiти ненавидимо все советське i росiйське, включаючи мову? Думаю, це питання риторичне. Про це треба говорити, таке не можна забувати i цьому нема прщення.

Мої бабусі пережили ці важкі часи . Пам'ятали , працювали за трудодні. Навіть на горищі зберігала крупи , сухарі , цукор у 90 роки.

Окремо, хочу подякувати каналу за ту працю, що ви робите. Нашу історію не можна забувати! Треба поширювати і пам'ятати! Дякую! Слава Україні, нашому народові і Захисникам нашим!

В брата мого прадіда був у селі млин,то коли була колективізація прийшли комуняки з силовим проханнням віддати млин на благо колгоспу.Той сказав - ні і його вбили.Прадід батько бабусі по батьку пішов в колгосп зі страху і щоб не вбили ні його ні родину.Голодомор ледве пережили.

Чудовий у вас канал, підписався. Згадали про Соловки, доречі наші українці до 2014 реставрували так звані "монастирі" і мої знайомі ще й їздили туди монтувати іконостаси. А перед цим наші реконструювали Новоієрусалимський монастир в м. Істра. 90℅ все робили українці, тепер це виглядає ще більш принизливо.😢

Знали...., забули....чому.....не ясно. Серце болить вкотре чути про звірства, які з українцями робили в СРСР....

Підсадила на ваш канал всю сім‘ю. Це саме та інформація, яку нам потрібно пам‘ятати, а дітям - вчити. Щира подяка!

Наша сімя пережила голодомор- завдяки лісу,бо інакше померли б. Кондрат Левкович Подорога- мій прадід,був по сучасних мірках фермер! Мав і коней і волів і корів і свиней і землю купував. Бив олію. Дуже трудився. В селі казали- якщо треба щось позичити то ідіть до Кіндрата- в нього- все є. Дід не відмовляв,виручав завжди. Вимушений був все віддати в колгосп,щоб не їхати на соловки,або до Сибіру. Все життя плакав- нащо мені той колгосп??? За що так вчинили??Я його памятаю ще. Мала- 6 років- а прадідусеві було- 98 років,як він помер. Розказували мені все це пізніше,втихаря їздили в церкву,бабуся возила і приказувала- ніде не казати. Бо ж піонерія!!! Розказувала і за пять колосків! І в селі- є людина,- яку посадили за ті колоски- Ганна Колошій! Це все,чи бодай щось- я знала ще при союзі. Бабуся- дуже не любила компартію,називала бісовською,що цієї держави- не буде,бо заборонили комуняки Бога і зруйнували церкви. Ніхто з сімї- комуністом не був! Ніякої кар'єри- тоже звичайно бути не могло. Я бачила підлітком що в її словах- правда. Це підтверджували сусіди- все сказане про прадіда і церкву( в селі взірвалитдо речі- і построїли клуб з того каміння- цекву побудували і люди і поміщик- Кочубей- з козацької старшини) дотречі- селяни не жалілися на пана Кочубея- бо два дні на панщині чи три- то не колгоспне рабство! Проти нього не було ніяких повстань. Його дружина- побудувала садочок для всіх діток і годувала за їх кошт і одягала в пошиту одіж,як форма така була. От такі мої спогади! С Дубовичі- Кролевецького р Сумської області. Колись- Глухівський повіт,Чернігівської губернії.

Моторошна історія нашої країни. Голод - один із мотиваторів поневолення людини. Мій дідусь був засуджений за статтею "5 колосков". Мабуть, це на генетичному рівні - в нашій родині ніколи не викидалася навіть крихта хліба. Дякую за відео. Воно особливо корисне для "ностальгуючих" за СРСР.

Нізький уклін вам, за вашу працю. Все буде Україна😢

В моїй голові не вкладається , як можна відчувати скорботу за розвалом есересеру. Мабуть люди погано знають власну історію і тому не обтяжують себе раціональним мисленням.

По всій Україні пройшло те зло... Щиро дякую за якісний контент. Слава ЗСУ,!!! ✋🇺🇦❤️👍

За те що прадід не хотів вступати в колгосп його з сімєю вивезли на 9 років в хабаровський край

Треба щоб такі відео бачили мільйони українців, а особливо ті, які ще й досі дрочать на совок!

Вони повинні за все заплатити...

Мого прадіда розстріляли ті колективізатори за те, що він не захотів віддати своїх двох коней у колгосп... А на роботі в мене є колега-совкодрочер, що розповідає, як гарно жилося у сесесері. А коли я в нього запитав, чому він з села до міста поїхав працювати у рсу за квартиру, він нічого мені не відповів...

Ділитися спогадами предків не буду-бо закіпати починаю. Не забуду, не пробачу.

В моєму роду, тільки по відомих данних, за 32-33 рр. від голоду померли 20 людей, за 2СВ 1 людина. Вижили лише по лінії діда моєї матері, бо пра-прадіда, в якого був млин, розкуркулили, але залишили мельником, бо ніхто не вмів його лагодити, дід врятував не лише своїх родичів, а й багатьох односельчан, йому навіть вірші присвячували.

Чи я пропустив, чи не було у відео, але є у Києві пам'ятник жертвам Голодомору - дівчинка як як раз із тими колосками... Сильне враження справляє...

У моїй родині багато родичів розкуркулили і вивозили у Воркуту. Любила слухати ці розповіді від дідусів і бабусь.Бідні люди,що вони пережили!? Не могла ,зрозуміти,за що так із ними!? А вчора із сином читали,що таке соціалізм і тут відео на таку ж тему. Дякую за роботу,як завжди,із Вами цікаво! ❤💙💛

кормові буряки по весні - напівгнилі в полі збирали, в печі пекли і їли. так і вижили і це лише те що бабця розповідала дуже рідко, не полюбляла згадувати ті часи.

Ви дуже гарну справу робите,тримайтеся,Слава Україні!

правильний сюжет і дуже потрібна тема. мою сім'ю (двоє дорослих і двоє малолітніх дітей) вивезли з Прикарпаття у 1951 році в Миколаївську область і викинули у степі на стерні, тож більшовитські катування не припинялися... цікаво було б подивитися випуск про церкву ім.тов.сталіна. думаю це актуально, бо багато хто зі співгромадян думає що започаткована дияволом церква може нести в собі Боже світло... дякую!

Дякую за вашу навпинну працю. Чекаємо випуск про голодомор.

Це та історія, яку пережила моя сім'я і тільки чудом вижила в Голодомор. Страшні часи були.

У я живу на півдні! У мене була пра пра бабуся по дідовій лінії! Її дади 10 років таборів! За те що хотіла принести кілька колосків із поля! Бригадир побачив! і доніс! Це було після другої світової війни!моя мама робила із 14 років на трудодні! Літом! Заставляли! А осіню і в зимку вчилася в школі ! А учителі в селі були самаучки,!

Мій дід був «куркулем», тобто фермером, який давав половині села роботу. Мав багато полів у Золочівському р-ні Львівської області, після війни прийши нелюди і відібрали все. Дід за кілька років по тому від туги вмер. Ненавиджу совок і росіян всім серцем. Дякую, що підняли цю тему. Ваша особиста історія з «підсвинком» дуже показова.

Скільки ж людей згубили ті колгоспи і совгоспи, скільки ж доль зламало...

Мій дідусь (батьків батька) з села під час війни потрапив до Бухенвальду. Після звільнення американцями , вернувся до СРСР і його свої посадили. Після закінчення терміну отримав паспорт, а його сестри, брати і решта родичів паспорт вже після Хрущова. Родичі маминого батька з Вітебської області Білорусі. Тітка дідуся розповідала як в 1932 їх заливали до колгоспу. Вона спочатку відмовилась, "агітатор" взяв в них постіл в залог - верну, коли в заяву на вступ напишеш. А їх сусід ляпнув, мовляв, я 3 міста краще ніж колгосп. Його тїєй ж ночі забрали . І вже після цього тітка пішла до колгоспу...

Давно потрібно він тої чуми відгородитись, Китайською стіною!

Саме страшне , що багато людей сумує за цим рабством. " Мы не просто рабы, которые страдают от тягот, мы - профессиональные рабы, которые гордятся своим рабством..." Б. Окуджава

Ви супер. Дякую вам за те що ви робите ❤

Родину моєї прапра бабусі розкуркулили, брата забрали на Соловки, а про долю батька ми не знаємо і по сьогодні. В них забрали все! Кобзар, музичні інструменти, намиста, гроші, святкові вбрання тощо. Зоставшись без чоловіків, 3 жінки просто тікали від цього життя, але нажаль цей жах був завжди поруч😢 Моїй прапра (вона була сліпа через віспу, єдиний заробіток - спів) довелося пережити ще багато чого... Заслання у Сибір і піше повернення додому, допити, насильство і ще багато чого... Нажаль зараз ми і досі намагаємося знайти хоч якійсь відомості про їх життя до приходу советів, але вони і тут постаралися .....🤬 Забравши в їх парашу, а бо просто знищивши метричні книги, записи тощо. Я дуже надіюся, що колись зможу знайти хоч щось про життя до того...

Моя родина як і інші українські родини ледве пережила 20 століття. Я дивуюся, що я взагалі з'явилася. Спочатку сесесер, потім голод, потім війна, потім сталінізм.

Окрім мізерної "зарплатні" у колгоспі, держава ще й обклала селян податком натурою: кожне сімейне господарство мало ще й здавати державі яйця, молоко, врожай з плодових дерев та м'ясо від забою худоби. "Ех, харашо в странє савецкай жить"...

Потвори на захід України прийшли пізніше і розкуркулювали продовж 50-х 60-х років. Моя теща часто згадує, як вона, будучи маленькою, памʼятає як ці тварюки прийшли забирати коня, який служив дідові на полі. Дід брався за рушницю бо не хотів віддавати коника, але баба переконала не гарячкувати. То він втік з рушницею за село, щоб якщо будуть шукати постріляти їх подалі від хати. Коня забрали діда не шукали, дожив до 80-х. Дякую за відео!

Слава Нації! Смерть ворогам!❤️🖤💙💛

Дякуємо за вашу працю. Коли деякі люди жаліються на невдосконалення пенсії їм корисно дізнатись, що раніше пенсії не було, відпустки у матері по догляду за дитиною не було, паспортів не було... Тим, хто сумує за "Щасливим життям в срср" корисно послухати і подивитись. Вони дивуються від отриманої інформації.

Родину моєї прабаби охрестили куркулями через те, що в них була молотарка. І бо вони працювали з ранку до ночі. Хату відібрали. І потім поселили туди інших людей.

Мій прапраді мав великі земельні угіддя, тримав багато худоби, давав роботу іншим селянам й гідно платив їм. А коли прийшла червона совєтська чума - відібрали все, що було й загнали у колгосп. Прабабуся, бабуся й матір працювали в колгоспі з дитинства. Колективна пам'ять про наше минуле передається з покоління в покоління аби українці знали й пам'ятали свого одвічного ворога в лице.

Моїх прадіда і прабабусю розкуркулили і забрали практично всі запаси їжі (прадіда ледь не вбили). На Соловки не вислали, бо не знайшли найманих батраків. Через певний час до хати прийшов той самий комсомолець з прозагону, що їх розкуркулював. Просив хоч якоїсь їжі, бо пух з голоду і замерзав не маючи нормальної одежі (продзагони розформували). Був нагодований, хоч прадід і був проти. Долинський район Кіровоградської області. Дякую вам за актуальні теми! Ваша робота благородна.

Дякую що не даєте відпочивати думками навіть в неділю і нагадуєте яке насправді страшне життя.

Це все правда,мій дідусь розповідав такі речі,розповюджуйте щоб люди знали що таке СССР.

А це все тому ,що не вірили в себе не тоді не зараз , домовитись із злом неможливо ,осі і платили пращури та нащадки та ми і наші діти.

Дякую за контент, дуже сподобалося. 💙💛💙💛 подобається ваша подача інформації і голос.

Дякую за цікавий і важливий контент!❤

завжди дивлюся - успіхів вам!

Як же треба ваші відео перекладати англійською ❤

Бабуся розказувала про податок на яблуньки тобто плодові дерева.

Дякую за дуже цікавий і корисний контент

Треба не змучуватися нагадувати собі минуле, бо майбутнє, то повторення минулого. Час, рухається по спіралі.

Мій прадід мав олійницю, і звісно його оголосили куркулем. Він тікав від совецького правосуддя, щоб не відправили на Сибір. Голодомор чотири моїх дідусі і бабусі пережили хто як міг, у кожного з чотирьох була своя історія як вони зуміли вижити

Моя сімʼя вижила тільки завдяки тому, що прадід робив сам посуд, ключі та замки… вночі ходив до зерносховища, робив зліпки замку, щоб зробити ключ. Потім кожну ніч виносив по жмені зерна, щоб не помітили

Так і у нашій родині було таке Дідуся, Бабусю і ближню родину відіслали в Сибір, забрали Хати з якої зробили аптеку і все господарство 🤷🏻‍♂️ На жаль украли майбутнє в українського народу, миру всім ❤

Моя бабуся 1911року, була найменшою 11 дитиною у сім'ї, весь ремарент, худобу, землю все віддала у колгосп. Весь час працювала у колгоспі , небуло чим опалювати хату та й їсти не було чого. За сапання та збір буряків восени отримувала 200 гр цукру. Тато 1941 року з 14 років працював у колгоспі, його так званий трудонень писали на бабусю. Легше трохи стало, коли його поставили прицепщиком, восени давали трохи зерна.

Діда моєї бабусі теж розкуркулили, в нього був млин, велика садиба, частина лісу, бабуся розповідала, що були заможними людьми, мали працівників, не пам'ятаю кого саме, чи бабусю чи прабабусю бавили наймані няньки, а потім прийшли гомосоветікус, навіть забор і той розбирали на колгосп. Бабушка розповідала як прабабуся тяжко працювала на цих клятих колгоспах, їй було ще тяжще ніж іншим, в 23 роки залишилася вдовою з 3 дітьми, і якщо іншим жінкам допомагали з нормами чоловіки,то вона мусила сама ці норми виконувати, як, каже "вийду в поле сапати буряки, кінця краю не видно того поля", як бігали здавати молочку, яйця, м'ясо, як люди різали худобу вночі, щоб ніхто не чув, розповідала як вночі колгоспниці крали продукцію, і як про дізнався голова колгоспу, але був хорошую людиною, бо єдине що сказав, "ви ж жінки, такі тяжкості таскаєте на с всеобі, вам ще народжувати", так що нічого хорошого від того колгоспу не було люди здоров'я все лишали там Дякую авторам каналу за чергове цікаве відео

Чудов розповідь , Але це про наслідки ,а де першопричина ? Коли іде націонно визвольна війна ,люди кажуть "какая разница " Люди отримують наслідки ,усе як писав Ж.Ж Руссо

Дякую за чудовий контент з історії України!

Сім'ю мого дідуся розкуркулили, в них були пару коней та інша худоба, все забрали, їсти стало нічого, а дітей було 7, 8 помер рано, дідусь казав, що матері іноді вдавалося принести муку, звідки вона працювала - то мішали з водою та їли, а коли німці стояли у хаті, то просили сигарет, щоб перебити голод. Якщо вдалося знайти макове зернятко - то дід дуже радів, а у бабусі в селі заливали нори в землі водою, щоб піймати ховрашків і поїсти...не дивно, що те покоління ненавиділо совок

В мене всі прадіди були "куркулями". В одного був млин, коні, пасіка, худоба, земля,... Забрали все. Самого посадили. В іншого будинок. Вигнали з хати, по дорозі з дітей одяг та взуття здерли і це взимку. Самого прадіда забили на очах в дітей, бо чинив спротив. З 13 дітей після голодомора - залишилось двоє. Їхня мати втратила глузд від горя. Ще один мав перший і єдиний на селі хату з металевою крівлею. Закінчив життя десь на далекому сході. Четвертий був поляком, якби не попередили і він не втік - то розстріляли б. Територіально Хмельниччина ,Чернігівщина, Київщина.

Кровопійці!!! Не можу цього всього слухати,нерви не витримують)) Це все розказували бабусі мої))

Моя бабуся також жила в Архангельському. Богом забуте село. Було і є

Свою родинну історію розкажу, ми родом з села і там як почалися створюватися колгоспи головою колгоспу назначили моряка, так там протягом місяця все передохло.

Не зупиняйтесь у своїй праці!Дякуємо вам