Від бересту - до «цифри»
Сивочолий чернець Нестор, схилившись над столом, пише історію свого народу. Цей епізод, увічнений у мармурі, - красномовне свідчення того, що люди здавна прагнули зберегти інформацію для своїх нащадків.
Колись історію свого життя наші пращури писали на камені, глині, бЕресті, потім - на папері, а ще пізніше світ завоювали машинні носії інформації: циліндри Едісона, грамофонні платІвки, магнітні стрічкИ й диски. До речі, прообраз сучасного диска понад пів століття томУ розробив В’ячеслав Петров - аспірант Київського інституту кібернетики.
Нині ж - ера цифрових технологій, що допомагають миттєво надсилати листи за тисячІ кілометрів, а через вебкамеру бачитися й спілкуватися з рідними нАживо. Власне, цей винахід дає змогу Українському радіо передавати сигнал у різні куточки планети, гуртуючи нас навкОло диктанту в День української писемности та мови.
Хоч оцифрОвування й полегшує нам спілкування, проте живе слово має свою чарівнУ силу. Справді, дохристиянські піснІ «На Івана, на Купала», «Ой весно, весно, днем краснА» й тисячІ інших дійшли до нас не в глині, бересті чи «цифрі», а через живе слово, що передавали наші предки з уст в уста, єднаючи нас в українську родину.
8 ноя 2019
