1.06.2023 р.
Програма: ППО. Протипанічна оборона. Ведучі: Вадим Карп’як
Фото: Читомо. Російська пропагандистська література
Російська мова та література стала для українців у Радянські часи джерелом інформації про західний світ, оскільки ми не мали в перекладі українською мовою дуже великої кількості книжок, фільмів. Тобто російська мова і російська література в цьому сенсі стали для українців окремою точкою входу у світовий контекст. І це серйозно позначилось на якості перекладів і сприйнятті багатьох речей. Про російську літературу та письменників як джерела пропаганди в студії Радіо Культура міркували - ведучий Вадим Карп'як, фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз та психологиня Катерина Гольцберг.
Сьогодні йтиметься про російську літературу. Ведучий Вадим Карп'як згадав цікавий факт: перший перекладений іноземними мовами вірш Пушкіна - це вірш "Клеветникам России": "Його свідомо перекладали, щоб уже тоді поширювати політичну пропаганду поетичним способом. Далі Пушкін як поет російського царизму тільки міцнів як пропагандист, і до нього підтягувалися інші російські "великі" літератори, починаючи від Достоєвського і закінчуючи Едуардом Лімоновим. Але російська література працювала не тільки в цьому сенсі. Вона також була джерелом інформації про західний світ для українців, які не мали в перекладі українською мовою дуже великої кількості книжок, фільмів, вистав і багато іншого. Я вже мовчу про комп'ютерні ігри. Тобто російська мова і російська література в цьому сенсі стали для українців окремою точкою входу у світовий контекст. І це серйозно позначилось на якості перекладів і на нашому сприйнятті багатьох речей".
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз прокоментувала приклади зміни твору через вимогу російської пропаганди: "Дуже відомий кейс з Харарі, а саме з однією з його останніх книжок, у якій він буквально кілька ключових моментів переписав саме під диктовку російської пропаганди. Наприклад, був приклад про путінську брехню стосовно Криму, в якій Харарі переробив текст на тези про "брехню Трампа". Другий вектор - те, що стосується Криму, тому що в оригінальній версії була правдива версія про захоплення, натомість у російській версії книжки вже акцентовано, що це нібито "приєднання" Криму і нібито після цього приєднання відбулося зміцнення Росії на міжнародній арені. Тобто автор під заманливий російський ринок, який дасть велику кількість коштів, переписував цілі фрагменти, які були ключовими для російської пропаганди".
Психологиня Катерина Гольцберг вважає, що подібні випадки в російській літературі доволі поширені: "Іноді певні тексти перетворюються на набір афірмацій, які важливо закарбувати і повторювати. І це справді працює, адже коли існують якісь афірмації Коельйо, котрі допомагають просуванню якоїсь ідеї, це закарбовується в свідомості. Запам'ятовується, як слова пісні, і йде в маси як певна думка. Як колись писав Ніцше, "все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими", тому що це дає можливість в щось вірити. І люди з того боку можуть іти вбивати з певною ідеєю в голові, яка замаскована під афірмацію".
Ведучий Вадим Карп'як пригадав цікаве дослідження українського науковця й перекладача Максима Стріхи, який зробив новий переклад "Божественної комедії" Данте: "У нього є ціла книжка, яка так і називається "Український переклад і перекладачі: між літературою і націєтворенням", де він досліджує історію українського перекладу і доходить цікавого висновку, що українська мова в Радянському Союзі якраз і виживала у царині перекладу, тому що тільки там можна було її розвивати, бо не можна було перекласти Сервантеса мовою соцреалізму, яка плекалася в брежневські часи. І "Кентерберійські оповідання" Чосера, і Шекспір не піддаються перекладам засобами радянської мови української. Тому треба було використовувати іншу українську. І саме це дало можливість українській мові виживати. Яскравий приклад геніальності всіх цих речей наводиться у спогадах про Миколу Лукаша, українського геніального перекладача. Я дуже люблю момент, коли до нього приходив один з учнів, який перекладав тоді якийсь невибагливий детективчик з англійської мови і не міг перекласти назву, тому що, каже, "російською у мене виходить нормально - "Предающий всех". А в українській мові нема активних дієприслівникових зворотів, тому ця фраза дуже неоковирно і довго звучить - "той, що всіх зрадив". Він звернувся до Лукаша, як до свого вчителя, каже: "А як ліпше перекласти? Що б ви порадили?". І Лукаш одразу видав одне слово - "всезапроданець". Але треба бути Лукашем, щоб отак перекладати. Лукаша на все, на жаль, не вистачило, і ми все одно змушені були до останнього часу користуватися перекладами російською мовою багатьох книжок"...
11 фев 2024
