Маас виконала свою справу - розважила. Будемо чесними, її читають не для того щоб дізнатись про глибокі істини й примудрості , а навпаки щоб трошки відволікатися й інколи подумати "що за дурня".
Такий детальний огляд)) мені також здається, що я беру книги Маас саме через те, що приблизно знаю чого очікувати. Не впевнена, що читатиму цю новелу, я боюся, що мені буде нудно, але можливо знаючи на що очікувати ( а тепер я знаю, дякуючи твоєму відео) колись якось відчую потребу в чомусь такому))
Так, нудно може бути😁 Це неначе другий акт з 2 або 3 книги: безкінечна вервечка побутових сценок. І я на монтажі: "Блін, забула поскаржитись на постільну сцену, де фізіологія вийшла з чату!"😂
Багато чула про цю серію Маас, бачила, що Віват видав ще й цю книгу. Навряд колись читатиму. От ти про все розказала, дякую!🙌 По оглядах цих книг, які я читала, слухала, зрозуміла, що це абсолютно не моє. Поглядаю на інші книги жанру фентезі (де політика і все таке📖).
Тааак, у Маас з політикою і багатьма іншими темами не сильно😁 то суто цукрово-любовні історії. А політика, дипломатія, баталії, божественні війни і сіра мораль - то Меекхан. Давай я принагідно ще раз його похвалю😅
Мені здається, проблема Маас у тому, що вона замахується на серйозні теми, можливо, навіть не просто для галочки, а зі щирим бажанням показати їх, але їй просто не вистачає таланту нормально втілити. Фемінізм, птср, менструація, переосмислення поглядів на сім’ю - усе це важливо, але в неї воно стає просто розмитим тлом для любовної любові. Повністю погоджуюсь з тим, що Різенд - поганий правитель)) Сцена з Темліном мені не зайшла, бо здавалось, наче він прийшов до Темліна чисто потішити самолюбство та покóпати напівмертве тіло з думками "який я крутий" (можливо, це враження склалося ще й через те, що я читала давно в російському перекладі). Крім того, він по сюжету лише на словах виступає за фемінізм і "Фейро, це твій вибір", а насправді там Фейра в нього по вуха закохана, і впродовж всіх книг у них одні інтереси, тому ми просто не бачимо розходження їхніх поглядів і його дій на випадок, якби Фейра, маючи всі надані ним права, почала провадити свою, відмінну від його, політику. До списку бісячого ще додам жарти про туалет з Амрен і те, як Різенд кінчив від образу майбутнього сина, який йому Фейра подумки передала від час сексу (фейспалм просто). Єдиний момент, який мені зайшов, - коли Кассіан і Фейра напилися під час декорування кімнати. Він був милим) Добре, що я читала давно, а то би точно тригерилася на воєнні (та поствоєнні) теми. Вони й до того мені здавалися погано прописаними, а зараз - і поготів.
p.s. Я теж зрозуміла, що в мене свого роду лав-хейт стосунки з Маас. Мені багато чого не подобається, теж хочеться з кимось бомбити разом, і при цьому вона вміє зацікавлювати, подавати прикольних героїв і динаміку. У "Місті півмісяця" я проковтнула 800 сторінок в обох книжках за два-три дні. Я обіцяла собі, що не буду читати ДШіТ, потім буквально за пару днів прочитала всі книги (бомбила подрузі страшно, але продовжувала)). Тепер говорю, що не полізу в "Трон зі скла", але вже закладаюся сама із собою, коли ж я зламаюся))
Солідарна з враженнями😃 Пригадую, що по зустріч Різанда і Тамліна мені сподобався початок, коли в принципі дізналась, до якого стану дійшов Тамлін. Але що далі йшов діалог, то більш награно-тупим він здавався. Що говорили, що ні - ніякого практичного сенсу. І з чого раптом Різанд опікується добробутом земель смертних? 🤔 Він навіть своє місто відбудовує не надто швидко. Вже на монтажі я зрозуміла, що забула пофейспалмити від постільної сцени😂 бо неможливо коло стіни вигнутись луком, щоб це ще й була найзручніша поза, і щоб з неї дивитись на процес проникнення. І оті видіння... Я сиділа🤦🏼♀️🤦🏼♀️🤦🏼♀️ В післямові авторка каже, що під час написання була вагітна. І в неї був складний період в житті, але потім поява дитини стала радісним закінченням проблемного часу. Тому мені здалося, що вона свої радості і переживання з реальності продублювала в книзі, при цьому бажання Фейри раптом мати дитину вийшло не прописаним плавно
Я чесно собі зізнаюсь, що читатиму Маас, але бажано з подругою в парі, щоб бомбити😁 так налаштована на 4 Двори і Місто Півмісяця. А от "Трон" мені неочікувано сподобався. Там все ще авторка не в стані витягнути заявлені серйозні теми, але при цьому є динамічні пригоди та інтриги в 2 акті - чого мені вкрай бракувало в Дворах. Тому цей цикл я читаю прямо в задоволення. Чекаю на продовження українською, не настільки мене несе, щоб хапатись іншими мовами. Український переклад офігєнно поетичний, рятує половину історії🥰🥰🥰 А так емоції від "Трону" подібні до того, що в мене викликала "Безніч"
Те, що Фейра живе у чотирьох палацах і навіть не думае віддати іх знедоленим виглядає дивним, якщо вірити Маас на слово, що це казка про фемінізм та рівне кохання. А якщо припустити, що Маас бреше і це казка про звичайний махровий патріархат, то все логічно. Фейра не може віддати палаци, бо вона просто утриманка, від якої нічого не залежить. Вона красива, сексуальна, має миле хоббі типу малювання і, звичайно ж, "раптово" вирішує народити дитину. Звичайно ж, це буде хлопчик, схожий на батька.
Там ще є такий прекрасний епізод, коли їй дарують майстерню загиблої родички😵💫 сюр якийсь Там промайнуло щось швидко, що у Фейри є військова пенсія. Але цю пенсію також призначав Різанд🤷🏼♀️ тож так, героїня в повній залежності від 500-600 річного чоловіка. І хоча останні томи його максимально відбілювали, в першому томі він був заявлений як сильний антагоніст. Тому якщо намагтись оцінювати цю історію холодно і реалістично, то хз які перспективи у цих стосунків в масштабах вічного життя фейрі
