Лена с Игорем переехали на новую квартиру. Жена в восторге от нового дома, а вот муж - не очень. По приезде Игорь узнал от Лены много интересного: сначала о том, что она наняла дорогих грузчиков, а потом - о новоселье с подругами...
Эх, мне всего 14 лет, но эта программа переносит меня прям в детство когда я смотрела эту программу с бабушкой и дедушкой и смеялись с ними над фразами Игоря
Игорь: Зачем тебе дождевик? Лена: А вдруг там дождь! Игорь: А сапоги зачем? Лена: А вдруг там грязь! Игорь: А панама зачем!? Лена: А вдруг там КЛЕЩИ!!! Игорь: НА КОЙ ЧЁРТ МЫ ЕДЕМ В ЭТО СТРАШНОЕ МЕСТО!? Обожаю😂😂👍
Бажаю всім найскорішого мирного неба над головою, міцного здоров'я, кохання і здійснення всіх найважливіших та найпотаємніших бажань бо ми цього варті 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🕊️🕊️🕊️❤️❤️❤️ !!!
Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, - час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, - пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні. Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди. Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде. Але не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш - то уже навіки