Ну що, починаємо рік з дуже затишної розмови про дитинство в селі та різдвяні традиції 😌 Не забувайте коментувати, та вмикати сповіщення, це допомагає розвитку каналу ✌
Для мене Сергій розкрився на цьому подкасті більше, ніж за майже два роки стрімів та інших шоу. І дуже приємне враження тепер. Юрі окреме дякую за формат і подачу. Настільки теплі і по-домашньому приємні відчуття після перегляду. ❤
Капець, слухаю вас, і впізнаю себе - свою ностальгію: село; корова Зірка, бо на лобі біла пляма; 12 страв, з яких 4 вареники; великі пироги; смачна холодна кутя як десерт; мамине село; татове село; генеалогічне дерево, купа невідомих родичів, відкриття родинної історії. Тільки нас жаліли, бо церква була далеко і нас туди не будили. Та й зимою в селі я був дуже мало, в основному літом - на канікулах, бо з Сімферополя в Тернопіль поїзд їхав 29 годин. Але зимове свято, дідо переодітий в цапа, дідух, колядники - це щось!.. Ех дитинство...
Юра, я знаю шо ти знаєш, але ця програма розйоб! В мене в церкві вночі на великдень була ситуація: дружина втратила свідомість поки чекала батюшку посвятити кошик. І лежачи в мене на руках оппитомніла від того, шо її оросили святою водою. Бачили б ви бабушок, які не зря вірили роками...
Неймовірно крутий подкаст, настільки занурилась в спогади що натиснула паузу і зварила собі вареників 3-х видів, як то кажуть - відчувай🤌😁 Така приємна розмова,всі ці згадки про традиції про життя і смерть про сміх та смуток про їжу на різні випадки життя прикольно і вайбово. Дякую я так кайфонула🤝♥️
Плакальщиці в нашій традиції потрібні були для того, щоб сім'я могла випустити всі свої сумні емоції та прожили горе. Коли родина близька в шоці від втрати, то плакальщиці поруч допомагають створити атмосферу що можна плакати та випускати біль від втрати. Це якщо дуже коротко для чого вони потрібні були)
Дякую ,пане Юрію, за ваш подкаст. Дуже цікавий випуск про традиції, дитинство та село. Дякую за те, що так відкрито та з повагою говорите про своє коріння та про життя в селі. За часів моєї молодості був період, коли було не престижно казати, що ти з села та я не могла зрозуміти , чому люди стидаються своєї землі та коріння. Зараз, живучи закордоном багато років, хочу поділитися своїми враженнями стосовно цього - тут люди відкрито та й з гордістю розказують про свої села, родини. Мені дуже і дуже приємно бачити та чути, що в нас все більше і більше людей вголос та з шаною говорять про своє коріння. Процвітання Вашому каналу :)
Приєднуюсь до коментарів - домашній і теплий випуск з ностальгією за дитинством. Взагалі коментар можна було по ходу відео писати, бо ніби друзів слухала: і гуртожиток був, і традиції з церквами і похоронами були. Особливо приємно чути про місця, де був Сергій, бо познайомилась з обрядами на Різдво саме на Тернопільщині у хлопця. Дякую за таких приємних і цікавих гостей!
Певно це який неймовірний збіг обставин, бо я саме сіла вечеряти варениками з картоплею, заходжу на ютуб, а тут це й класний подкаст і теж з варениками 🤣👍🏿. Юра, Сергій ви круті, дякую, що ділитеся такими спогадами/історіями. Повернули мене на мить в дитинство. Дякую 🥹🫶🏻💘
лайк=) у моєї бабці на Різдво робили вареники з: капустою, картоплею, вишнями і .... оселедцем! і як би воно не звучало стрьомно - но це така класна штука. я кому не кжу що є така штука, і ніхто не то що не вірить, а навіть відмовляються припускати можливість, що вони б таке зїли. Рекомендую якшо шо попробувати!
-...ні, я про ту мою фантазію: познайомитися з іноземцем, закохатися по вуха і жити з ним до самої смерті. -Чи не тому в школі тільки ти дружила з тим хлопчиком з України? - Тому. І через те що його мама у все клала сметану.) Друзі
Більш різдвяного випуску годі чекати. Дякую за випуск! Дивилася з варениками з картоплею та сиром :D У нас колись викладачка в універі запитала як добре ми знаємо свій рід і порадила розпитати бабусь та дідусів про найдавніших родичів яких вони пам'ятають, щоб зберегти пам'ять роду. Дуже вдячна їй за це та всім раджу. Ви навіть не уявляєте про скільки всього старші покоління не розповідають. Раніше я думала що голодомори обійшли мою сім'ю, але ні. Просто важко про таке згадувати. Але не знаючи своєї історії ми просто приречені повторювати її знову і знову.
Дякую за цю цікаву, затишну і домашню розмову. Дуже відгукнулося мені про традиції, спогади з дитинства і село. У франківській області теж пироги, а не вареники - свята Галичина. І про корів було прикольно. Але найбільше резонує ця думка - 48:58, дуже її відчуваю. Зв'язок з землею.
Випуск бомба! Неймовірно затишно, трохи ностальгічно-сумно, і звісно, дуже апетитно. Бонусом розблокувався мільйон зпогадів з дитинства про посівання і Різдво. Дякую!
Розйобний випуск. Із величезним задоволенням послухала про традиції саяткування і сподіваюсь що ви не забуватимете їх а відроджуватимете і зберігатимете;)
Цього разу більше спілкуємо, ніж куштуємо і це теж круто ) Мої улюблені вареники теж з капустою та картоплею зі смаженою цибулею. З десертних - із сиром. Із селом у мене не склалося - гарадской ) і не корінний киянин. По доброму заздрю всім, у кого було/є село з усіма цима смаколиками і традиціями.
Дуже сподобалась тема, що обговорювали та сімейні традиції, звичаї. Проводила весь випуск паралелі з моїм дитинством та літом в селі в бабусі та дідуся ❤
Дякую тобі Юра за таке домашнє, смачне і пізнавальне інтервью! Було цікаво слухати про святкування Різдва у ваших родинах, про сімейні традиціі та цікаві моменти із вашого життя Дуже затишне і домашнє відео. Пан Степанисько приємний чувак. Успіхів вам обоїм!
Класний атмосферний випуск. А що до традицій то теж є така на свят вечір що дитина лізить під стіл і квокає "Кво кво завтра різдво"І за це їй грошики дають ще під стіл)
Неймовірно приємний випуск (як і подкаст загалом, звісно), обожнюю подібні ностальгічні розмови. Цікаво відкривати для себе традиції, про які ніколи раніше не чула (чихання та імітування звуків тварин це справді щось нове для мене). Сергій - дуже класний гість!
Дуже крутий, ламповий випуск! Подивився з величезним задоволенням. Коли розповідали про те, як з морозу після довгої дороги заходиш в теплу хату, згадав дитинство, все 1 в 1 як розповіли. Дякую за чудовий випуск і теплі спогади про безтурботне дитинство в гостях у бабусі з дідусем
в українській традиції плакальниці були не для померлого, а для його родичів і близьких, бо щоб прожити горе, потрібно пройти декілька стадій, і вони наче дають дозвіл від якогось ступору і не прийняття перейти до горювання, щоб далі було легше переживати втрату
"Господи, ми говоримо про корову"😂😂😂 Це саме круте, що є зараз в комедії - розмови про село))) Одиниці не мають досвіду села в своєму житті, але це завжди було щось фу-бє🤢 Нарешті про село і корів можна говорити прямо і без сорому!
В моєму випадку це досі фу, бо в мене бабка неадекватна, там що хата, що спілкування, що харчування це те що я згадую з жахом) всі мої спогади це якийсь трешак, а от про чужий адекватний досвід послухати цікаво 😅
С одного боку заздрю людям в яких були або є бабусі з дідусями в селі, бо там річка, домашні тваринки🐇🐈⬛🐕🐖🐄, курчата🐣, все свіже - з городу!🍒🥒🍅🍏 А з іншого боку радію тому, що мені не треба було їздити до них саджати, прополювати, копати, збирати і т.п. Але після ваших сільских - родинних спогадів прям дуже захотілось поїхати в село к родичам, яких в мене там нема.
