Біль відчаю хвилею котиться зверху, Кидає на вітер нетлінні слова, На трупах стою і очікую смерті, О боже, я бачу кусок кістяка. Розплаяна плоть в неземному конверті Летить у безвихідь, зникає в пітьмі, Я знову у фальші думок кругoверті Очікую бога, а топлюсь в багні. Засмоктують сохлі мої почуття, Страхіттями живлять вже мертву ідею, Душа відлітає кудись в небуття, А плоть... Душа відлітає кудись в небуття, А плоть... Плоть вже розклалася, злившись з землею, Злившись з землею.
