Підтримати канал: ❤ Моно Банка send.monobank....
Друзі, буду вдячний за донат 50 або 100 грн. на озвучку нових актуальних аудіо. Кожний запис потребує багато сил та часу, а ваша підтримка надихає творити більше та краще.
❤️ Моно Банка send.monobank....
❤️Моно карта 5375 4112 1176 7392
------------------------------------------------------------
Відомий християнський письменник, католицький монах-священик Ансельм Ґрюн у книжці "Поміркованість" пише про те, як навчитися в сучасному світі жити помірковано, а отже - щасливо. Сьогодні поговоримо про розділ "Смирення як форма мужности".
Смирення як форма мужности.
Правильне відчуття міри вимагає від людини доброго ставлення до себе самої та до речей цього світу. Лише той, хто усвідомлено сприймає всі речі, вміє з ними добре поводитися. Суто раціонально дуже важко змусити себе до доброї поведінки. Тоді наша поведінка дуже сильно залежала би від волі. Однак для того, щоби поміняти зовнішню поставу, спочатку треба змінити внутрішню. А цією внутрішньою поставою є смиренність. Цього поняття сьогодні навіть не розуміють у світі. Однак смиренність - це відвага до правди, мужність відносин зі самим собою та з усіма речами. Латинською мовою це слово звучить як humilitas. Humilitas походить від humus (земля). Тобто смиренність - це мужність стояти на своїй землі, відвага спуститися до глибин своєї душі, дійти до власної правди. Смирення - це відвага стояти твердо, обома ногами на своїй землі, не прихилятися. Якщо я стою обома ногами на землі, то усвідомлюю, що сам звідси походжу, я взятий з неї, до неї належу. Тоді я уважніше поводитимусь з нею і відчую себе тим, хто, так само, як і земля, потребує догляду. Тож смирення - це умова доброго ставлення до самого себе, уважне ставлення до себе.
Для швейцарського психолога К. Ґ. Юнґа смирення є важливою поставою зрілої людини. Для нього це поняття означає побачити в собі тіньові сторони своєї душі та інтегрувати їх у своє життя. Лише той стане смиренним, хто чесно пізнає себе таким, яким він є. Він точно знає, що має не лише позитивні сторони, що він не лише доброзичливий, а й агресивний, не лише чесний, але й підступний. Для К. Ґ. Юнґа смирення є мужністю визнати правду. Ця мужність призводить до внутрішнього визволення. Я більше не боюся своїх тіньових сторін, більше не потребую витрачати стільки енергії, щоби їх приховати. Я можу бути самим собою.
Більшість людей витрачають безліч енергії для того, щоби якнайкраще представити свій зовнішній вигляд. Якщо там щось виглядає не так, вони намагаються принаймні сховати щось від людського ока. Одна жінка сказала мені: «Я не можу бути в тиші, бо всередині мене піднімається вулкан». Якщо людина живе з таким уявленням, то витрачає багато енергії для того, щоби пригасити свій вулкан. Окрім того вона живе в постійному страху, що колись не втримає цей вулкан і він вибухне у всіх на очах. Якраз смирення і полягає в тому, щоби прийняти все, що живе в мені: це все моє. Якщо я прийму це все, воно перестане бути для мене небезпечним. Смирення відбирає страх перед вулканом, що живе в мені. Все, що є в мені, має право там бути. Я довіряю, що Божа любов охоплює все те, що є в мені. Це і є сутність християнської віри, що Ісус спустився в глибини землі, щоб я знайшов у собі мужність спуститися в глибини своєї душі, увійти в свої тіньові сторони, і вірити в те, що Ісус всього того торкнеться і перетворить усе.
Про входження в глибини своєї душі Ісус згадує, коли каже: «Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться» (Лк. 18:14). Йдеться зовсім не про те, щоби принижувати самого себе, а про те, щоби правильно себе усвідомлювати та навчитися поважати інших людей. Йдеться про те, щоби не виносити себе понад інших. Для К. Ґ. Юнга смирення є умовою внутрішньої гармонії. Якщо я смиренний, то бачу в кожній людині того, хто має щось мені сказати. Я поважаю свого ближнього. Людина, яка постійно виносить себе понад іншими, самотня. Вона не здатна на справжні відносини. Якщо вона розповідає лише про свої подвиги, то ніколи не знайде друзів. Справжня дружба вимагає зустрічі двох щирих і відкритих людей.
Іспанська містичка Тереза Авільська розуміє смирення також у цьому значенні. Для неї смирення - це «зміна в правді». Тут вона виражає дещо більше, ніж просто чесність між людьми. Вона бачить у цьому терміні навіть більше, ніж визнавати свою правду і в ній жити. До цієї правди належить усвідомлення того, що я - творіння - взяте з землі, минуще і обмежене. Тому смирення виражається в благоговінні перед творінням, в уважному ставленні до природи. Однак насамперед воно полягає в тому, що я поважаю та шаную кожну людину з її обмеженістю.
Із книги "Почуття міри". Ансельм Ґрюн. Видавництво Свічадо.
svichado.com/a...
#духовнийшлях #свічадо #християнська_книга
4 окт 2024
