Вітаю. Дуже змістовний та корисний захід. Подяка і організаторам і спікеру. Хочу уточнити у спікера один момент. Відповідно до статті 67 Сімейного Кодексу України "дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном". Коли майно можна технічно поділити все зрозуміло. Як бути коли майно неподільне, наприклад, паркувальне місце? Розумію, що моє питання буде дещо дивним, але чи достатньо в такому випадку визначення частки в спільної майні подружжя? Дякую. З повагою.
Добрий вечір. Дякую за відгук та Ваше запитання. Воно не дивне, навіть, навпаки, - дуже цікаве та логічне. На мою думку, за загальним правилом, визначення часток достатньо для того, щоб один із співвласників міг відчужити її на користь третьої особи, більше того, вважаю порушенням прав співвласника, якщо забороняти йому відчужувати свою частку, якщо він з іншим співвласником не визначив порядку користування чи не виділив майно в натурі. Адже право на визначення порядку користування і на виділ майна в натурі є правом, а не обовʼязком, реалізація якого ще й залежить від волі інших співвласників, їх кількості та/або можливості виділу. Пріоритетними з питань видів права спільної власності, прав співвласників, їх можливостей, здійснення ними права власності тощо є норми ЦК, а не СК, які не містять такого звуження прав. З моменту визначення частки у праві вона стає оборотоздатною, тобто самостійним обʼєктом прав і може бути відчужена одним із співвласників, в тому числі, іншій особі. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності і для реалізації такого права ст. 361 ЦК не містить жодних обмежень.
