Я іноді починаю моделювати деякі ситуації, а потім дехто допитується: «Звідки ти знав, хто тобі здав?» Можна б посміятися, якби це стосувалося хороших планів чи прогнозів. На жаль, частіше бувають не надто оптимістичні. І мені б дуже хотілося, щоб вони не сповнялися. Сьогодні ж дуже банально й спрощено описав отаку ймовірну програму для руйнування стосунків з нашими справжніми союзниками й пост-фактум зближення з ворогами. От лише ніякої папочки з золотим тризубом зверху та двоголовим півнем-мутантом усередині мені ніхто не привідкривав і секретних даних не зливав. Це всього лише ледь не щоденна практика діяльності отої кротової нори, на яку в нас перетворилася зелена опа та їхнього підопічного Зе, якого й під’юджувати на зле не треба - і так із своїм совковим мисленням, де все західне вороже, та клінічним нарцисизмом і самовпевненістю готовий.
Зовсім недавно був унікальний виступ на форумі в Пінчука, де все від першого до останнього речення було присвячено єдиній темі: які мерзенні й погані наші союзники, як вони в усьому нам завинили. Не раша, не її партнери, які допомагають убивати українців, а виключно ті, хто стільки зробили для України. Про це був окремий сюжет. А опісля вже маємо на голому місці скандал з Польщею, бо нашому «найпотужнішому» захотілося показати, який він тут хазяїн. Закінчиться все це дуже погано. Мотивація підтримувати Україну спадає в усьому світі. Властиво, не Україну. Відмовляють цьому самозакоханому інфанту, який не бажає дотримуватися хоч якихось цивілізаційних правил, перетворює Україну на ще одну рашу чи лукашенківську Білорусь, зате впевнений, що всі йому винні. Саме йому більше не довіряють і йому відмовляють. Хоча, коли переглядаю мережі з отим диким жлобством цілковито в його ж стилі, стає ще сумніше. Коли навіть ЛСД, які ще раніше були (та й неначе ж і досі є) опозиційними до цієї влади, так завзято йдуть за всіма її найогиднішими трендами, то задумуюся: а може вони його й отого середньостатистичного українця вже не розрізняють?
І на останок у цьому свіжому скандалі ще пару слів про те, як добре, коли в країні все ж є дорослі, зрілі політики, і як важливо, щоб їм удалося залагодити все скоєне нєдорослем. На жаль, так, як цього разу з міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським, вдається далеко не завжди. Зрештою, усе ж робиться умисно для того, щоб виправлення не відбулося. І справа тут уже далеко не в заздрості й тупих та інфантильних ревнощах. А дуже навіть реально, що ота папочка, з якої починав, може виявитися справжньою…
А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.
18 сен 2024
